Рішення № 12013861, 25.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" серпня 2010 р. Справа № 21/149-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдінг», Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький

до Державного підприємства «Триліський спиртовий завод», Київська обл., с. Триліси

про стягнення 99742,33 гривень

за участю представників:

від позивача: Сидляр І.Г. (довіреність №07-П від 08.06.2010р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдінг»(далі-ТОВ «Укренергохолдінг»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»(далі-ДП «Триліський спиртовий завод»/відповідач) про стягнення 99742,33 грн., з яких: 75233,70 грн. заборгованості за договором №Г-09/03/25-029 від 25.03.2009р., 11535,49 грн. пені, 5266,36 грн. штрафу, 1688,08 грн. 3% річних та 6018,70 інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2010р. порушено провадження у справі №21/149-10 та призначено справу до розгляду на 28.07.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2010р. розгляд даної справи відкладено на 25.08.2010р.

В судові засіданні 28.08.2010р. та 25.08.2010р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009р. між ТОВ «Укренергохолдінг»(далі-постачальник) та ДП «Триліський спиртовий завод»(далі-покупець) укладено договір на постачання природного газу №Г-09/03/25-029 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 3.3, 7.1, 12.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язується надавати у власність покупцю в 2009 році природний газ, а також надати послуги пов’язані з постачанням газу, а покупець зобов’язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу та вартість послуг на його постачання, згідно тарифу, на умовах цього договору.

Кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками постачальника і покупця.

Оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами, в слідуючому порядку: кожний 5 банківський день за фактично спожитий ліміт природного газу в місяці постачання; остаточний розрахунок (за плановий обсяг природного газу) здійснюється за 2 банківські дня до закінчення місяця постачання.

Остаточний розрахунок (в разі перевищення обсягу) здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітній місяць) до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу по 31.12,2009р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що протягом дії Договору позивач свої обов’язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, зокрема, у серпні 2009р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 74183,58 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті приймання-передачі природного газу від 31.08.2009р. на суму 74 183,58 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором в частині поставки газу свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого газу відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті вартості поставленого газу за Договором у сумі 74 183,58 грн.

Факт несплати відповідачем вартості поставленого у серпні 2009р. за Договором газу підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №1019/125-08-2 від 03.08.2010р., яка підписана директором ПВ ПАТ «ВТБ Банк»та скріплена відбитком печатки банківської установи.

Наявні ж в матеріалах справи картки розрахунків позивача з контрагентами за період з червня 2009р. по серпень 2010р. свідчать лише про сплату відповідачем вартості поставленого позивачем газу за Договором за попередні періоди, які не охоплюють спірний, що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми заборгованості та призначенням платежу перерахованих коштів.

З метою досудового врегулювання даного спору, 03.05.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №3, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

На претензію відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором по сплаті вартості поставленого газу не погасив.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 74183,58 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за Договором у серпні 2009р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується надавати у власність покупцю в 2009 році природний газ, а також надати послуги пов’язані з постачанням газу, а покупець зобов’язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу та вартість послуг на його постачання, згідно тарифу, на умовах цього договору.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами, в слідуючому порядку: кожний 5 банківський день за фактично спожитий ліміт природного газу в місяці постачання; остаточний розрахунок (за плановий обсяг природного газу) здійснюється за 2 банківські дня до закінчення місяця постачання.

За таких обставин, підписання відповідачем Акту приймання-передачі природного газу за спірний період без будь-яких заперечень з боку відповідача щодо обсягу чи якості поставленого газу свідчить про його прийняття відповідачем, та відповідно породжує у нього обов’язок щодо оплати вартості поставленого газу за Договором у повному обсязі у строки, визначені п. 7.1 Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість поставленого природного газу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, зазначений факт відповідачем не спростований, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 74183,58 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за Договором у серпні 2009р. підлягає задоволенню.

Крім того, п. 1.1 Договору передбачено, що постачальник, окрім, здійснення поставки природного газу, зобов’язується надавати послуги пов’язані з постачанням газу, а покупець зобов’язується сплачувати вартість таких послуг, згідно тарифу, на умовах цього договору.

На виконання умов Договору, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги по поставці природного газу у серпні 2008р. вартістю 1050,12 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті приймання-передачі від 31.08.2009р. на суму 1050,12 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором в частині надання послуг по постачанню газу свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась 1050,12 грн. заборгованості.

Факт несплати відповідачем вартості наданих у серпні 2009р. за Договором послуг підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №1019/125-08-2 від 03.08.2010р., яка підписана директором ПВ ПАТ «ВТБ Банк»та скріплена відбитком печатки банківської установи.

З метою досудового врегулювання даного спору, 03.05.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №3, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

На претензію відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором по сплаті вартості наданих послуг не погасив.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 1050,12 грн. заборгованості по сплаті вартості наданих послуг по постачанню газу за Договором у серпні 2009р.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується надавати у власність покупцю в 2009 році природний газ, а також надати послуги пов’язані з постачанням газу, а покупець зобов’язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу та вартість послуг на його постачання, згідно тарифу, на умовах цього договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, підписання відповідачем Акту приймання-передачі послуг від 31.08.2009р. без будь-яких заперечень з боку відповідача щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про їх прийняття відповідачем, а направлення позивачем 03.05.2010р. вимоги про оплату наданих послуг породжує у відповідача обов’язок щодо їх оплати у повному обсязі.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість наданих послуг, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, зазначений факт відповідачем не спростований, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1050,12 грн. заборгованості по сплаті вартості наданих послуг по постачанню газу за Договором у серпні 2009р. підлягає задоволенню.

У зв’язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема:

- 11535,49 грн. пені, нарахованої за період: з 01.09.2009р. по 31.05.2010р. на 75233,70 грн. заборгованості;

- 1688,08 грн. 3% річних, нарахованих за період: з 01.09.2009р. по 31.05.2010р. на 75233,70 грн. заборгованості;

- 6018,70 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: з 01.09.2009р. по 31.05.2010р. на 75233,70 грн. заборгованості.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами, в слідуючому порядку: кожний 5 банківський день за фактично спожитий ліміт природного газу в місяці постачання; остаточний розрахунок (за плановий обсяг природного газу) здійснюється за 2 банківські дня до закінчення місяця постачання.

Зі змісту зазначеного пункту Договору вбачається, що сторони визначили лише термін сплати вартості поставленого газу, а терміну/порядку сплати покупцем вартості наданих послуг Договором не передбачено.

Приписами ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, визначеного, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З метою досудового врегулювання даного спору, 03.05.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №3, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

Втім, позивачем не надано суду доказів зі змісту яких можливо встановити момент отримання зазначеної претензії, як-то повідомлення про вручення поштового відправлення, що унеможливлює визначення судом моменту виникнення у відповідача обов’язку по сплаті вартості наданих послуг за Договором у розумінні ст. 530 ЦК України.

Оскільки умовами Договору не визначено термін сплати покупцем вартості наданих за ним послуг по поставці газу, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, зі змісту яких можливо встановити період з якого відповідач вважається таким, що прострочив у відповідності до вимог ст. ст. 530, 612 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на 1050,12 грн. заборгованості по сплаті вартості наданих послуг за Договором є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати, зокрема, за спожитий газ у строки, зазначені у п. 7.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики №631 від 18.06.2004р., банківський день - день, коли банківська система України дозволяє перерахування коштів.

За таких обставин, враховуючи, що у вихідні (субота та неділя) дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через СЕП не здійснює, остаточний розрахунок за поставлений у серпні 2009р. газ відповідач мав здійснити до 28.08.2009р.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, право на нарахування пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором в частині оплати вартості поставленого газу, у позивача виникло з 28.08.2009р., а припинилось 01.03.2010р. відповідно.

Враховуючи необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідач пені, нарахованої на суму заборгованості по сплаті вартості наданих послуг, вимоги вищезазначених норм Закону, приписи Договору, а також період обрахунку, що зазначений позивачем, суд здійснював обрахунок пені виходячи з наступного періоду: з 01.09.2009р. по 01.03.2010р. на 74183,58 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого газу.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 7749,64 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 11535,49 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 7749,64 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідач 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості по сплаті вартості наданих послуг, вимоги вищезазначених норм Закону, а також період обрахунку, що зазначений позивачем, суд здійснював обрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на 74183,58 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого газу.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 1664,56 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 1688,08 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1664,56 грн.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 6157,24 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6018,70 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 5266,36 грн. штрафу, нарахованого на 75233,70 грн. заборгованості.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати, за спожитий газ та надані послуги у строки, зазначені у п. 7.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Втім, статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.

З приписів даної норми вбачається, що підставою застосування штрафу може бути будь-яке порушення зобов'язання, за виключенням прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2010р. у справі №11/267-09.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5266,36 грн. штрафу, оскільки вимога про стягнення штрафу, нарахованого за прострочення виконання грошового зобов'язання, суперечить вимогам п. 2 ст. 549 ЦК України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 692, 712, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»(08552, Київська обл., Фастівський р-н, с. Триліси, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32728213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдінг»(08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 41, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34628035) 74183 (сімдесят чотири тисячі сто вісімдесят три) грн. 58 коп. заборгованості, 7749 (сім тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 64 коп. пені, 1664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 56 коп. 3% річних, 6018 (шість тисяч вісімнадцять) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 908 (дев’ятсот вісім) грн. 05 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                               В.А. Ярема

Повне рішення складено 30.08.2010р.