Рішення № 12013985, 08.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2010 р. Справа № 9/105-10

За позовом Малого приватного підприємства «Фенікс»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Баклашов М.М.(дов. б/н від 24.02.2010 р.)

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Малого приватного підприємства «Фенікс»(позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 28.05.2010 року порушено провадження у справі № 9/105-10 та призначено її до розгляду на 22.06.2010 року; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; відповідача зобовязати подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

18.06.2010 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання б/н від 18.06.2010 року, в якому представник позивача просить суд відкласти розгляд справи.

В судове засідання 22.06.2010 року представники сторін не зявилися, вимоги ухвали суду від 28.05.2010 р. не виконали, у звязку з чим ухвалою суду від 22.06.2010 р. розгляд справи відкладено на 08.07.2010 р., зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; відповідача зобовязати виконати ухвали суду від 28.05.2010 р.

В судове засідання 08.07.2010 року представник відповідача вдруге не зявився, вимоги ухвали суду від 28.05.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав та не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Ухвали суду від 28.05.2010 р. та 22.06.2010 р. направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Радянська,5-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 08.07.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до господарського суду Київської області 28.05.2010 р., тобто кінцевий строк вирішення спору 28.07.2010 р.

Представники сторін з заявою про продовження строків розгляду справи до суду не зверталися; за таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, справа № 9/105-10 двічі відкладалась у звязку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

07.09.09 р. на розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області та Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Київській області до Малого приватного підприємства “Фенікс” та Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 6 від 01.01.2007 року.

Згідно з п.1.1. та п.1.2. вказаного договору, предметом договору оренди є спірна земельна ділянка, а саме частина земельної ділянки, розташована вздовж автошляху Київ-Одеса, 41 км ліворуч на території Великосолтанівської сільської ради, загальною площею 0,1258 га.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.11.09 р. № 9/213-09 (підписане 24.12.09 р.) визнано недійсним договір оренди № 6 від 01.01.2007 року, укладений між Малим приватним товариством “Фенікс” та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1; стягнуто з Малого приватного товариства “Фенікс”(08640, Київська область, Васильківський район, село Мала Солтанівка, вул. Першотравнева, буд. 11, код ЄДРПОУ 19409565) в доход Державного бюджету України судові витрати: 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судові витрати: 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.10 р. № 9/213-09 апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення господарського суду Київської області від 24.11.09 р. (підписане 24.12.09 р.) залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.10 р. № 9/213-09 касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення; постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.10 р. залишено без змін.

У звязку з тим, що відповідач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, 12.03.10 р. позивач направив відповідачу лист № 1 з проханням виконати рішення господарського суду Київської області від 24.11.09 р. та в десятиденний термін звільнити займану ним земельну ділянку, право користування якою належить позивачу на підставі державного акту на постійне користування серії ІІ-кв №002017-74 від 05.05.96 року.

Відповідач на зазначений лист відповіді не надав, займану ним земельну ділянку не звільнив, у звязку з чим позивач звернувся до суду.

За ствердженням позивача, відповідач продовжує використовувати земельну ділянку без необхідних правовстановлюючих документів, що полягає в здійсненні відповідачем господарської діяльності та розміщення ним власного рухомого майна на земельній ділянці за відсутності будь-яких договірних відносин та законних підстав для перебування на території, що належить позивачу.

Також позивачем зазначено, що відповідач за допомогою охорони не допускає представників позивача на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначені положення ч. 2 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.09 р. у справі 9/208-09.

Таким чином, неправомірність користування відповідачем (відсутність правових підстав для користування) земельною ділянкою підтверджена рішенням господарського суду Київської області від 24.11.09 р. у справі № 9/213-09 та Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2010 р. у справі № 9/213-09.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою звернення позивача до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є порушення субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (відповідач) права позивача на володіння та користування спірною земельною ділянкою, у звязку з відмовою відповідача добровільно її звільнити.

Право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування це юридично закріплена можливість власника щодо господарського та іншого використання майна.

Зайняття та використання відповідачем спірної земельної ділянки було здійснене на підставі договору оренди № 6 від 01.01.2007 року, який, рішенням господарського суду Київської області від 24.11.09 р. у справі № 9/213-09, визнаний недійсним.

Таким чином, володіння та користування спірною земельною ділянкою після набуття рішенням господарського суду Київської області від 24.11.09 р. у справі № 9/213-09 законної сили є неправомірним.

Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач займає спірну земельну ділянку без будь-яких правових підстав, про що свідчить відсутність договору оренди, рішення органу місцевого самоврядування чи іншого документу про надання даної земельної ділянки відповідачу з метою її використання, а тому відповідач вважається недобросовісним володільцем.

Статтею 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач в судові засідання 22.06.2010 р. та 08.07.2010 р. не зявився; вимоги ухвал суду від 28.05.2010 р. та 22.06.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, будь-яких документів, які регламентують зайняття та використання ним земельної ділянки, площею 0,1258 га, що розташована вздовж автошляху Київ-Одеса 41 км., ліворуч на території Великосалтанівської с. ради у Васильківському р-ні Київської області або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, враховуючи державний акт на постійне користування спірною земельною ділянкою серії ІІ-кв №002017-74 від 05.05.96 року, виданий позивачу, визнання недійсним договору оренди № 6 від 01.01.2007 року та відсутність будь-яких правовстановлюючих документів (договору оренди або рішення органу місцевого самоврядування) щодо зайняття відповідачем спірного приміщення, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача щодо зобовязання відповідача усунути перешкоди в користуванні відповідачем земельної ділянки, що розташована вздовж автошляху Київ-Одеса 41 км., ліворуч на території Великосалтанівської с. ради у Васильківському р-ні Київської області

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 386, 397, 399, 400 ЦК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні Малим приватним підприємством «Фенікс»(08640, Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка, вул. Першотравнева,11, код ЄДРПОУ 19409565 ) земельною ділянкою площею 0,1258 га, що розташована вздовж автошляху Київ-Одеса 41 км., ліворуч на території Великосалтанівської с. ради у Васильківському р-ні Київської області шляхом її звільнення від рухомого майна.

3. Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) не чинити перешкод в будь-якій формі Малому приватному підприємству «Фенікс»(08640, Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка, вул. Першотравнева,11, код ЄДРПОУ 19409565 ) в користуванні земельною ділянкою, що розташована вздовж автошляху Київ-Одеса 41 км., ліворуч на території Великосалтанівської с. ради у Васильківському р-ні Київської області

4. Стягнути з Малого приватного підприємства «Фенікс»(08640, Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка, вул. Першотравнева,11, код ЄДРПОУ 19409565 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, судові витрати: державне мито в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 29.07.10 р.

Суддя Л.В.Сокуренко