Рішення № 12014315, 02.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2010 р. Справа № 7/089-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТИП», м. Київ,

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс», с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська область,

про                    стягнення 2615,42грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко Я.О. –представник за довіреністю б/н від 12.07.2010року;

від відповідача: Чернега С.Є. –представник за довіреністю №ГТК-2010/06/21 від 21.06.2010року.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТИП»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н і дати (вх. №2456 від 03.06.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»(далі –відповідач) про стягнення 2615,42грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №294 від 30.04.2008року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений згідно видаткових накладних №8416 та №8418 від 31.10.2009року товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2377,65грн. та штраф у сумі 237,77грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2010року було порушено провадження у справі №7/089-10 та призначено її розгляд на 15.07.2010року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 15.07.2010року представників сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду спору, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 29.07.2010року.

До початку судового засідання 29.07.2010року від відповідача через загальний відділ господарського суду надійшов відзив на позовну заяву б/н і дати (вх. №8755 від 29.0.2010року), який залучений судом до матеріалів справи. У поданому відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»повністю заперечує проти позовних вимог, оскільки, за твердженнями відповідача, видаткові накладні №8416 та №8418 від 31.10.2009року на загальну суму 2377,65грн. не можуть вважатися належними доказами отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТИП», так як вказані накладні, на думку відповідача, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що наявні видаткові накладні не містять посилання на отримання товару за дорученням, в накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистих підписів або інших даних, що мають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, окрім того, відповідач стверджує, що на накладній №А-0008416 від 31.10.2009року відсутній відбиток штампу або печатки відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2010року розгляд справи відкладався на 02.09.2010року у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, а саме зобов’язано позивача надати суду довідку за підписом директора та головного бухгалтера щодо всіх здійснених поставок товару відповідачу на підставі договору №294 від 30.04.2008року, зобов’язано відповідача надати суду книгу придбання, купівлі-продажу товарів, надання послуг за жовтень-листопад 2009року; книгу видачі податкових накладних за жовтень-листопад 2009року; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за жовтень-листопад 2009року; довідку за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Гаврилівський торговий комплекс»про те, що по спірних видаткових накладних за жовтень-листопад 2009року товар не оприбутковувався у складському та бухгалтерському обліку; довідку за підписом директора про те, що штамп товариства, відтиски якого містяться на видаткових накладних не був викрадений або анульований у встановленому законом порядку із наданням доказів, котрі підтверджують викладені факти.

З метою забезпечення всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України, на підставі клопотання сторін від 29.07.2010року строк вирішення спору у справі №7/089-10 було продовжено.

В судовому засіданні 02.09.2010року на виконання вимог ухвали суду представник позивача у справі надав довідку за підписом директора та головного бухгалтера товариства щодо всіх здійснених поставок на підставі договору №294 від 30.04.2008року, яка залучена судом до матеріалів справи. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача у справі заперечив проти позову, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 02.09.2010року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

30.04.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТИП»(продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу №294 (далі –договір) відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує продукти харчування (в асортименті), надалі –товар.

Згідно п.1.2. договору назва та кількість товару визначається накладними та рахунками-фактурами, які датовані пізніше, ніж цей договір і є його невід’ємними частинами. Весь товар, що поставлений під час дії даного договору від продавця до покупця вважається поставленим на умовах даного договору, якщо інше не зазначено в документах.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено обов’язок продавця відпустити (поставити) товар за накладними в кількості та асортименті за погодженням сторін (кількість та асортимент вважаються погодженими у випадку прийняття товару за накладною).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору продавець продає товар (відпускає зі складу, або поставляє на склад покупця) за відпускними цінами, згідно накладних або діючих прейскурантів. Загальна сума договору складається з суми всіх накладних по цьому договору.

Сторонами у п. п. 6.1.-6.3. договору погоджено умови платежу: на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця; за готівковий розрахунок на складі продавця через ЕККА в момент прийому-передачі товару; у випадку відсутності оплати до моменту поставки товару, товар вважається поставленим із відстрочкою платежу: протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п.8.1. договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008року. А у випадку відсутності повідомлення будь-якої і сторін про припинення договору за 15 календарних днів до його закінчення, дія договору продовжується до 31.12.2009року.

Оскільки жодною із сторін не надано суду доказів звернення з повідомленням про припинення дії договору в порядку положень частини 2 п. 8.1. договору, господарський суд вважає, що дія договору була продовжена сторонами до 31.12.2009року і станом на момент розгляду справи у господарському суді договір купівлі-продажу №294 від 30.04.2008року припинив свою дію.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору продавець (позивач у справі) поставив покупцю (відповідачу у справі) товарно-матеріальні цінності на загальну суму 116797,50грн.

Відповідач отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.

Як стверджує позивач, в порушення взятих на себе зобов’язань у встановлений договором строк відповідач вартість поставленого згідно видаткових накладних №АН-0008416 від 31.10.2009року на суму 1527,37грн. та №АН-0008418 від 31.10.2009року на суму 850,28грн. товару, а всього на суму 2377,65грн., не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду (копії накладних наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні).

Однак, як стверджує відповідач, вищевказані видаткові накладні не містять посилання на отримання товару за дорученням, в накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистих підписів або інших даних, що мають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, окрім того, відповідач стверджує, що на накладній №А-0008416 від 31.10.2009року відсутній відбиток штампу або печатки відповідача, а отже вказані накладні не можуть підтверджувати факт отримання вказаного товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс». Проте з такими твердженнями відповідача господарський суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд зазначає, що факт проведення сторонами господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов’язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні документи (на паперових і машиннних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як встановлено судом, видаткові накладні №АН-0008416 від 31.10.2009року на суму 1527,37грн. та №АН-0008418 від 31.10.2009року на суму 850,28грн. містять назви підприємств, назву документа, дату складання, зміст господарської операції та її вимірники, посилання на підставу здійснення господарської операції (а саме договір №294 від 30.04.2008року), підписи осіб та відтиски штампів підприємств, тобто наявні в матеріалах справи видаткові накладні підтверджують факт отримання відповідачем товару від позивача на загальну суму 2377,65грн.

Крім того, господарський суд відзначає, що відповідачем не подано жодних документів, які витребувались ухвалою суду від 29.07.2010року, в підтвердження того, що відповідач не отримував товар на підставі зазначених накладних, не оприбутковував його у складському та бухгалтерському обліку, а також в підтвердження того, що штамп відповідача, яким були засвідчені підписи осіб на обох накладних, був проставлений не ним та не перебував у його користуванні (вибув поза його волею). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2010року у справі №11/3-34.

Таким чином вищенаведене свідчить, що у відповідача з моменту отримання товару згідно умов договору виник обов’язок оплатити його вартість протягом 21 календарного дня з моменту поставки, тобто, до 21.11.2009року.

Однак в порушення умов договору, як зазначалось вище, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

На момент розгляду справи у господарському суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 2377,65грн. Жодних доказів проведення повної оплати за поставлений товар відповідач, в порядку вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 265 ГК України, 712 ЦК України, одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором може бути передбачено продаж товару в кредит з відстрочкою або розстрочкою платежу, відтак може встановлюватися обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім.

Дослідивши умови договору, господарський суд встановив, що в даному випадку має місце поставка товарів у кредит, а саме з відстроченням платежу. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Договір купівлі-продажу товару у кредит відрізняється від інших договорів купівлі-продажу (поставки) специфікою обов’язків покупця із оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2377,66грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару згідно укладеного між сторонами договору доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 7.5. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення терміну оплати строком більше ніж на 70 календарних днів покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

На підставі п. 7.5. договору та норм чинного законодавства України позивачем нараховано до сплати штраф в розмірі 237,77грн.

Враховуючи, що відповідач у справі повинен був здійснити оплату, отриманого на підставі видаткових накладних №АН-0008416 від 31.10.2009року, №АН-0008418 від 31.10.2009року товару, тобто до 21.11.2009року, а також те, що станом на день розгляду спору заборгованість відповідач так і не сплатив, то господарський суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 237,77грн. штрафу обґрунтованою. Перевіривши розрахунок суми штрафу, господарський суд вважає його арифметично вірним.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 2615,42, з яких 2377,65грн. основний борг, та 237,77грн. штраф.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.                    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»(07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 33279961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТИП»(04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 35018273) 2 377 (дві тисячі триста сімдесят сім) грн. 65 коп. основного боргу, 237 (двісті тридцять сім) грн. 77 коп. штрафу та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Рішення підписане 07.09.2010року