Рішення № 12014133, 31.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2010 р. Справа № 20/120-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Дочірнього підприємства «Теплоенерго»ЗАТ «Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона № 15»

про стягнення 11341,68 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Карук О.О., довір. № 41/10 від 15.07.2010 р.

від відповідача: Додатко М.В., довір. № 109 від 27.08.2010 р.

Обставини справи:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Теплоенерго»ЗАТ «Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона № 15»(далі - відповідач) про стягнення 11341,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 29.09.2008 р. з ДП «Теплоенерго»ЗАТ «Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона № 15»договору № 06/08-1030 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно якого ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»зобов’язувалося передавати у власність покупцю природний газ, а відповідач –прийняти та оплатити його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку газу відповідачеві на загальну суму 112755,21 грн., який покупцем був оплачений частково, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4291,02 грн. основного боргу, 1053,90 грн. пені, 4764,61 грн. інфляційних втрат, 1232,15 грн. 3% річних, а також відшкодувати 114,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2010 р. надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив наступне.

Станом на 27.08.2010 р. сума основного боргу відповідача за спожитий природний газ за червень - липень 2010 рік повністю погашено, що підтверджується платіжним дорученням № 212 від 12.08.2010 р.

На протязі тривалого часу ДП «Теплоенерго» ЗАТ «СПМК-15»перебуває у складному фінансовому стані, що пов'язаний з виконанням останнього взятих зобов'язань щодо опалення багатоквартирних жилих будинків, шкіл, дитячих садків в селах району, тобто для громадян, підприємств та організацій бюджетної сфери, який обтяжується неплатежами за спожиту теплову енергію. Так, станом на 01.06.2010 р. заборгованість бюджету за спожиту теплову енергію становить 2190800,00 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків. Станом на 01.08.2010 р. заборгованість населення за спожиту теплову енергію становить 273646,00 грн., на користь ДП «Теплоенерго»ЗАТ «Бородянська СПМК-15»заборгованість бюджету –1252100,00 грн.

Наявність значної заборгованості бюджету та населення за спожиту теплову енергію утруднює своєчасні розрахунки за спожитий природний газ.

Відповідач наголошував, що будь-яке переобтяження відповідача борговими зобов'язаннями у вигляді штрафних санкцій спричинить прострочення виконання інших боргових зобов'язань перед контрагентами, в тому числі з позивачем, а це в свою чергу може призвести до банкрутства підприємства та інших негативних наслідків як для Бородянського району, так і для держави в цілому, в той час як відповідно до ст. 233 ГК та ст. 83 ГПК суд має право зменшити розмір штрафних санкцій враховуючи ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, особливо коли порушенням зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

31.08.2010 р. у судовому засіданні представник позивача підтвердив сплату відповідачем основного боргу в сумі 4291,02 грн., в частині стягнення штрафних санкцій позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 31.08.2010 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.09.2008 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Теплоенерго»ЗАТ «Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона № 15» (покупець) було укладено договір № 06/08-1030 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2008 р. до 31.12.2008 р. газ в обсязі до 85,0 тис. куб.м в тому числі по місяцях: жовтень – 15,0 тис. куб.м, листопад – 30,0 тис. куб.м, грудень – 40,0 тис. куб.м.

У відповідності з приписами абзацу 2 п. 4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

24.12.2008 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 2 до договору № 06/08-1030 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з якою пункт 2.1 договору доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «2.1.1 Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2009 р. до 30.04.2009 р. газ в обсязі до 98,0 тис. куб.м, в тому числі по місяцях: січень – 28,5 тис. куб.м, лютий –30,5 тис. куб.м, березень –30,0 тис. куб.м, квітень –9,0 тис. куб.м».

На виконання умов договору № 06/08-1030 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України» було поставлено ДП «Теплоенерго»ЗАТ «Бородянська СПМК-15»природного газу за листопад-грудень 2008 року та січень-квітень 2009 року на загальну суму 112755,21 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за листопад 2008 року на суму 16429,55 грн., за грудень 2008 року на суму 23439,48 грн., за січень 2009 року на суму 24821,11 грн., за лютий 2009 року на суму 21047,18 грн., за березень 2009 року на суму 21209,52 грн., за квітень 2009 року на суму 5808,37 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково у сумі 108464,19 грн.

Отже, заборгованість за поставлений природний газ у сумі 4291,02 грн. залишилася відповідачем несплаченою.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

31.08.2010 р. у судовому засіданні представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про сплату основного боргу в сумі 4291,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 212 від 12.08.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2010 р. також зазначив про сплату відповідачем основного боргу в сумі 4291,02 грн.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 4291,02 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 7.2 договору № 06/08-1030 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2008 р., а також 3% річних та інфляційні втрати.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 1053,90 грн. за період з 06.02.2010 р. до 06.08.2010 р.

Відповідач, у своєму відзиві від 31.08.2010 р., просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись при цьому на наступне.

Наявність значної заборгованості бюджету та населення за спожиту теплову енергію утруднює своєчасні розрахунки за спожитий природний газ, крім того підприємство вимушене нести постійні додаткові витрати на утримання та ремонт обладнання, теплових мереж, заробітну плату тощо.

Крім того, станом на 01.06.2010 р. заборгованість бюджету за спожиту теплову енергію становить 2190800,00 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків. Станом на 01.08.2010 р. заборгованість населення за спожиту теплову енергію становить 273646,00 грн., на користь ДП «Теплоенерго»ЗАТ «Бородянська СПМК-15»заборгованість бюджету –1252100,00 грн.

В свою чергу, переобтяження відповідача борговими зобов'язаннями у вигляді штрафних санкцій спричинить прострочення виконання інших боргових зобов'язань перед контрагентами, в тому числі з позивачем, а це в свою чергу може призвести до банкрутства підприємства та інших негативних наслідків як для Бородянського району, так і для держави в цілому.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня.

При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Як вбачається з пункту 7.2 договору, відповідно до вищевказаних норм закону сторони передбачили оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку несплати або несвоєчасної оплати покупцем за поставлений природний газ.

Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 1053,90 грн. є законною та обґрунтованою.

Однак, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, згідно з приписами ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи особливий фінансовий стан відповідача, який забезпечує населення Бородянського району природним газом, існування значної дебіторської заборгованості населення перед відповідачем за спожитий природний газ, яку відповідач не має можливості стягнути, суд, відповідно до права, наданого йому ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 526,95 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 4764,61 грн. за період з січня 2009 р. до березня 2010 р. та 3% річних в розмірі 1232,15 грн. за період з 11.01.2009 р. до 06.08.2010 р. Як встановлено судом, розрахунок зазначених штрафних санкцій відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

При цьому розмір заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат не може бути зменшений судом з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не належать до штрафних санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003 р.

Оскільки ст. 83 Господарського процесуального кодексу України містить право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), а 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, суд дійшов висновку про відсутність підстав для обмеження розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню за даним рішенням, в порядку ст. 233 ГК України.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на відповідача. У зв’язку з тим, що сума пені в розмірі 1053,90 нарахована позивачем правомірно, а її розмір до 526,95 грн. зменшено судом за власної ініціативою з підстав наведених вище та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача витрати відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК в частині суми відмовленої пені покладаються також на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині стягнення 4291,02 грн. основного боргу.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Теплоенерго»ЗАТ «Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона № 15»(07823, Київська обл., Бородянський р-н, с. Загальці, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 31334433) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»(04116, м. Кив, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) –526 (п’ятсот двадцять шість) грн. 95 коп. пені, 4764 (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1232 (одну тисячу двісті тридцять дві) грн. 15 коп. 3 % річних, 114 (сто чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення – 03.09.2010 р.