Рішення № 12014212, 31.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2010 р. Справа № 8/075-10

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “АВІТО БРЕНД КОМПАНІ”

до приватного підприємства “МЕДІУМ”

про відшкодування шкоди в сумі 8597,17 грн.

Суддя Скутельник П.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Баєва М.Ш., яка діє на підставі довіреності від 01.06.2010 року №35;

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АВІТО БРЕНД КОМПАНІ” звернулося до господарського суду Київської області із позовом до приватного підприємства “МЕДІУМ” про відшкодування шкоди в сумі 8597,17 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.08.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.08.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2010 року розгляд справи було відкладено до 31.08.2010 року в порядку п.п.1, 2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту: ГПК України).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань за договором поставки № 45р-09 від 10.09.2009 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 7468,86 грн.

Разом з тим, відповідно до поданого разом із позовної заявою розрахунку суми позову, станом на 21.06.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 8597,17 грн., з яких: 7468,86 грн. –основного боргу, 109,27 –3% річних, 276,35 грн. –інфляційних витрат, 742,68 грн. –пеня.

Відповідач жодного разу у судові засідання не з’явився, відзив на позов не надіслав, вимог ухвал від 09.08.2010 року та від 20.08.2010 року не виконав, про причини неявки у судові засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судових засідань.

У судовому засіданні від 31.08.2010 року позивач заявив клопотання про повернення із державного бюджету надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з платіжним дорученням №978 від 22.06.2010 року.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2009 року між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки №45р-09 (далі по тексту: договір), за умовами якого позивач зобов’язується поставити товар відповідачу, а відповідач зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору в асортименті і по ціні, вказаних у Специфікації, підписаній представниками обох сторін, та яка є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до видаткової накладної № ДН-1028-6, 28.10.2009 року (стор.13-14 справи) позивач, на виконання умов договору здійснив поставку товарів на загальну суму 4185,31 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят п’ять гривень 31 копійка).

Згідно з видатковою накладною № ДН-1109-32, 09.11.2009 року (стор. 15-16 справи) позивач, на виконання умов договору здійснив поставку товарів на загальну суму 6478,85 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 85 копійок).

Разом з тим, відповідач повернув частину поставленого товару на загальну суму 2695,30 грн. (дві тисячі шістсот дев’яносто п’ять гривень 30 копійок), про що свідчить накладна на повернення №001 від 14.05.2010 року (стор. 18 справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, складає 7468,86 грн. без розрахунку сум 3% річних, інфляційних витрат та пені.

Відповідно до ст.526 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою тощо. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Цивільний кодекс України у ст.549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, під пенею розуміється неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

П.5.1. договору встановлює, що при порушенні умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки, у тому числі і не отриманий прибуток, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обов’язків за даним договором, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Цивільний кодекс України у ст.526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зважаючи на те, що відповідач, отримавши товар, не здійснив розрахунків за поставлений товар, можна дійти висновку, що він не виконав належним чином зобов’язання, взятого на себе відповідно до п.4.1. договору, в якому зазначається, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 45 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Господарський кодекс України (далі по тексту: ГК України) у ст.230 передбачає застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов’язання штрафних санкцій

Відповідно до ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, встановлений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 625 ЦК України зобов’язує боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п.2, 3 Роз’яснень вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»№02-5/223 від 12.05.1999 року, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. При цьому, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.

Враховуючи поданий разом із позовної заявою розрахунок суми позову, станом на 21.06.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 8597,17 грн., з яких: 7468,86 грн. –основного боргу, 109,27 –3% річних, 276,35 грн. –інфляційних, 742,68 грн. –пеня.

У судове засідання 20.08.2010 року позивач надав довідку № 240 від 19.08.2010 року про те, що станом на момент судового розгляду справи грошові кошти від відповідача не надійшли. Довідка підписана повноважною особою, а саме, генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю «Авіто Бренд Компані»- Тітовою М.В., яка як генеральний директор, відповідно до п.5.10 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Авіто Бренд Компані», зареєстрованого 27.04.2010 року має право без довіреності виконувати будь-які дії від імені Товариства та має право підпису від імені Товариства.

Відповідно до приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту: ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена довідка про те, що станом на момент судового розгляду справи грошові кошти від відповідача не надійшли може вважатися письмовим доказом неналежного виконання відповідачем зобов’язання, взятого ним, відповідно до договору поставки №45р-09.

Разом із позовною заявою позивач надав суду оригінал платіжного доручення № 978 від 22.06.2010 року, яке підтверджує сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судове засідання від 31.08.2010 року позивач надав платіжне доручення № 226 від 27.08.2010 року, яке підтверджує сплату останнім витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі вдруге.

У зв’язку з цим, у судове засідання від 31.08.2010 року позивач заявив клопотання про повернення із державного бюджету надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Декрет Кабінету Міністрів у України «Про державне мито»від 21.01.1993 року № 7-93 у ст. 8 передбачає повернення державного мита у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Розглянувши клопотання та керуючись п. 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»від 21.12.2005 року № 1258 та ст.8 декрету Кабінету Міністрів у України «Про державне мито»від 21.01.1993 року № 7-93 суд вирішив задовольнити клопотання позивача у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки № 45р-09 від 10.09.2009 року, у розмірі 7468,86грн, а також 109,27 –3% річних, 276,35 грн. –інфляційних, 742,68 грн. – пені підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем спростовані не були в установленому порядку, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Медіум»(08700, Київська область, м. Обухів, вул. Петрусенка, буд.9; ідентифікаційний код 30227219) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авіто Бренд Компані»(51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, буд.91, код 32816200) 7468 (сім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 86 коп., 109 (сто дев’ять) грн. 27 коп. –3% річних, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 35 коп. –інфляційних витрат, 742 (сімсот сорок дві) грн. 68 коп. –пені, 102 (сто дві) грн. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Клопотання позивача про повернення із державного бюджету надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу задовольнити повністю.

5.          Видати довідку для повернення з державного бюджету України витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 31.08.2010 року