Рішення № 12014364, 01.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2010 р. Справа № 5/121-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства Яготинський механічний завод, м. Яготин

до Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 10», м. Яготин

про стягнення 77250,02 грн.

за участю представників:

позивача:Хитрюк О.А. –дор. від 31.05.2010р. № 2

відповідача:Березняк Н.І. –дов. від 29.06.2010р. № 53

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства Яготинський механічний завод (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 10»(далі - відповідач) про стягнення 77250,02 грн., з яких 44000 грн. основного боргу, 5404,78 грн. три процента річних, 27845,42 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за виготовлену та поставлену конструкцію.

В процесі розгляду справи представником позивача подано до суду заяву від 01.07.2010р., згідно якої позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 800 грн. в зв’язку з погашенням відповідачем зазначеної суми боргу після порушення провадження у справі. Решту позовних вимог про стягнення 43200 грн. основного боргу, 27845,42 грн. інфляційних втрат та 5404,78 грн. 3% річних представник позивача, присутній в судовому засіданні, повністю підтримав та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, письмовий відзив на позов не подав, однак проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на виконання робіт від 15.08.2005р. № 88 (далі –договір), відповідно до умов якого позивач –виконавець виготовляє і поставляє, а замовник –відповідач приймає і оплачує виготовлення копулу Свято –Троїцького собору в м. Яготині (п. 1.1 договору).

У пункті 2.3 договору сторони домовились про наступний порядок розрахунків: передоплата (аванс по договору) здійснюється в розмірі 50 % від договірної ціни, що складає 72000 грн., у термін до 10 календарних днів після підписання договору. Остаточний розрахунок по договору у розмірі 50 % від договірної ціни, що складає 72000 грн., здійснюється на момент відвантаження.

На виконання умов договору, позивач виготовив та по видаткових накладних № РН-360 від 26.12.2005 р. на суму 100000 грн. та № РН-23 від 21.02.2006 р. на суму 44000 грн. поставив відповідачу передбачений договором товар на загальну суму 144000 грн., а відповідач вказаний товар прийняв. Зазначені накладна підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, завірена копія якої залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, перерахувавши на рахунок позивача 100000 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 30.08.2005р., у зв’язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 44000 грн.

Позивач 19.02.2010р. на адресу відповідача надіслав претензію № 33-01 від 19.02.2010р. з вимогою сплатити наявну заборгованість в розмірі 44000 грн. В підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції позивач надав до суду повідомлення про вручення поштового відправлення № 1331787, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Однак відповідач вказану претензію залишив без відповіді і задоволення.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 44000 грн. основного боргу, 5404,78 грн. трьох процентів річних, 27845,42 грн. інфляційних втрат..

В процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість сплативши на рахунок позивача 800 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.06.2010р. № 325 на суму 800 грн., оригінал якого залучений до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 800 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 800 грн. основного боргу припинити.

За таких обставин за відповідачем рахується борг в розмірі 43200 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю виготовленого та поставленого товару.

Суд зазначає, що укладений договір між сторонами у справі є змішаним та має ознаки договору підряду та поставки.

З огляду на зазначене до спірних правовідносин суд застосовує законодавство яке регулює правовідносини підряду та поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду –це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Статті 854, 859 Цивільного кодексу України до обов’язків замовника, зокрема, відносять оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо здійснення повного розрахунків за виготовлений та поставлений товар, в зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 43200 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 43200 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за виготовлення та поставку товару у строки визначені договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати за період прострочення складають 27845,42 грн., 3% річних з простроченої суми складають 5404,78 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства, рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 43200 грн. основного боргу, 27845,42 грн. інфляційних втрат та 5404,78 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, у зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 800 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 10»(07700, Київської область, м. Яготин, вул. Згурівська, 3, код ЄДРПОУ 03083416) на користь Відкритого акціонерного товариства Яготинський механічний завод (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00333351) 43200 (сорок три тисячі двісті) грн. 00 коп. заборгованості, 27845 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок п’ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 5404 (п’ять тисяч чотириста чотири) грн. 78 коп. 3% річних, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.