Рішення № 12013842, 25.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2010 р. Справа № 8/040-09/16

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Укрбурвод”, м. Сквира

про стягнення 439135,08 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача – Ліцкевич Р.В. –довір. б/н від 02.04.2010р. - представник;

від відповідача – не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 1573-02/09 від 19.02.2009р. (Вх. №суду 962 від 27.02.2009р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Укрбурвод” (далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 282 763,16 грн., 156 371,92 грн. пені, а всього 439135,08 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 02.03.2009р. господарським судом Київської області (суддя ЧорнаЛ.В.) порушено провадження у справі № 8/040-09.

Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбурвод” ухвала про порушення провадження у справі № 8/040-09 від 02.03.2009р. оскаржувалась до Київського міжобласного апеляційного господарського суду. Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2009р. у справі № 8/040-09 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбурвод” на ухвалу господарського суду Київської області від 02.03.2009р. у справі № 8/040-09.

Вищим господарським судом України ухвалою від 01.03.2010р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбурвод” у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Київської області від 02.03.2009р. у справі № 8/040-09.

Вищим господарським судом України листом № 03.03-25/1385 від 07.06.2010р. повернуто касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбурвод” на ухвалу Вищого господарського суду України від 01.03.2010р. у справі № 8/040-09.

Після повернення справи № 8/040-09 з Вищого господарського суду України, відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 24.06.2010р. справу № 8/040-09 передано для подальшого розгляду судді Христенко О.О.

Ухвалою суду від 05.07.2010р. справу прийнято до провадження суддею Христенко О.О. та присвоєно їй № 8/040-09/16, розгляд справи призначено на 20.07.2010р.

В судове засідання 20.07.2010р. представники позивача та відповідача не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 05.07.2010р.

Враховуючи неявку представників позивача та відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 25.08.2010р. за участю повноважних представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог № б/н від 22.11.2009р., в якому просить стягнути з відповідача 282 763,16 грн. основного боргу, 21 158,67 грн. пені та судові витрати: державне мито в сумі 3 039,21 грн., вартість інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.

Позивач в судовому засіданні 25.08.2010р. уточнені позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 25.08.2010р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги п. 3 ухвали від 05.07.2010р. та п. 2 ухвали від 20.07.2010р. не виконав, а саме письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 05.07.2010р. та від 20.07.2010р., які направлялися за адресою відповідача, зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/79-1 від 14.01.2009р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” (лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством „Укрбурвод” (лізингоодержувач), яке в подальшому було перереєстровано у ТОВ „Будівельна компанія „Укрбрвод”, у зв‘язку зі зміною організаційно-правової форми, 02 квітня 2007р. укладено договір фінансового лізингу № 746/04/2007 (надалі –Договір).

За умовами договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно –низькорамний напівпричіп VARIO Z7HHVA (2+5) (одна одиниця), та зобов‘язався здійснювати лізингові платежі відповідно до умов даного договору (п. 1.1. Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” свої договірні зобов’язання виконало належним чином та передало Відкритому акціонерному товариству „Укрбурвод” низькорамний напівпричіп VARIO Z7HHVA (2+5) (одна одиниця), що підтверджується актом здачі –приймання майна № б/н від 08.06.2007р. та видатковою накладною № РН-0000200 від 08.06.2007р., які підписані представником відповідача.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником –Головачовим С.С.) майна підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довереності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера відкритого акціонерного товариства „Укрбурвод”) серії НББ №010066 від 07.06.2007р. та видатковою накладною № РН-0000200 від 08.06.2007р.

Згідно п. 7.3. договору загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати відповідачем становить 379839,15 умовні одиниці. Умовна одиниця відповідно до п. 7.1. Договору розуміється як сума, що виражена в гривнях України та є рівною одному Євро по курсу НБУ на дату сплати лізингових платежів.

За умовами пунктів 7.5 та 7.6 Договору лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід‘ємною частиною Договору (Додаток №1 до Договору). Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначається в графіку внесення платежів.

Згідно п. 7.8. Договору відповідач зобов‘язався вносити грошові суми в рахунок сплати лізингових платежів в об‘ємах та в строки, що встановлені в графіку внесення платежів.

Відповідно до п. 7.2 Договору порядок розрахунку платежів здійснюється на умовах, зазначених у п. 7.1 (підпунктах 7.1.1-7.1.4) даного Договору, якщо інший порядок розрахунків прямо не передбачено цим договором.

В порушення умов договору відповідач прострочив сплату лізингових платежів по 19, 20, 21 та 22 періодах.

Пунктом 7.1.1. договору встановлено, що умовна одиниця на дату сплати лізингових платежів по курсу НБУ становила:

за 19 період –7,508681 грн., що склало 61079,82 грн. з ПДВ (дата сплати –31.10.08р.);

за 20 період –8,696922 грн., що склало 70745,63 грн. з ПДВ (дата сплати –31.11.08р.);

за 21 період –10,855460 грн., що склало 89 120,26 грн. з ПДВ (дата сплати –31.12.08р.);

за 22 період –10,095470 грн., що склало 82122,21 грн. з ПДВ (дата сплати –31.01.09р.).

За 19 період відповідачем частково сплачено 01.12.2008р. –20304,76 грн., що підтверджується банківською випискою (копія в матеріалах справи).

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за прострочені платежі по Договору фінансового лізингу № 746/04/2007 від 02.04.2007р. становить 282763,16 грн. (40775,06 грн. за 19 період + 70745,63 грн. за 20 період + 89 120,26 грн. за 21 період + 82122,21 грн. за 22 період).

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 807 Цивільного кодексу України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В результаті невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті лізингових платежів за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 282763,16 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву або доказів оплати лізингових платежів суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 282763,16 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за прострочені платежі на підставі Договору фінансового лізингу № 746/04/2007 від 02.04.2007р. у сумі 282763,16 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.5 Договору, якщо відповідач в обумовлений договором строк не здійснив оплату встановлених договором платежів, він сплачує позивачу неустойку у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу в перші п’ять днів прострочення та 1% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої, згідно уточнених позовних вимог становить 21 158,67 грн. згідно розрахунку позивача пеню нараховано за період з 03.11.2008р. по 15.04.2009р.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов з урахуванням уточнених позовних вимог підлягає задоволенню: 282 763,16 грн. основної заборгованості, 21 158,67 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Укрбурвод” (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Рози Люксембург, буд. 66, р/р 26006013355731 в КГФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 322012, код ЄДРПОУ 01416317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, Бізнес-Центр „Реноме”, р/р 26008301013536 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРПОУ 33104543) 282763 (двісті вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 16 коп. основної заборгованості, 21158 (двадцять одна тисяча сто п‘ятдесят вісім) грн. 67 коп. пені, 3039 (три тисячі тридцять дев‘ять) грн. 21 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О.Христенко