Рішення № 12013830, 03.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 10/140-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого суддіПривалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/140-10

За позовом малого приватного підприємства «Алекс», м. Свалява;

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Українка;

про стягнення 88569,34 грн.

Представники сторін:

від позивача:не зявився;

від відповідача:не зявився.

обставини справи:

Мале приватне підприємство «Алекс»(надалі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 77396,58 грн., за отриманий на підставі Договору № 26 про зняття продукції з відповідального зберігання та продаж від 04.08.2008р. товар, та нарахованих за прострочку платежу пені в сумі 7974,94 грн., 3% річних 1170,49 грн. та збитків від інфляції в сумі 2027,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2010р. порушено провадження у справі № 10/140-10 та призначено її розгляд на 20.07.2009р.

19.07.2010р. на адресу господарського від позивача надійшли витребувані судом документи та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у судове засідання не зявився та витребувані судом документи не подав, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Ухвалою від 20.07.2010р. суд відклав розгляд справи на 03.08.2010р., у звязку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

Представники сторін у судове засідання 03.08.2010р. не зявились, про причини неявки господарський суд не повідомили. Відповідач витребувані судом документи не подав.

Оскільки сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суд вважає, що, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті без участі представників сторін.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2008р. між малим приватним підприємством «Алекс»(за договором продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (за договором покупець) було укладено Договір № 26 про зняття продукції з відповідального зберігання та продаж.

Згідно з п. 1.1. договору, продавець продає, а покупець знімає з відповідального зберігання та покупає продукцію продавця мінеральну воду в асортименті, пакуванні та цінам, зазначеним у супровідних накладних. Ціни на продукцію, що поставляється покупцю, зазначаються у супровідних накладних (п. 3.1. договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 79445,70 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № АЛ-АЛ61/1 від 31.01.2009р., № АЛ-АЛ186 від 02.04.2009р., 3АЛ-АЛ196 від 07.04.2009р., № АЛ-АЛ215 від 13.04.2009р., АЛ-АЛ290 від 15.05.2009р., № АЛ-АЛ293 від 18.05.2009р. № АЛ-АЛ301 від 19.05.2009р., № АЛ-АЛ320 від 26.05.2009р., №АЛ-АЛ570 від 30.09.2009р.

Відповідно до п. 3.4. договору, оплата покупцем товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів, згідно виставлених рахунків на розрахунковий рахунок продавця, або готівкою. Строк оплати 30 календарних днів з моменту затвердження бланку-замовлення продавцем та передачі його факсимільним звязком покупцю (п. 3.5. договору).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту п. 3.5. договору, відповідач повинен був оплатити товар на протязі 30 календарних днів з моменту затвердження бланку-замовлення продавцем та передачі його покупцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, в цьому випадку, покладається законом на позивача.

Однак, позивач не надав суду доказів затвердження бланків-замовлення та передачі їх покупцю, з яких мала бути визначена дата прострочки з оплати придбаного товару, тобто фактично сторонами не визначено чітких строків здійснення платежів за отриманий товар, а отже позивач, в силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, мав звернутись до відповідача з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму боргу 77396,58 грн., що є предметом спору у даній справі.

Проте, позивачем додано до позовної заяви претензію за № 102 від 16.06.2009р. на суму 38853,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, позивач має право звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.

Як вбачається з наданих суду доказів, сума заборгованості відповідача за отриманий товар на день розгляду справи становить 77396,58 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути за неналежне виконання відповідачем зобовязань за Договором № 26 від 04.08.2008р., пеню в сумі 7974,94 грн., індекс інфляції в сумі 2027,33 грн. та 3% річних у розмірі 1170,49 грн., які нараховані на суму боргу в розмірі 77396,58 грн. за період 01.07.2009р. по 31.12.2009р.

Проте, суд, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, виходячи з того, що станом на 01.07.2009р. заборгованість відповідача складала 38853,78 грн. При цьому, поставка за товарно-транспортною накладною № АЛ-АЛ570 на суму 40042,80 грн. була здійснена тільки 30.09.2009р., тобто станом на 01.07.2009р. (дату початку нарахування пені, індексу інфляції, 3% річних) заборгованість в сумі 77396,58 грн. у відповідача була відсутня, а право вимоги про стягнення заборгованості за вказаною накладною настало лише з дати звернення до суду з позовною заявою.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.3. договору, у разі порушення покупцем строків оплати за товар, знятий з відповідального зберігання на умовах відстрочки платежу, продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Покупець сплачує продавцю пеню за кожний день несплати товару з моменту закінчення відстрочки платежу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені та задовольняє її в сумі 4082,31 грн. за наступним розрахунком:

1) 38853,78 грн. (борг) х 11% (облікова ставка НБУ з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.) х 2 х 42 дн. (з 01.07.2009р. по 11.08.2009р.) : 100 : 365 = 983,59 грн.;

2) 38853,78 грн. (борг) х 10,25% (облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 08.06.2010р.) х 2 х 142 дн. (з 12.08.2009р. по 31.12.2009р.) : 100 : 365 = 3098,72 грн.;

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Суд, перевіривши правильність нарахування індексу інфляції та 3% річних, задовольняє їх за наступними розрахунками:

- індекс інфляції: 38853,78 грн. (борг) х 0,999 х 0,998 х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 = 40190,49 грн. 38853,78 грн. = 1336,71 грн.;

- 3% річних: 38853,78 грн. (борг) х 184 дні х 3% : 365 = 587,60 грн.

Отже, за розрахунками суду індекс інфляції складає 1336,71 грн. та 3% річних 587,60 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08700, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь малого приватного підприємства «Алекс»(89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. М.Машкіна, 1, код ЄДРПОУ 22070018) суму основної заборгованості 77396 грн. 58 коп., пеню 4082 грн. 31 коп., індекс інфляції 1336 грн. 71 коп., 3% річних 587 грн. 60 коп., державне мито 834 грн. 03 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 222 грн. 23 коп.

Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов Дата складення та підписання рішення в повному обсязі 06.08.2010р.