Рішення № 12013986, 08.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2010 р. Справа № 9/110-10

За позовом Бориспільського районного споживчого товариства

До Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Архітектурно–рекламна комунальна агенція»

Про стягнення 59 143,18 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Кравчук С.Л. (дов. №3/274 від 31.05.2010 р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Бориспільського районного споживчого товариства до Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Архітектурно–рекламна комунальна агенція»про стягнення 59 143,18 грн.

Позивач обґрунтовує позовну заяву неналежним виконанням Комунальним підприємством Бориспільської районної ради «Архітектурно–рекламна комунальна агенція» договору оренди від 07.07.2008 року.

Ухвалою суду від 11.06.2010 р. порушено провадження у справі № 9/110-10 та призначено розгляд справи на 24.06.2010 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 11.06.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

24.06.2010 року через загальний відділ Господарського суду Київської області, позивач надав документи, витребувані ухвалою суду від 11.06.2010 року та додаткові пояснення до позовної заяви, в яких уточнив свої вимоги до відповідача про стягнення боргу в частині відшкодування комунальних послуг по договору оренди від 07.07.2008 року.

Враховуючи те, що нормами Господарського процесуального кодексу України (ст. 22 ГПК України) передбачена можливість зміни предмети позову до прийняття рішення у справі та те, що позовні вимоги оплачені державним митом, то суд приймає зазначену заяву до розгляду.

В судове засідання 24.06.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 11.06.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, в зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 08.07.2010 року.

В судове засідання 08.07.2010 р. представник відповідача вдруге не з’явився, вимоги ухвали суду від 11.06.2010 р. та 24.06.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Враховуючи неодноразову неявку представника відповідача в судове засідання, 07.06.2010 р. судом направлений до Головного управління статистики в Київській області судовий запит в порядку ст. 38 ГПК України з проханням повідомити суд про включення (виключення) Комунального підприємства Бориспільської районної ради Київської області «Архітектурно-рекламна комунальна агенція»(ідент.код 23237704) до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та його адресу.

29.06.2010 р. до Господарського суду Київської області надійшла відповідь, згідно якої суд був повідомлений про те, що Комунальне підприємство Бориспільської районної ради Київської області «Архітектурно-рекламна комунальна агенція»(ідент.код 23237704) значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а його юридична адреса: 08371, Київська область, Бориспільський район, с. Сеньківка, вул. Леніна, 5.

Проте, одночасно з позовною заявою (в додатках) позивачем долучено витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якого зазначено, що 01.02.2010 р. –внесена реєстрація рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи.

Суд, ознайомившись з наданими до суду довідками, вважає за можливе розглядати справу по суті, виходячи з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 89 ЦК України встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Статтею 104 ЦК України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Одночасно, згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відтак у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Таку правову позицію викладено і в абзаці другому пункту 21 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств". Таким чином, підприємство чи організація до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі. Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами; зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.

Крім того, згідно пункту 6 із змінами, внесеними згідно з роз'ясненнямВищого арбітражного суду України від 18.11.97 р. N 02-5/445,рекомендаціями президіїВищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 судам, при розгляді спорів, в яких є наявні відомості про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а згідно з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 ГПК господарський суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе справу розглянути по суті спору, оскільки при перевірці встановлено, що станом на день розгляду справи по суті запису про ліквідацію підприємства в ЄДРПОУ не внесено.

Крім того, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були направлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та, яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (08371, Київська область, Бориспільський район, с. Сеньківка, вул. Леніна, 5), але кореспонденція суду була повернута відділенням поштового зв’язку.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.          

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду від 11.06.2010 р. та 24.06.2010 р. були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та Довідці ЄДРПОУ та повернута відділенням поштового зв’язку, а відповідач жодного разу не з’явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Оскільки, справа № 9/110-10 двічі відкладалась, у зв’язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

          ВСТАНОВИВ:

07.07.2008 р. між Бориспільським районним споживчим товариством (надалі –позивач, Орендодавець) та комунальним підприємством Бориспільської районної ради „Архітектурно–рекламна комунальна агенція»(надалі –відповідач, Орендар) укладено Договір оренди на частину приміщення першого поверху добудови до Коопунівермагу загальною площею 88,6кв.м. (в тому числі кімнати - № 10 площею 11,7 кв.м., № 15 площею 28,7 кв.м., № 16 площею 16,1 кв.м., № 17 площею 16,0 кв.м., № 18 площею 16,1 кв.м., (надалі –орендоване майно), розташоване по вул. Київський шлях, 76 в м. Бориспіль (надалі –договір оренди).

Власником орендованого майна є позивач, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САА № 949669 від 13.09.2004р.

Договір оренди укладено на строк з 07.07.2008р. по 31.12.2008р. (п. 6.1 договору).

Згідно п. 2.1. договору оренди орендоване майно, зазначене в п.1.1 договору оренди повинне бути передане Орендодавцем та прийняте Орендарем протягом 2-х днів з моменту підписання договору оренди.

Пунктами 2.2, 2.3 договору встановлено, що передача майна в оренду здійснюється згідно з актом прийому-передачі, двостороннє підписання якого засвідчує про фактичну передачу майна в оренду. Підписаний акт приймання-передачі є невід’ємною частиною цього договору. З дня підписання акту прийому-передачі майна розпочинається нарахування і сплата орендної плати згідно цього договору.

Згідно умов договору оренди, 08.07.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду орендоване майно, про що сторонами підписано акт прийняття-передачі майна в оренду від 08.07.2008 р.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди орендна плата становить за місяць оренди 11075,00 гривень (в тому числі ПДВ 1845,8 гривень).

Пунктом 3.1.1. встановлено, що підставою для сплати Орендарем орендної плати за даним Договором, є цей Договір оренди та акт прийому-передачі майна в оренду.

Згідно п. 3.1.2. договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця до 5 (п’ятого) числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2. договору оренди до орендної плати не включаються і оплачуються окремо Орендарем комунальні послуги (водо-, енерго-, теплопостачання), а також інші витрати, що пов'язані з утриманням приміщень, прилеглої території, згідно виставлених рахунків, які оплачуються Орендарем протягом 2-х банківських днів з дня виставлення платежу.          

Згідно п. 3.6. договору оренди орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків/результатів господарської діяльності Орендаря.

Відповідно до п. 4.3.5. Орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, плату за комунальні послуги (відшкодування за комунальні послуги (водо-, енерго-, теплопостачання), та сплачувати інші витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна.

01.01.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди.

Згідно п. І додаткової угоди встановлено, що пункт 3.1 договору оренди від 07.07.2008 р. викладено в наступній редакції: орендна плата з 01.01.2009 р. становить за місяць оренди 12 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 2000, 00 грн.). Сторони домовились про перегляд розміру орендної плати по договору оренди від 07.07.2008 р. в сторону збільшення з 01.04.2009 р. У випадку недосягнення згоди по питанню збільшення орендної плати кожна зі сторін має право припинити дію договору оренди від 07.07.2008 р., попередивши іншу сторону за 10 днів.

Відповідно до пункту ІІ додаткової угоди встановлено, що пункт 3.1.3 договору оренди від 07.07.2008 р. викладено в наступній редакції: до орендної плати не включається і сплачується Орендарем окремо відшкодування (компенсація) орендної плати за землю, протягом двох банківських днів з дня виставлення платежу Орендодавцем.

Згідно пункту ІІІ додаткової угоди встановлено, що договір оренди від 07.07.2008 р. вважається пролонгованим до 31 грудня 2009 року.

Пунктами ІV, V додаткової угоди встановлено, що ця додаткова угода набирає чинності з дня її підписання сторонами та є невід’ємною частиною договору оренди від 07.07.2008 р. Всі інші умови договору оренди від 07.07.2008 р., не змінені даною додатковою угодою, залишаються без змін.

20.05.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди.

Згідно пункту І додаткової угоди пункт 1.1 договору оренди від 07.07.2008 р. викладено в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) частину приміщення першого поверху добудови до Коопунівермагу загальною площею 100, 2 кв.м. (в тому числі кімнати - № 8 площею 11, 6 кв.м., № 10 площею 11, 7 кв.м., № 15 площею 28, 7 кв.м., № 16 площею 16, 1 кв.м., № 17 площею 16, 0 кв.м., № 18 площею 16, 1 кв.м.), далі по тексту –майно, розташоване по вул. Київський шлях, 76 в м. Бориспіль, згідно копії поверхового плану.

Відповідно до п.п. ІІІ, ІV додаткової угоди встановлено, що ця додаткова угода набирає чинності з дня її підписання сторонами та є невід’ємною частиною договору оренди від 07.07.2008 р. Всі інші умови договору оренди від 07.07.2008 р., не змінені даною додатковою угодою, залишаються без змін.

Згідно умов додаткової угоди, 20.05.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду орендоване майно, а саме: кімнату № 8 площею 11, 6 кв.м., про що сторонами підписано акт прийняття-передачі майна в оренду від 20.05.2009 р.

За ствердженням позивача, відповідач станом по серпень 2009 р. свої зобов’язання виконував належним чином, але, в зв’язку з неоплатою орендної плати за серпень та вересень 2009 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 24000, 00 грн.; щодо комунальних послуг, то позивач стверджує про борг у розмірі 9490, 18 грн. (який складається з боргу за 2008 р. у сумі 3811, 62 грн. та борг за період з січня 2009 р. по вересень 2009 р. у сумі 5678, 56 грн.).

В зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань згідно договору оренди та додаткових угод, позивач направив відповідачу претензію № 3/613 від 02.10.2009р., в якій просив відповідача сплатити борг по орендній платі в сумі 24000,00 грн. та відшкодувати комунальні послуги в сумі 9490,18 грн. в строк до 10.10.2009 р.

Зазначену претензію відповідач отримав –05.10.2009 р., що підтверджено написом бухгалтера підприємства (належним чином копія долучена до матеріалів справи).

21.10.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди, згідно якої орендна плата з 21 жовтня 2009 р. становить за місяць оренди 8700,00гривень (в тому числі ПДВ 1450,00гривень) (згідно п. ІІІ додаткової угоди викладено пункт 3.1 договору оренди від 07.07.2008 р. в новій редакції).

Крім того, відповідно до п. І додаткової угоди пункт 1.1 договору оренди від 07.07.2008 р. викладено в наступній редакції: позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування (оренду) частину приміщення першого поверху добудови до Коопунівермагу загальною площею 72, 5 кв.м. (в тому числі кімнати - № 10 площею 11, 7 кв.м., № 15 площею 28, 7 кв.м., № 16 площею 16, 1 кв.м., № 17 площею 16, 0 кв.м.) та обладнання, далі по тексту –майно, розташоване по вул. Київський шлях, 76 в м. Бориспіль.

21.10.2009 р. відповідач повернув позивачу з користування частину приміщення першого поверху добудови до Коопунівермагу, а саме: кімнату № 8 площею 11, 6 кв.м., кімнату № 18 площею 16, 1 кв.м., що підтверджено актом прийняття-передачі майна оренди.

07.12.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди, згідно якої орендна плата становила за місяць оренди 6 800,00гривень (в тому числі ПДВ 1133,33 грн.) (пунктом ІІІ додаткової угоди викладено в іншій редакції пункт 3.1 договору оренди).

Крім того, пунктом І додаткової угоди викладено в наступній редакції пункт 1.1 договору оренди, а саме: позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування (оренду) частину приміщення першого поверху добудови до Коопунівермагу загальною площею 56, 5 кв.м. (в тому числі кімнати - № 10 площею 11, 7 кв.м., № 15 площею 28, 7 кв.м., № 16 площею 16, 1 кв.м.) та обладнання, далі по тексту - майно, розташоване по вул. Київський шлях, 76 в м. Бориспіль, згідно копії поверхового плану.

Тобто, станом на 07.12.2009 р. відповідач орендував частину приміщення першого поверху добудови до Коопунівермагу загальною площею 56, 5 кв.м., яка розташована по вул. Київський шлях, 76 в м. Бориспіль, оскільки повернув з оренди кімнату № 17 площею 16,0 кв.м.; ця додаткова угода набрала чинності з дня її підписання позивачем та відповідачем.

18.01.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди.

Згідно п. І додаткової угоди сторони (позивач та відповідач) дійшли до згоди і вирішили договір оренди частини приміщення першого поверху добудови до Коопунівермагу загальною площею 56,5 кв.м. (в тому числі кімнати № 10 площею 11,7 кв.м., № 15 площею 28,7 кв.м., № 16 площею 16,1 кв.м. по вул. Київський шлях, 76 в м. Бориспіль) від 07 липня 2008 року, вважати припиненим з 18.01.2010 р. за згодою Сторін –у відповідності до п. 6.7. Договору оренди від 07 липня 2008 р.

Пунктом ІІ додаткової угоди встановлено, що прийом-передача майна з оренди сторони зобов’язуються оформити двостороннім актом у відповідності з умовами договору оренди від 07.07.2008 р.

Відповідно до п. V додаткової угоди відповідач зобов’язується провести всі розрахунки по орендній платі та відшкодуванню комунальних послуг в 30-денний строк з дня підписання цієї додаткової угоди.

Ця додаткова угода набирає чинності з дня її підписання сторонами та є невід’ємною частиною договору оренди від 07.07.2008 р. (п. ІІІ додаткової угоди).

19.01.2010 р. відповідач повернув орендоване майно з оренди позивачу, відповідно до акту повернення майна з оренди від 19.01.2010р., який долучений до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором. Аналогічні приписи містяться в ст.286 ГК України

Оскільки, протягом 2008-2010 років сторони між собою неодноразово змінювали умови договору щодо кімнат та площі орендованого майна, згідно укладених між собою додаткових угод, то судом досліджені їх правовідносини та встановлено наступне:

Строк дії орендних відносинЗагальна орендована площаПомісячна орендна плата

08.07.2008-31.12.200888,6 кв.м.11075, 00 грн.

01.01.2009-19.05.200988,6 кв.м.12000, 00 грн.

20.05.2009-20.10.2009 100,2 кв.м.12000, 00 грн.

21.10.2009-06.12.200972,5 кв.м.8700, 00 грн.

07.12.2009-19.01.201056,5 кв.м.6800, 00 грн.

Крім того, суд вважає, що при підписанні сторонами додаткової угоди до договору оренди від 18.01.2010 р., пунктом V додаткової угоди сторони змінили умови оплати.

За ствердженням позивача, відповідач по даному договору оренди за період з 08.07.2008 р. по 05.08.2009 р. розрахувався повністю та претензії за цей період у позивача відсутні. Щодо оплати орендних платежів за період з 06.08.2009 р. по 05.01.2010 р., то відповідач порушив виконання своїх зобов’язань, оскільки розрахувався частково на суму 11787, 10 грн. та його неоплачений борг залишився на суму 43077, 34 грн.

Враховуючи умови пункту V додаткової угоди від 18.01.2010 р., суд вважає, що кінцевий строк оплати настав –17.02.2010 р., але, за ствердженням позивача, відповідач належним чином за орендоване майно не розрахувався.

Крім того, враховуючи умови договору (п. 3.2 договору) відповідач повинен був відшкодувати позивачу комунальні послуги (водо-, енерго-, теплопостачання), а також інші витрати, що пов’язані з утриманням приміщень, прилеглої території, згідно виставлених рахунків, які оплачуються відповідачем протягом 2-х банківських днів з виставлення платежу.

Обов’язок отримання рахунків у бухгалтерії позивача покладений на відповідача (п. 3.3 договору).

Так, за ствердженям позивача, відповідач користувався орендним приміщенням та комунальними послугами (водо-, енерго-, теплопостачання) без зауважень щодо якості наданих послуг; крім того, відповідач щомісяця отримував рахунки щодо оплати у бухгалтерії позивача, що підтверджено відмітками на копіях рахунків, долучених до матеріалів справи.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Так, за розрахунком позивача, відповідач в період 2009 р. частково оплатив комунальні послуги у сумі 8152, 55 грн., але залишився несплачений борг за комунальні послуги у розмірі 3811, 62 грн. за період 2008 р. та 14919, 59 грн. за період з 16.01.2009 р. по 11.02.2010 р., тобто на загальну суму 18731, 21 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач надав позивачу гарантійний лист від 18.01.2010р., яким зобов’язувався в 30-денний строк повністю провести розрахунки по орендній платі та відшкодуванню комунальних послуг по договору оренди від 07 липня 2008 року (на частину приміщення першого поверху добудови до Коопунівермагу загальною площею 56,5 кв.м. (в тому числі кімнати № 10 площею 11,7 кв.м., № 15 площею 28,7 кв.м., № 16 площею 16,1 кв.м. по вул. Київський шлях, 76 в м. Бориспіль).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 18.01.2010р., тобто на день припинення дії договору у відповідності до підписаної додаткової угоди до договору від 18.01.2010 р., між сторонами проведена звірка взаєморозрахунків та підписаний акт звірки розрахунків по орендній платі по договору оренди від 07.07.2008р., з якого вбачається, що за відповідачем рахується борг перед позивачем по орендній платі в сумі 45 709, 67 грн. та акт звірки розрахунків по відшкодуванню комунальних послуг по договору оренди від 07.07.2008р., з якого вбачається, що за відповідачем існує борг перед позивачем по відшкодуванню комунальних послуг в сумі 16 065, 77 грн.

Наявність підписаних між сторонами актів звірки взаєморозрахунків свідчить підтвердженням та погодженням з боку відповідача суми боргу по орендній платі та комунальним послугам.

Проте, як вбачається з позовної заяви та з заяви позивача від 24.06.2010 р. позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі у розмірі 43077, 34 грн. з посиланням на те, що відповідач використував орендне приміщення не повний місяць до моменту передачі позивачу (акт повернення майна з оренди від 19.01.2010 р.), в зв’язку з чим позивач зменшив суму боргу на 2632, 33 грн.

Крім того, в зазначеній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача відшкодування комунальних послуг по договору оренди у сумі 18731, 21 грн. з посиланням на те, що рахунки щодо оплати комунальних послуг (електроенергія, вода, теплова енергія) на адресу позивача надходять після фактичного використання, а за таких обставин, рахунки на загальну суму у розмірі 2665, 44 грн. за фактичне користування відповідачем комунальними послугами за січень 2010 р. були виставлені відповідачу лише 26.01.2010 р. (електроенергія, вода) та 11.02.2010 р. (теплова енергія) відповідно.

Копії рахунків та інших документів, долучені до матеріалів справи, а зазначені розрахунки позивача судом перевірені.

За ствердженням позивача, станом на день подання позову відповідачем орендна плата та оплата комунальних послуг не відшкодовані; умови оплати, встановлені додатковою угодою від 18.01.2010 р. до договору оренди відповідачем порушені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач в жодне судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, заперечень проти існування боргу не надав і не надіслав, то позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за оренду у розмірі 43077, 34 грн. та боргу по оплаті комунальних платежів у розмірі 18731, 21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судом з’ясовано, що позивачем, при подачі позову до суду, зайво сплачено державне мито у розмірі 75, 34 грн., яке повертається позивачу, виходячи з наступного:

Згідно платіжного доручення № 452 від 22.04.2010 р. позивач сплатив державне мито за подання позову у розмірі 591, 43 грн. та згідно платіжного доручення № 714 від 23.06.2010 р. –102, 00 грн., що становить разом 693, 43 грн.

Під час розгляду спору по суті, позивач змінив предмет позову (суми позовних вимог), так, згідно заяви позивача від 24.06.2010 р. позивач просить суд стягнути суму основного боргу (за оренду) у розмірі 43077, 34 грн. та боргу по оплаті комунальних платежів у розмірі 18731, 21 грн. (тобто на загальну суму 61808, 55 грн.).

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову (ст. 46 ГПК України).

Частина 1 коментованої статті містить відсилочну норму про те, що розмір державного мита, порядок його сплати встановлюється законодавством України. На цей час розмір державного мита, порядок сплати державного мита встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Статтею 2 Декрету визначено об'єкти справляння державного мита у випадку звернення до господарських судів: із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення й постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами. Розмір ставок державного мита визначений у ст. 3 Декрету: а) із позовних заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, з зазначеної позовної заяви, позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 1 відсотку ціни позову, яке становить 618, 09 грн., тоді як сплатив 693, 43 грн. За таких обставин, ним було зайво сплачене державне мито у розмірі 75, 34 грн., яке підлягає поверненню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Бориспільської районної ради „Архітектурно–рекламна комунальна агенція»(08371, Київська область, Бориспільський район, с. Сеньківка, вул. Леніна, 5; р/р 2600849788 в ВАТ АБ «Укргазбанк»м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 23237704) на користь Бориспільського районного споживчого товариства (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 83; р/р 2600848330, ВАТ АБ «Укргазбанк»м. Київ, МФО 320478, Код ЄДРПОУ 30497604) борг по орендній платі в сумі 43077 (сорок три тисячі сімдесят сім) грн. 34 коп., борг по відшкодуванню комунальних послуг в сумі 18731 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 21 коп., державне мито в сумі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 09 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Повернути Бориспільському районному споживчому товариству (08300, Київська область, м.Бориспіль, вул. Київський шлях, 83, р/р 2600848330, ВАТ АБ «Укргазбанк»м. Київ, МФО 320478, Код ЄДРПОУ 30497604) з Державного бюджету України 75 (сімдесят п’ять) грн. 34 коп. зайво сплаченого державного мита.

Видати довідку.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане –02.08.2010 р.

Суддя Л.В.Сокуренко