Рішення № 12014403, 03.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2010 р. Справа № 20/013-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»

про розірвання договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р. та стягнення 1046860,56 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Морозов В.Ю., посвідч. № 227

від позивача: Гребелюк Л.М., довір. № 14/20-48-10 від 11.01.2010 р.

від відповідача: Кібець С.В., довір. від 14.05.2010 р.

Обставини справи:

Заступник прокурора м. Києва (далі –прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»(далі –відповідач) про розірвання договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р. та стягнення 1046860,56 грн.

Прокурор в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»звертається з позовом на захист інтересів держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі – позивач).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р., зокрема, щодо своєчасної сплати лізингових платежів, у зв’язку з чим прокурор просив суд розірвати договір фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р., укладений між ВАТ «НАК «Украгролізинг»та ТОВ «Трипілля-Агро», зобов’язати ТОВ «Трипілля-Агро»повернути ВАТ «НАК «Украгролізинг»сільськогосподарську техніку згідно договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р. та стягнути з відповідача 630638,89 грн. заборгованості за договором лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р., 359464,17 грн. інфляційних втрат, 56757,50 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2010 р. було порушено провадження у даній справі.

04.02.2010 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Трипілля-Агро»надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області від 22.01.2010 р. у справі № 20/013-10.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. у справі № 20/013-10 було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»на ухвалу господарського суду Київської області від 22.01.2010 р. у справі № 20/013-10, справу повернуто до господарського суду Київської області.

04.03.2010 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Трипілля-Агро»надійшла касаційна скарга на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. у справі № 20/013-10.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р. було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. у справі № 20/013-10, матеріали справи направлено до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2010 р., у зв’язку із поверненням матеріалів справи, розгляд справи було призначено на 18.05.2010 р.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 18.05.2010 р. представниками сторін було подано суду клопотання про здійснення вирішення спору у даній справі у більш тривалий строк, ніж встановлений ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено судом.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.05.2010 р. надав суду відзив на позов, відповідно до якого просив суд припинити провадження у справі в частині вимог про розірвання договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р. та про повернення сільськогосподарської техніки, а також відмовити позивачу у задоволенні решти позову в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача, посилаючись при цьому на наступне.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути сільськогосподарську техніку, отриману за договором фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р.

Зазначена вимога, на думку відповідача, не підлягає задоволенню з огляду на те, що техніка, яку відповідач отримав у фінансовий лізинг була повернута її власнику - ВАТ «НАК «Украгролізинг», у зв’язку з чим у даній справі відсутній предмет спору в частині повернення сільськогосподарської техніки за договором фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р.

Крім того, позивач вимагає розірвати договір фінансового лізингу № 10-05-297 пфл від 01.04.2005 р., мотивуючи таку вимогу невиконанням умов останнього відповідачем. Дана вимога, на думку відповідача, також не підлягає задоволенню, оскільки зазначеним договором встановлено, що останній діє протягом строку лізингу, але не довше 10 років.

Таким чином, відповідач вважає, що сторони узгодили строк договору фінансового лізингу, який дорівнює строку лізингу. Як наголошує товариство, відповідач повернув позивачу отримане за договором майно, отже строк лізингу сплив одночасно з припиненням відносин лізингу в момент повернення майна, відповідно, строк дії договору фінансового лізингу закінчився, тому провадження у даній справі в частині вимоги про розірвання договору має бути також припинене.

При цьому внаслідок припинення договору фінансового лізингу, на думку відповідача, припинилися і зобов'язання сторін за договором, у тому числі і зобов'язання відповідача сплачувати лізингові платежі, тобто з поверненням предмету лізингу позивачу сторони дійшли взаємної згоди про припинення будь-яких зобов'язань за договором фінансового лізингу, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача лізингових платежів, на переконання останнього, є безпідставними.

Водночас відповідач вважає, що у зв'язку з припиненням договору фінансового лізингу втратили чинність усі його умови, у тому числі й умова щодо встановлення позовної давності у 10 років. Тому з моменту припинення договору відсутня будь-яка угода сторін щодо позовної давності, і, відповідно, повинна застосовуватись загальна позовна давність, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Оскільки у даному випадку загальна позовна давність закінчилася через три роки після припинення договору, а позивач звернувся з позовом до господарського суду лише наприкінці 2009 року, тим самим пропустивши позовну давність, відповідач заявляє суду про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення суми лізингових платежів, що є підставою для відмови в задоволенні позову в силу положень ст. 267 ЦК України.

Також ТОВ «Трипілля-агро»зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, на думку відповідача, внаслідок спливу позовної давності до основної вимоги позивача (стягнення з відповідача лізингових платежів), спливла позовна давність і щодо додаткових вимог позивача (стягнення інфляційних втрат та 3% річних).

При цьому товариство вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню також і тому, що не ґрунтуються на договорі, оскільки положення про право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача сплати інфляційних нарахувань та 3% річних в разі прострочення лізингоодержувачем сплати лізингових платежів у договорі відсутні.

У зв'язку з наведеним відповідач заявляє про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

22.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, відповідно до яких зазначив, що на підставі положень договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р. сторонами було встановлено строк позовної давності тривалістю 10 років.

В свою чергу, доводи відповідача щодо припинення договору в частині застосування строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки суть даного спору витікає з правовідносин, які регулюються та витікають з договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р., а посилання відповідача на те, що договір припинив свою дію в частині лізингу, не зупиняють його дію в частині застосування збільшення позовної давності.

Крім того, у судовому засіданні 22.06.2010 р. представником позивача було надано суду акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 30.05.2006 р., згідно з яким відповідачем було повернуто позивачу предмет лізингу, а також акт звірки розрахунків за договором фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р.

09.07.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивачем наданий суду розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р., згідно з яким відповідач повинен був сплачувати лізинговий платіж 30.05.2006 р., проте графіками сплати лізингових платежів жодні лізингові платежі з терміном сплати - 30.05.2006 р. не передбачені, а отже і вимога про сплату лізингових платежів, датованих 30 травня 2006 року, є необґрунтованою.

16.07.2010 р. у судовому засіданні представником позивача було надано суду пояснення, що згідно з графіками лізингових платежів, сплата лізингових платежів наступає 1 квітня та 30 вересня кожного року, до моменту закінчення строку лізингу. Однак, за невиконання умов договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р., у зв’язку з поверненням відповідачем 30.05.2006 р. предмету лізингу, позивачем до розрахунку заборгованості було включено два повні лізингові платежі та третій неповний лізинговий платіж, розрахований в розмірі фактичного користування технікою, з дати останнього платежу до дати повернення предмету лізингу, тобто з 01.04.2006 р. до 30.05.2006 р.

Крім того, у зв’язку з неналежним використанням предмету лізингу відповідачем, останній завдав збитків позивачу, в частині зменшення ринкової вартості предмету лізингу відносно залишкової вартості, що складає 156918,62 грн., у зв’язку з чим ВАТ «НАК «Украгролізинг»надано суду уточнений розрахунок заборгованості, згідно з яким за ТОВ «Трипілля-Агро»рахується 473420,27 грн. основного боргу за лізинговими платежами, 278039,72 грн. інфляційних втрат, 42607,82 грн. 3% річних та 156918,62 грн. збитків.

27.08.2010 р. прокурором було надано суду уточнення № 05/2-7140-09 до позовної заяви, відповідно до яких прокурор просить суд стягнути з ТОВ «Трипілля-Агро»476420,27 грн. основного боргу, 278039,72 грн. інфляційних втрат, 42607,82 грн. 3% річних та 156918,62 грн. збитків.

Згідно з приписами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів») до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зважаючи на те, що згадувані уточнення прокурора № 05/2-7140-09 від 27.08.2010 р. до позовної заяви містять зміну підстав позову щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 156918,62 грн., в цій частині уточнення позовних вимог з огляду на наведені вище приписи ст. 22 ГПК України не приймаються судом.

У судовому засіданні 03.09.2010 р. прокурором було надано суду заяву, згідно з якою заявлену до стягнення з відповідача заборгованість у сумі 950986,43 грн. прокурор просить стягнути на користь ВАТ «НАК «Украгролізинг».

У судовому засіданні 03.09.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.04.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»(лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 10-05-297пфл (прямий лізинг).

Згідно з п. 2.1 договору лізингодавець за цим договором передає лізингоодержувачу власне майно, яке було придбане за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, що знаходилось у користуванні у ВАТ Ржищівське РТП (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Леніна, 85) на умовах договорів фінансового лізингу від 17.07.2003 р. № 10-03-495фл та від 29.08.2003 р. № 10-03-666/1пфл і було повернуто лізингодавцю.

У відповідності з п. 2.2 договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами.

Відповідно до пп. 3.5.2 договору лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі, згідно погодженого з лізингодавцем графіку, виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

          Пунктом 4.1 договору передбачено, що з моменту одержання предмету лізингу за користування ним лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям та складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу та суми винагороди, а п. 4.2 договору передбачено, що розмір лізингових платежів та строк їх сплати встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Згідно з п. 8.1 договору договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє протягом строку лізингу, але не довше 10 років.

У відповідності з п. 8.3 договору лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом трьох місяців лізингового платежу або за не укладення документів, передбачених договором.

Відповідно до п. 9.4 договору строк позовної давності становить 10 років.

Як з’ясовано судом, за вказаним договором ВАТ «НАК «Украгролізинг»було передано ТОВ «Трипілля-Агро»сільськогосподарську техніку (предмет лізингу) загалом на суму 1007592,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Розмір лізингових платежів та їх складових частин, а також строки сплати були встановлені додатками № 2, № 4, № 6, № 8, № 10 до договору фінансового лізингу, за якими сторонами було узгоджено графік платежів.

Так, відповідач повинен був сплатити лізингові платежі згідно з додатком № 2 до договору в загальній сумі 11085,81 грн., згідно з додатком № 4 до договору в загальній сумі 69716,23 грн., згідно з додатком № 6 до договору в загальній сумі 408034,37 грн., згідно з додатком № 8 до договору в загальній сумі 26705,39 грн., згідно з додатком № 10 до договору в загальній сумі 245996,99 грн., згідно з додатком № 12 до договору в загальній сумі 7735,88 грн., згідно з додатком № 14 до договору в загальній сумі 43279,11 грн., згідно з додатком № 16 до договору в загальній сумі 20036,64 грн., згідно з додатком № 18 до договору в загальній сумі 61312,08 грн., згідно з додатком № 20 до договору в загальній сумі 247671,20 грн.

Як слідує з матеріалів справи та наданих представниками сторін пояснень, лізингові платежі відповідачем за договором фінансового лізингу не сплачувалися.

Натомість 30.05.2006 р. лізингоодержувачем було повернуто предмет лізингу лізингодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки, підписаним сторонами та скріпленим печатками, у зв’язку з чим провадження у даній справі в частині позовних вимог про зобов’язання ТОВ «Трипілля-Агро»повернути предмет лізингу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї ж статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як зазначалося вище, згідно з пп. 3.5.2 договору лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. Також пунктом 4.1 договору було встановлено, що з моменту одержання предмету лізингу за користування ним лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, розмір та строк сплати яких згідно з п. 4.2 договору встановлюється додатком до договору «Графік лізингових платежів».

Прокурор, згідно з уточненням № 05/2-7140-09 від 27.08.2010 р. до позовної заяви, просить суд стягнути з ТОВ «Трипілля-Агро»476420,27 грн. основного боргу зі сплати лізингових платежів.

Проте зазначена вимога, з урахуванням встановлення судом факту несплати лізингових платежів лізингоодержувачем, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Із здійсненого позивачем уточненого розрахунку вбачається, що до загальної суми заборгованості ТОВ «Трипілля-Агро»зі сплати лізингових платежів ВАТ «НАК «Украгролізинг», окрім передбачених графіками чергових повних лізингових платежів, загальний розмір яких становить 411128,67 грн., включено «неповний»лізинговий платіж станом на 30.05.2006 р., тобто на час повернення відповідачем предмету лізингу лізингодавцеві.

Проте сплата відповідачем неповних лізингових платежів за фактичний час користування предметом лізингу, у випадку дострокового повернення останнього лізингодавцеві, договором фінансового лізингу передбачена не була, і, відповідно, підстави для їх нарахування у лізингодавця є відсутніми, у зв’язку з чим заборгованість зі сплати лізингових платежів підлягає до стягнення з відповідача в сумі 411128,67 грн.

При цьому судом не враховуються заперечення відповідача з приводу того, що повернення предмету лізингу тягне за собою закінчення строку лізингу, і, відповідно, строку дії договору, та звільняє лізингоодержувача від обов’язку сплати лізингових платежів, як необґрунтовані та безпідставні.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з приписами п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає доведеним факт істотних порушень з боку відповідача умов договору фінансового лізингу № 10-05-297пфл від 01.04.2005 р. в частині несплати лізингових платежів, які дають підстави для його розірвання судом.

Окрім того, прокурор в уточненнях до позовної заяви від 27.08.2010 р. просить суд стягнути з ТОВ «Трипілля-Агро»278039,72 грн. інфляційних втрат та 42607,82 грн. 3% річних, нарахованих ВАТ «НАК «Украгролізинг» за період з січня 2007 року по листопад 2009 року.

Відповідно до вимог частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком стягненню з відповідача підлягають 241332,53 грн. інфляційних втрат та 36021,63 грн. 3% річних за період з січня 2007 року по листопад 2009 року, нараховані на суми чергових лізингових платежів.

Водночас заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості зі сплати лізингових платежів, інфляційних втрат та 3% річних відхиляється судом з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).

Крім того, згідно з приписами ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Водночас позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша ст. 259 Кодексу).

Як слідує з матеріалів справи, сторони в п. 9.4 договору фінансового лізингу встановили, що строк позовної давності становить 10 років.

Відповідно, посилання відповідача на необхідність застосування до позовних вимог у даній справі загальної позовної давності у 3 роки є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»(08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 32152863) повернути Відкритому акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) сільськогосподарську техніку згідно договору фінансового лізингу № 10-05-297 пфл (прямий лізинг) від 01.04.2005 р.

3.          Розірвати договір фінансового лізингу № 10-05-297 пфл (прямий лізинг) від 01.04.2005 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»(08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 32152863).

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»(08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 32152863) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456, р/р 26006010890602 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) –411128 (чотириста одинадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 67 коп. основного боргу, 241332 (двісті сорок одну тисячу триста тридцять дві) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 36021 (тридцять шість тисяч двадцять одну) грн. 63 коп. 3% річних.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля-Агро»(08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 32152863) в доход Державного бюджету України:

                    на р/р 31118095700001, банк У ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу ГУ ДКУ в Київській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито в сумі 6884 (шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 83 коп.

                    на р/р 31217264700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу державний Київська область, код бюджетної класифікації 22050003, 204 (двісті чотири) грн. 62 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення – 08.09.2010 р.