Рішення № 12014365, 01.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2010 р. Справа № 5/123-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім «Цибко», м. Сміла

до Приватного підприємства «Багатир», с. Хотів

про стягнення 25361,83 грн.

за участю представників:

позивача:Березань Я.Г. –дов. від 29.06.2010р.;

відповідача:не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім «Цибко»(далі –позивач) до Приватного підприємства «Багатир»(далі –відповідач) про стягнення 25361,83 грн., з яких 8710 грн. основного боргу, 16492,20 грн. пені та 159,65 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 01.06.2010р., в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 07.04.2009р. № 1 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець зобов’язується поставити та передати у власність відповідача –покупця тістоокруглювач Т1-ХТН (надалі –товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість товару становить 12960 грн., в тому числі ПДВ 2160 грн.

Пунктом 2..2 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару у розмірі 100% від загальної суми договору передбаченої п. 2.1. договору до 16.04.2009р.

Перехід права власності на товар здійснюється після підписання товарних накладних. Моментом переходу права власності на товар є дата зазначена у товарній накладній (п. 5.2 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній № РН-0000012 від 07.04.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 12960 грн., а відповідач на підставі довіреності серії НБЙ № 783541 від 07.04.2009р. вказаний товар отримав. Завірені копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав частково, в зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 8710 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 15.09.2009р. з вимогою сплатити наявну заборгованість за поставлений товар.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 8710 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 8710 грн. заборгованості за поставлений товар.

Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар у строк визначений договором позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строку оплати товару пеню у розмірі 1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 03.09.2009р. по 06.10.2009р. складає 16492,20 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована виходячи із подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за час прострочки.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, ст. 3 вищевказаного Закону, не виходячи за межи заявлених позовних вимог стягненню підлягає пеня з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ нарахована на прострочену та заявлену до стягнення суму боргу за період визначений позивачем в розрахунку пені з 03.09.2009р. по 06.10.2009р. в розмірі 166,33 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

Крім того, за порушення строків виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача три проценти річних з простроченої суми за період з 16.07.2009р. по 06.10.2009р. складають 159,65 грн.

Разом з тим згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом стягненню підлягають три проценти річних з простроченої суми боргу, яка заявлена до стягнення за період визначений позивачем в розрахунку 3% річних з 16.07.2009р. по 06.10.2009р. в розмірі 59,42 грн.

В решті вимог щодо заявленої до стягнення сумі трьох процентів річних суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8710 грн. основного боргу, 59,42 грн. трьох процентів річних, 166,33 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Багатир»(08171, Київська область, Києво-Святошинський р-н., с. Хотів, вул. Шевченка, 72А, код ЄДРПОУ 31856330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім «Цибко»(20700, м. Сміла, пров. Комунарський 5, кв. 24, код ЄДРПОУ 33515070) 8710 (вісім тисяч сімсот десять) грн. заборгованості, 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 42 коп. 3% річних, 166 (сто шістдесят шість) грн. 33 коп. пені, 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 83 (вісімдесят три) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.