Рішення № 12014111, 01.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" вересня 2010 р. Справа № 21/166-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоттей Україна», Київська обл., м. Васильків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена», Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 773,05 гривень

за участю представників:

від позивача: Артемова К.В. (довіреність №6 від 19.08.2010р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоттей Україна»(далі-ТОВ «Хоттей Україна»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»(далі-ТОВ «Фірма «Олена»/відповідач) про стягнення 773,05 грн., з яких: 676,16 грн. заборгованості за договором №96/01-09 від 14.09.2009р., 40,43 грн. пені, 11,83 грн. 3% річних та 44,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2010р. порушено провадження у справі №21/166-10 та призначено справу до розгляду на 25.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2010р. розгляд даної справи відкладено на 01.09.2010р.

В судові засідання 25.08.2010р. та 01.09.2010р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2009р. між ТОВ «Хоттей Україна»(далі-постачальник) та ТОВ «Фірма «Олена»(далі-покупець) укладено договір постачання №96/01-09 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 2.5, 3.2 та 5.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язується постачати товар, що є в наявності на його складі, а покупець –приймати, оплачувати товар в асортименті та за цінами, вказаними в прай-листі постачальника.

Факт прийому продукції та виконання постачання в повному обсязі підтверджується підписом покупця або уповноваженої на те особи на видатковій накладній постачальника.

Оплата за товар відбувається в 100% вартості в грошовій валюті України за цінами, вказаними в прайс-листі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в Договорі, або внесення грошових коштів в касу постачальника протягом дати постачання товару. У виняткових випадках, за письмовим погодженням їх постачальником, покупець має право оплатити товар протягом 21 календарного дня, від дати його постачання.

Договір діє з дня його підписання до 30.12.2009р. у випадку якщо одна із сторін не повідомить письмово про бажання припинити дію даного договору, він є продовженим на такий самий період і на тих же умовах.

Судом встановлено, що протягом дії Договору позивач свої обов’язки за Договором в частині поставки товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 2411,36 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №ХО-0001534 від 27.10.2009р. на суму 2411,36 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши 1735,20 грн., внаслідок чого за ним утворилось 676,16 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 1735,20 грн. за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №37.06-09/26-39084 від 31.08.2010р., яка підписана начальником відділення КМФ ПАТ «Укрсоцбанк»і скріплена відбитком печатки банківської установи.

Наявні ж в матеріалах справи докази про сплату відповідачем додатково 4983,89 грн. свідчать лише про сплату відповідачем вартості поставленого товару за попередньою накладною №ХО-0001285 від 16.09.2009р., яка не охоплює спірну, що підтверджується наданим позивачем розрахунку суми заборгованості та призначенням платежу перерахованих коштів.

З метою досудового врегулювання даного спору, 15.03.2010р. позивачем направлено відповідачу лист №21, відповідно до якого позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

На зазначений лист відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором не погасив.

Наявність 676,16 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується також підписами та відбитками печаток сторін на Акті звірки взаєморозрахунків станом на 15.03.2010р. та довідкою №62 від 01.09.2010р., яка підписана генеральним директором і головним бухгалтером ТОВ «Хоттей Україна» та скріплена відбитком печатки Товариства. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 676,16 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладною №ХО-0001534 від 27.10.2009р. згідно Договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується постачати товар, що є в наявності на його складі, а покупець –приймати, оплачувати товар в асортименті та за цінами, вказаними в прай-листі постачальника.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата за товар відбувається в 100% вартості в грошовій валюті України за цінами, вказаними в прайс-листі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в Договорі, або внесення грошових коштів в касу постачальника протягом дати постачання товару. У виняткових випадках, за письмовим погодженням їх постачальником, покупець має право оплатити товар протягом 21 календарного дня, від дати його постачання.

За таких обставин, підписання відповідачем видаткової накладної №ХО-0001534 від 27.10.2009р. без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем товару, та відповідно породжує у нього обов’язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені п. 3.2 Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, зазначений факт відповідачем не спростовано, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 676,16 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладною №ХО-0001534 від 27.10.2009р. згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 40,43 грн. пені, 11,83 грн. 3% річних та 44,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 18.11.2009р. по 15.07.2010р. на 676,16 грн. заборгованості.

Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнена саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Аналогічна правова позиція викладена у роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" (з подальшими змінами і доповненнями) та постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі №32/304.

Втім, Договором відповідальність за порушення строків оплати вартості поставленої продукції у вигляді пені та її розміри, не передбачені.

За таких обставин, оскільки, факту погодження сторонами нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати вартості поставленого товару за Договором позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40,43 грн. пені за порушення строків оплати товару за Договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 13,34 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11,83 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційний втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 28,40 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 44,63 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 28,40 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 551, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»(08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул., Піонерська, 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32498484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоттей Україна»(08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 42, кв. 39, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34842252) 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 16 коп. заборгованості, 11 (одинадцять) грн. 83 коп. 3% річних, 28 (двадцять вісім) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 94 (дев’яносто чотири) грн. 52 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                               В.А. Ярема

Повне рішення складено 02.09.2010р.