Рішення № 12013867, 19.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2010 р. Справа № 22/089-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луко», Івано-Франківська обл., м. Коломия

до товариства з обмеженою відповідальністю «БС ТРЕЙД», Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 115421,82 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники сторін:

від Позивача – Калінін К.В., довіреність № 4юр від 25 березня 2010 року,

від Відповідача – Горкуша Ю.М., довіреність б/н від 17 травня 2010 року

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Луко»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «БС ТРЕЙД»(далі - Відповідач) про стягнення 115421,82 грн., що складає 96314,64 грн. основного боргу та 19107,18 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору № 3010 від 05 грудня 2007 року (далі –Договір) щодо порядку та строків оплати за поставлений товар за Договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 квітня 2010 року порушено провадження у справі № 22/089-10 та призначено її до розгляду на 19 травня 2010 року о 11:30 год.

В судових засіданнях 19 травня 2010 року, 21 липня 2010 року та 03 серпня 2010 року та 17 серпня 2010 року згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно на 08 червня 2010 року, 03 серпня 2010 року, 17 серпня 2010 року та 19 серпня 2010 року.

Враховуючи клопотання Позивача та у зв’язку з його неявкою в судове засідання 08 червня 2010 року розгляд справи ухвалою господарського суду Київської області від 08 червня 2010 року відкладався на 29 червня 2010 року.

Враховуючи клопотання Відповідача б/н б/д (за вх. суду № 7400 від 29 червня 2010 року) та у зв’язку з його неявкою в судове засідання 29 червня 2010 року розгляд справи ухвалою господарського суду Київської області від 29 червня 2010 року відкладався на 21 липня 2010 року.

В судовому засіданні 21 липня 2010 року Відповідач подав відзив на позовну заяву б/н б/д, з якого вбачається, що Відповідач проти задоволення позову в частині стягнення 43235,11 грн. основного боргу заперечує.

Через загальний відділ суду від Позивача надійшла заява б/н від 30 липня 2010 року (за вх. суду № 8926 від 03 серпня 2010 року), згідно якої Позивач зменшив позовні вимоги та заявив до стягнення з Відповідача 87151,53 грн. заборгованості, що складає 77581,94 грн. основного боргу, 7834,51 грн. пені та 1735,08 грн. 3% річних.

Через загальний відділ суду від Відповідача надійшла заява б/н б/д (за вх.. суду №9373 від 12 серпня 2010 року), відповідно до якої останній заперечує проти стягнення на користь Позивача 24502,41 грн. основної заборгованості, що складає вартість неліквідного товару, який Відповідач отримав від клієнтів та мав намір повернути Позивачу, згідно з умовами пункту 4.8. Договору.

Через загальний відділ суду Від Позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 13 серпня 2010 року (за вх. суду № 9513 від 17 серпня 2010 року), згідно яких Позивач заперечує позицію Відповідача щодо повернення неліквідного товару та зменшення суми боргу на суму 24502,41 грн.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснюється у більш тривалий строк, ніж передбачений частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19 серпня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №3010 від 05 грудня 2007 року (далі – Договір), за умовами якого Позивач (Продавець) зобов’язався поставити, а Відповідач (Покупець) прийняти та оплатити на умовах Даного Договору масло горіхове арахісове; асортимент товару, його опис та ціни вказані в Додатку №1, який є невід’ємною частиною даного Договору (пункт 1.1. Договору).

          Відповідно до пункту 1.2. Договору поставка товару здійснюється партіями, які формуються на підставі замовлень Відповідача та погоджуються сторонами для кожної окремої поставки, як зазначено в пункті 3.2. Договору.

Загальна сума даного Договору складає 10000000,00 грн.; Відповідач має право, але не зобов’язаний замовляти товар на вказану суму (пункт 1.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що оплата за поставлений Позивачем товар здійснюється Відповідачем на умовах відстрочки платежу; Відповідач зобов’язаний оплатити отриманий товар в повному обсязі не пізніше 90 календарних днів від дати поставки Товару на склад Відповідача.

Всі платежі за Договором здійснюються в гривнях банківським переказом на рахунок Позивача, вказаний в даному Договорі (пункт 2.5. Договору).

Згідно пункту 3.3. Договору в редакції протоколу розбіжностей до Договору датою поставки Товару вважається дата прийому товару, вказана в товаро-транспортній накладній.

Судом досліджено, що Позивач за період з 15 травня 2009 року по 01 жовтня 2009 року на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 77581,94 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000180 від 15 травня 2009 року, №РН-0000204 від 05 червня 2009 року, №РН-0000208 від 11 червня 2009 року, №РН-0000245 від 16 липня 2009 року, №РН-0000260 від 24 липня 2009 року, №РН-0000284 від 07 серпня 2009 року, №РН-0000321 від 04 вересня 2009 року, №РН-0000345 від 18 вересня 2009 року, №РН-0000364 від 01 жовтня 2009 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань оплату за отриманий Товар за Договором не здійснив, в результаті чого за ним утворилась основна заборгованість в сумі 77581,94 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це передбачено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 77581,94 грн. Відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 77581,94 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню в сумі 7834,51 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 5.2. Договору встановили, що в разі прострочки оплати товару Відповідачем Позивач має право призупинити постачання та відвантаження товару; при цьому Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22 листопада 1996 року, № 543/96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за наступні періоди: з 14.08.2009 року по 09.02.2010 року на 4487,64 грн. заборгованості в сумі 453,69 грн., з 04.09.2009 року по 03.03.2010 року на 3673,08 грн. заборгованості в сумі 371,34 грн., з 09.09.2009 року по 08.03.2010 року на 5509,62 грн. заборгованості в сумі 557,00 грн., з 15.10.2009 року по 10.04.2010 року на 4407,702 грн. заборгованості в сумі 445,60 грн., з 23.10.2009 року по 20.04.2010 року на 21303,86 грн. заборгованості в сумі 2153,74 грн., з 05.11.2009 року по 03.05.2010 року на 15426,94 грн. заборгованості в сумі 1559,60 грн., з 04.12.2009 року по 01.06.2010 року на 8080,78 грн. заборгованості в сумі 816,94 грн., з 18.12.2009 року по 15.06.2010 року на 7346,16 грн. заборгованості в сумі 740,26 грн., з 31.12.2009 року по 28.06.2010 року на 7346,16 грн. заборгованості в сумі 736,34 грн. Всього Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 7834,51 грн. пені.

Враховуючи кінцеві строки виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по кожній накладній, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

4487.6414.08.2009 - 09.02.201018010.2500 %0.056 %*453.68

3673.0804.09.2009 - 03.03.201018110.2500 %0.056 %*373.40

5509.6208.09.2009 - 08.03.201018210.2500 %0.056 %*563.19

4407.7015.10.2009 - 10.04.201017810.2500 %0.056 %*440.65

21303.8623.10.2009 - 20.04.201018010.2500 %0.056 %*2153.73

15426.9405.11.2009 - 03.05.201018010.2500 %0.056 %*1559.60

8080.7804.12.2009 - 01.06.201018010.2500 %0.056 %*816.93

7346.1618.12.2009 - 07.06.201017210.2500 %0.056 %*709.66

7346.1608.06.2010 - 15.06.201089.5000 %0.052 %*30.59

7346.1631.12.2009 - 07.06.201015910.2500 %0.056 %*656.02

7346.1608.06.2010 - 28.06.2010219.5000 %0.052 %*80.30

Оскільки вірна сума пені, за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 7837,75 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 7834,51 грн. пені підлягає задоволенню.

Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 1735,08 грн. 3% річних.

3% річних нараховані Позивачем за наступні періоди: з 14.08.2009 року по 30.07.2010 року на 4487,64 грн. заборгованості в сумі 129,10 грн., з 04.09.2009 року по 30.07.2010 року на 3673,08 грн. заборгованості в сумі 99,63 грн., з 09.09.2009 року по 30.07.2010 року на 5509,62 грн. заборгованості в сумі 147,18 грн., з 15.10.2009 року по 30.07.2010 року на 4407,702 грн. заборгованості в сумі 104,70 грн., з 23.10.2009 року по 30.07.2010 року на 21303,86 грн. заборгованості в сумі 492,04 грн., з 05.11.2009 року по 30.07.2010 року на 15426,94 грн. заборгованості в сумі 339,82 грн., з 04.12.2009 року по 30.07.2010 року на 8080,78 грн. заборгованості в сумі 158,74 грн., з 18.12.2009 року по 30.07.2010 року на 7346,16 грн. заборгованості в сумі 135,86 грн., з 31.12.2009 року по 30.07.2010 року на 7346,16 грн. заборгованості в сумі 128,01 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи кінцеві строки виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по кожній накладній, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

4487.6414.08.2009 - 30.07.20103513 %129.47

3673.0804.09.2009 - 30.07.20103303 %99.63

5509.6209.09.2009 - 30.07.20103253 %147.17

4407.7015.10.2009 - 30.07.20102893 %104.70

21303.8623.10.2009 - 30.07.20102813 %492.03

15426.9405.11.2009 - 30.07.20102683 %339.82

8080.7804.12.2009 - 30.07.20102393 %158.74

7346.1618.12.2009 - 30.07.20102253 %135.85

7346.1631.12.2009 - 30.07.20102123 %128.00

Оскільки вірна сума 3% річних, за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 1735,41 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1735,08 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

Суд не приймає заперечення Відповідача проти позову в частині стягнення 24502,41 грн. з посиланням на п. 4.8. Договору, згідно якого в разі низької ліквідності товару та повернення його від клієнтів, товар може бути повернутий Позивачу. Зокрема, Відповідач зазначає, що неодноразово звертався до Позивача з пропозицією повернути неліквідний товар на відповідну суму, що підтверджує повідомленнями від 14.07.2010 року № 2, від 26.07.2010 року № 01/в та від 09.08.2010 року № 1/в.

Зокрема, як вбачається з наданих Відповідачем документів, накладна на повернення товару на суму 27338,68 грн. (з ПДВ) від ДП «Формул»датована 20.11.2009 року, в той час, як Відповідачем надано докази звернення до Позивача з вимогою про прийняття неліквідного товару аж 26.07.2010 року № 01/в та 09.08.2010 року № 1/в після порушення провадження у справі.

Що ж стосується повідомлення від 14.07.2010 року за вих. №2, суд зауважує, що таке повідомлення містить вимогу про повернення залишків простроченого товару, а не неліквідного.

Пунктом 4.8. Договору № 3010 від 05.12.2007 року з узгодженим протоколом розбіжностей, в зв’язку з низькою ліквідністю товару та в разі його повернення від клієнтів покупця, такий товар може бути повернено (відвантажено) назад продавцю за умови, що термін зберігання товару складає не менше 15% від заявленого продавцем.

Оскільки, Відповідач не обґрунтував правомірність підстав для повернення неліквідного товару з посиланням на терміни його зберігання, Позивачем в ході розгляду спору надані посвідчення про якість товару з зазначенням дат його виготовлення та термінів зберігання (а.с.173-195).

Дослідивши надані Позивачем докази, судом встановлено, що термін зберігання товару складає 1 рік в залежності від дати виготовлення відповідних партій товару, остання дата виготовлення товару припадає на 10.09.2009 року, таким чином термін зберігання становить до 10.09.2010 року. За таких обставин, станом на момент звернення Відповідача про повернення товару, термін придатності частини товару сплинув, щодо решти товару, зокрема, з датою виготовлення 10.09.2010 року, станом на 26.07.2010 року, а відтак і на 09.08.2010 року, складав менше 15 %, що виключає можливість його повернення на підставі відповідного п. 4.8 Договору.

Крім того, станом на день розгляду справи Відповідач право повернення товару не реалізував, відповідно доказів фактичного повернення товару Позивачу, строк оплати якого згідно Договору настав у 2009 році, не надав, тому у суду відсутні підстави для зменшення суми основного боргу, що підлягає до стягнення з Відповідача.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 77581,94 грн. основного боргу, 7834,51 грн. пені та 1735,08 грн. 3 % річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача в повному обсязі виходячи з фактичного розміру позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БС ТРЕЙД»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, б. 5, код 34564925) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луко»(78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Атаманюка, 86, код 32477134) 77581,94 грн. (сімдесят сім тисяч п’ятсот вісімдесят одну гривню дев’яносто чотири копійки) основного боргу; 7834,51 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні п’ятдесят одну копійку) пені; 1735,08 грн. (одну тисячу сімсот тридцять п’ять гривень вісім копійок) 3 % річних; 871,52 грн. (вісімсот сімдесят одну гривню п’ятдесят дві копійки) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Третьякова О.О.

Повне рішення складено 30 серпня 2010 року.