Рішення № 12013844, 03.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 22/117-10

За позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства «Богуславський консервний завод», Київська обл., м. Богуслав

про стягнення 1656,02 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

від Позивача: Чайка О.В., довіреність № 112 від 25 січня 2010 року

від Відповідача: не з’явився.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(далі - Позивач) до відкритого акціонерного товариства «Богуславський консервний завод»(далі - Відповідач) про стягнення 1656,02 грн., що складає 1610,18 грн. основного боргу, 24,13 грн. пені за несвоєчасну оплату телекомунікаційних послуг, 3,74 грн. 3% річних та 17,97 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07 червня 2010 року порушено провадження у справі № 22/117-10 та призначено її до розгляду на 30 червня 2010 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30 червня 2010 року, 20 липня 2010 року у зв’язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався відповідно на 20 липня 2010 року та 03 серпня 2010 року.

Позивач на вимогу суду здійснив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з чим у судовому засіданні 03 серпня 2010 року подав уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заявив до стягнення з Відповідача 1610,18 грн. основного боргу, 26,37 грн. пені, 7,71 грн. 3 % річних та 43,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103223236921 від 15 червня 2010 року, явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03 серпня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем 17 квітня 2000 року укладено Типовий Договір про надання послуг електрозв’язку №31 (далі –Договір), відповідно до умов якого Підприємство зв’язку (Позивач) надає Споживачу (Відповідачу) послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2 (розділ 1 Договору-1).

Згідно пункту 4.3 Договору Відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги; розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Як зазначено в пункті 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги за кожний попередній місяць проводяться Відповідачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно надав Відповідачу послуги в загальній сумі 1610,18 грн., що підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення договірних зобов’язань в частині оплати наданих послуг належним чином не виконав, оплату послуг своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року у розмірі 1610,18 грн., що Відповідачем належним чином не заперечено та не спростовано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено в пункті 5 частини 1 статті 33 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року № 1280-ІV, споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 1610,18 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1610,18 грн. основного боргу за телекомунікаційні послуги є правомірною та обґрунтованою.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов’язань за Договором, Позивачем нарахована пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за наступні періоди: з 21 січня 2010 року по 22 квітня 2010 року на 522,25 грн. заборгованості в сумі 13,49 грн., з 21 лютого 2010 року по 22 квітня 2010 року на 534,48 грн. заборгованості в сумі 9,16 грн., з 21 березня 2010 року по 22 квітня 2010 року на 395,60 грн. заборгованості в сумі 3,67 грн., з 21 квітня 2010 року по 22 квітня 2010 року на 97,12 грн. заборгованості в сумі 0,05 грн., всього в сумі 26,37 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003р. № 1280-IV у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Як встановлено пунктом 5.8. Договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі одного відсотка від затриманих платежів, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи строки виникнення зобов’язання по оплаті телекомунікаційних послуг за Договором по кожному рахунку, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»та частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

522.2521.01.2010 - 22.04.20109210.2500 %13.50

534.4821.02.2010 - 22.04.20106110.2500 %9.16

395.6021.03.2010 - 22.04.20103310.2500 %3,67

97.1221.04.2010 - 22.04.2010210.2500 %0,06

Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказаний період, складає 26,39 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 26,37 грн. пені підлягає задоволенню.

Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 7,71 грн. 3% річних та 43,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за наступні періоди: з 21 січня 2010 року по 22 квітня 2010 року на 522,25 грн. заборгованості в сумі 3,94 грн., з 21 лютого 2010 року по 22 квітня 2010 року на 534,48 грн. заборгованості в сумі 2,68 грн., з 21 березня 2010 року по 22 квітня 2010 року на 395,60 грн. заборгованості в сумі 1,07 грн., з 21 квітня 2010 року по 22 квітня 2010 року на 97,12 грн. заборгованості в сумі 0,02 грн. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7,71 грн.

Враховуючи строки виникнення зобов’язання по оплаті телекомунікаційних послуг за Договором по кожному рахунку, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

522.2521.01.2010 - 22.04.2010923 %3.95

534.4821.02.2010 - 22.04.2010613 %2.68

395.6021.03.2010 - 22.04.2010333 %1.07

97.1221.04.2010 - 22.04.201023 %0.02

Оскільки вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 7,72 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 7,71 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані позивачем за періоди: з 21 січня 2010 року по 22 квітня 2010 року на 522,25 грн. заборгованості в сумі 24,38 грн., з 21 лютого 2010 року по 22 квітня 2010 року на 534,48 грн. заборгованості в сумі 15,06 грн., з 21 березня 2010 року по 22 квітня 2010 року на 395,60 грн. заборгованості в сумі 3,56 грн. Всього Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача інфляційних втрат в сумі 43,00 грн.

Враховуючи строки виникнення зобов’язання по оплаті телекомунікаційних послуг за Договором по кожному рахунку, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

21.01.2010 - 22.04.2010522.251.02513.06535.31

21.02.2010 - 22.04.2010534.481.0063.21537.69

21.03.2010 - 22.04.2010395.600.997-1.19394.41

Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 15,08 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 43,00 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 15,08 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1610,18 грн. основного боргу, 26,37 грн. пені, 7,71 грн. 3 % річних та 15,08 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Босуславський консервний завод»(09700, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. Миколаївська, 127, код 05528467) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (01030, м. Киїів, бул. Шевченка, 18, код 21560766) в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (02098, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 6а, код 01184901) 1610,18 грн. (одну тисячу шістсот десять гривень вісімнадцять копійок) основного боргу; 26,37 грн. (двадцять шість гривень тридцять сім копійок) пені; 7,71 грн. (сім гривень сімдесят одну копійку) 3% річних; 15,08 грн. (п'ятнадцять гривень вісім копійок) інфляційних втрат; 100,31 грн. (сто гривень тридцять одну копійку) державного мита; 232,09 грн. (двісті тридцять дві гривні дев’ять копійок) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Повне рішення складено «30»серпня 2010 року.