Рішення № 12013866, 17.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2010 р. Справа № 22/131-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства «Райагрохім», Київська обл., Яготинський р-н

про стягнення 159357,70 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача: Магур Н.І., доручення №6 від 21 січня 2010 року,

від Відповідача: не з’явився

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьтовариство з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(далі - Позивач) до відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(далі - Відповідач) про стягнення 159357,70 грн., що складає 108750,00грн. основного боргу; 12258,75 грн. пені; 21750,00 грн. штрафу; 4049,08 грн. 3% річних; 12549,87 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем строків оплати за поставлений товар за Договором №03 від 18 лютого 2009 року (далі –Договір).

Ухвалою господарського суду Київської області від 29 червня 2010 року порушено провадження у справі № 22/131-10 та призначено її до розгляду на 21 липня 2010 року о 10:30 год.

Ухвалами господарського суду Київської області від 21 липня 2010 року та 03 серпня 2010 року, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладався відповідно на 03 серпня 2010 року та 17 серпня 2010 року.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від Позивача надійшла заява вих. № 63 від 11 серпня 2010 року (за вх. суду № 9480 від 16 серпня 2010 року), згідно якої Позивач зменшив позовні вимоги та відмовився від стягнення з Відповідача 12258,75 грн. пені і заявив до стягнення з Відповідача 108750,00 грн. основного боргу; 21750,00 грн. штрафу; 4049,08 грн. 3% річних; 12549,87 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення № 0103224222371 від 06 липня 2010 року, явка відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 серпня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №03 від 18 лютого 2009 року (далі - Договір), згідно пункту 1.1. якого Продавець (Позивач) зобов’язався в строки, визначені Договором, передати у власність Покупця Товар, а Покупець (Відповідач) зобовязався прийняти Товар і оплатити його вартість.

Відповідно до пунктів 1.2. та 2.1. Договору найменування товару: насіння пшениці ярої «Хофман»; кількість товару –36,25 тон.

В пунктах 3.1. та 3.2. Договору зазначено, що ціна за одну тону складає 3000,00 грн., в т.ч. ПДВ; загальна сума Договору становить 108750,00 грн. в т.ч. ПДВ 18125,00 грн.

Згідно пункту 5.2. Договору Відповідач зобов’язаний прийняти Товар від Позивача і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим Договором.

Як встановлено пунктом 6.3. Договору датою передачі вважається дата одержання Товару на складі вантажоодержувача (дата оформлення товарної накладної).

Оплата Товару Відповідачем здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Позивача на протязі 10 банківських днів з дати підписання Договору (пункт 8.1. Договору).

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 108750,00 грн., що підтверджується належним чином оформленою, підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № РН-0000009 від 18 лютого 2009 року і відповідною довіреністю Відповідача серії ЯКЛ №667933 від 18 лютого 2009 року. Копії накладної та довіреності містяться в матеріалах справи (а.с. 9-10).

Відповідач в порушення свої договірних зобов’язань оплату товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, що також вбачається із Довідки публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»№30-06/7508 від 16 серпня 2010 року, в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість в сумі 108750,00 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 108750,00 грн. Відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 108750,00 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача штраф в сумі 12549,87 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що при затримці оплати вартості Товару понад один місяць Відповідач, крім пені, сплачує Позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару.

Оскільки сума штрафу, за розрахунком Позивача, є арифметично вірною, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 21750,00 грн. штрафу є правомірною та обґрунтованою.

Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 4049,08 грн. 3% річних та 12549,87 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за період з 05 березня 2009 року по 07 червня 2010 року на 108750,00 грн. заборгованості в сумі 4049,08 грн.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

108750.0005.03.2009 - 07.06.20104603 %4111.64

Оскільки сума 3% річних, за розрахунком суду за вищевказані періоди, становить 4111,64 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 4049,08 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за період з березня 2009 року по травень 2010 року на 108750,00 грн. заборгованості в сумі 12549,87 грн.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступний період

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

05.03.2009 - 31.05.2010108750.001.11512506.25121256.25

Оскільки сума інфляційних втрат, за розрахунком суду за вищевказаний період, становить 12506,25 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 12549,87 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 12506,25 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень

За таких обстави, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 108750,00 грн. основного боргу, 21750,00 грн. штрафу, 4049,08 грн. 3% річних та 12506,25 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(07700, Київська обл., Яготинський р-н, вул. Сільгосптехніки, буд. 1, код 05489313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(03039, м. Київ, просп. Червонозоряний, 119, код 32822831) 108750,00 грн. (сто вісім тисяч сімсот п’ятдесят гривень) основного боргу, 21750,00 грн. (двадцять одну тисячу сімсот п’ятдесят гривень) штрафу, 4049,08 грн. (чотири тисячі сорок дев’ять гривень вісім копійок) 3% річних, 12506,25 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот шість гривень двадцять п’ять копійок) інфляційних втрат, 1470,55 грн. (одну тисячу чотириста сімдесят гривень п’ятдесят п’ять копійок) державного мита, 217,78 грн. (двісті сімнадцять гривень сімдесят вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Повне рішення складено 31 серпня 2010 року.