Рішення № 12013773, 20.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 22/115-10          

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі

до відкритого акціонерного товариства «Києво-Святошинська аптека №5», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка

про стягнення 90143,37 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

Позивача – Литвиненко О.О., довіреність №2/4 від 04 січня 2010 року,

Відповідача – не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»до відкритого акціонерного товариства «Києво-Святошинська аптека №5»про стягнення 90143,37 грн., що складає 78020,03 грн. основного боргу та 6631,49 грн. пені, 970,55 грн. 3% річних та 4521,30 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар за Договором купівлі-продажу №189/р від 02 січня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07 червня 2010 року порушено провадження у справі №22/115-10 та призначено її розгляд на 30 червня 2010 року о 10:00 год.

Представник Відповідача в судове засідання 30 червня 2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи ухвалою суду від 30 червня 2010 року відкладено на 20 липня 2010 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 20 липня 2010 року представник Позивача подав лист № 10/20 від 20 липня 2010 року, яким повідомив про сплату Відповідачем на користь Позивача суми основного боргу в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Ухвала суду від 07 червня 2010 року про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 30 червня 2010 року надіслана за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві: 08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, б. 76, і була повернута поштовою установою із відміткою, що закінчився строк зберігання.

Вказана поштова адреса зазначена як місцезнаходження Відповідача у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 червня 2010 року, у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 2238/2007 р. від 15 жовтня 2007 року та у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 087749.

Відповідно до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином Відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 липня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №189/р від 02 січня 2009 року (далі –Договір), за умовами якого Позивач (Продавець) продав, а Відповідач (Покупець) придбав лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості (далі - товар) (пункт 1.1. Договору).

          Відповідно до пункту 2.1. Договору Товар поставляється за вказаною Відповідачем адресою на підставі його замовлень та згідно з видатковими та податковими накладними; кожна товарна партія формується шляхом подання Відповідачем та узгодження з Позивачем замовлення; узгодження замовлення відбувається шляхом погоджень з Позивачем наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки, сторона, яка здійснює транспортування товару, порядок розрахунку; подання та узгодження замовлень здійснюється за допомогою: телефону, факсимільного зв’язку, електронної пошти (Інтернет), пошти та інших засобів зв’язку; підтвердженням виконання замовлення Позивачем є підписання видаткової накладної Відповідачем при прийомі-передачі товару.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що у видатковій накладній вказується: найменування товару, його кількість, ціна, строк оплати товару.

Право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача з моменту підписання Відповідачем видаткових накладних (пункт 3.5. Договору).

Згідно пункту 4.1. Договору ціна товару визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній.

Як передбачено пунктом 4.3. Договору Відповідач здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з Позивачем на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар - в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Позивачем.

Сторони в пункті 4.4. Договору погодили, що оплата вартості товару здійснюється у національній валюті шляхом перерахування належних з Відповідача сум на розрахунковий рахунок Позивача; при наявності у Відповідача заборгованості за придбаний товар по декількох накладних, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної у платіжному дорученні.

Сума даного Договору складає загальну суму вартості Товару, поставленого відповідно до умов даного Договору і визначається шляхом додавання сум вартостей окремих товарних партій, зазначених у видаткових накладних (пункт 4.5. Договору).

Судом досліджено, що Позивач за період з 02 листопада 2009 року по 15 березня 2010 року на виконання умов Договору продав Відповідачу товар на загальну суму 151774,51 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи (том 1, а.с. 33-200).

Як вбачається із банківських виписок з розрахункового рахунку Позивача, відкритого в публічному акціонерному банку «Укрексімбанк», за період з 04 грудня 2009 року по 07 липня 2010 року Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 71344,04 грн., а також згідно накладних повернень, копії яких додані до матеріалів справи (том 1, а.с. 201-204), повернув частину товару на загальну суму 2410,44 грн., в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 78020,03 грн.

Оскільки Відповідач решту товару не оплатив, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення Відповідача 78020,03 грн. основної заборгованості, 6631,49 грн. пені, 970,55 грн. 3% річних та 4521,30 грн. інфляційних втрат.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це передбачено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи Відповідачем добровільно сплачено залишок суми основного боргу за поставлений Позивачем товар в розмірі 78020,03 грн., що підтверджується банківською випискою з розрахункового рахунку Позивача, відкритого в публічному акціонерному банку «Укрексімбанк», за 07 липня 2010 року, копія якої додана до матеріалів справи (том 2, а.с. 66-67 ).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне провадження у справі № 22/115-10 в частині стягнення 78020,03 грн. основної заборгованості припинити.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 24 листопада 2009 року по 26 квітня 2010 року. За розрахунком Позивача, що міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 11-24), пеня складає 6631,49 грн., 3% річних –970,55 грн., інфляційні втрати –4521,30 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 6.1. Договору встановили, що за порушення строків оплати товару, передбачених пунктом 4.3. цього Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов’язання до повного виконання такого зобов’язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи кінцеві терміни виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по кожній накладній, дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок, дати та суми повернення товару згідно накладних повернень, які зараховувались Позивачем в рахунок погашення боргу, період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а також те, що зарахування Позивачем грошових коштів, що надходили від Відповідача, та повернення товару відбувалось в рахунок погашення існуючої заборгованості за поставлений за Договором товар за попередніми накладними, суд дійшов висновку, що розрахунок Позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 6631,49 грн. пені, 970,55 грн. 3% річних та 4521,30 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню, як правомірні, обґрунтовані, Відповідачем належним чином не заперечені та не спростовані.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

З огляду на те, що основна заборгованість Відповідачем погашена після звернення Позивача з позовом до суду, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Києво-Святошинська аптека №5»(08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул.. Молодіжна, 76, код 01977857) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, б. 4, код 19351156) 6631,49 грн. (шість тисяч шістсот тридцять одну гривню сорок дев’ять копійок) пені; 4521,30 грн. (чотири тисячі п’ятсот двадцять одну гривню тридцять копійок) інфляційних втрат; 970,55 грн. (дев’ятсот сімдесят гривень п’ятдесят п’ять копійок) 3% річних; 901,43 грн. (дев’ятсот одну гривню сорок три копійки) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Провадження у справі № 22/115-10 в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства «Києво-Святошинська аптека №5»(08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, 76, код 01977857) 78020,03 грн. (сімдесят вісім тисяч двадцять гривень три копійки) основного боргу припинити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному і касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Повне рішення складено 01 вересня 2010 року.