Рішення № 12013713, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/44622.09.10 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доВідкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"

пророзірвання договору банківського рахунку та стягнення 37 395,70 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2, ОСОБА_1

від відповідача:Заяц О.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі "Підприємець") звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (надалі "Банк") про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 38 006,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобовязання за договором банківського рахунку №6169 від 27.02.2008 р., в звязку з чим позивач вказує на існування підстав для розірвання даного договору та обовязок відповідача перерахувати на його рахунок кошти та сплатити штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.07.2010 р. справу №9/44-1110 за позовом Підприємця до Банку про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 38006,73 грн. передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції керівництва господарського суду міста Києва справу господарського суду Тернопільської області №9/44-1110 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. справу №9/44-1110 прийнято до провадження, присвоєно їй новий номер №48/446 та призначено до розгляду на 26.08.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшив розмір заявленої до стягнення пені на 727,50 грн. та просив включити до складу судових витрат кошти у розмірі 611,36 грн. сплачених за нотаріальне посвідчення довіреності представника та його проїзд до міста Києва.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2010 р. у звязку із необхідністю витребування додаткових пояснень та доказів розгляд справи відкладено до 22.09.2010 р.

06.09.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та їх обґрунтування від 31.08.2010 р., в якій позивач просить: 1) розірвати договір банківського рахунку №6169 від 27.02.2008 р.; 2) перерахувати залишок коштів у розмірі 6 885,55 грн. на рахунок позивача; 3) перерахувати списані 500,00 грн. на рахунок позивача, а також виплатити пеню у розмірі 123,24 грн. та 0,28 грн. за неправильне списання коштів; 4) за несвоєчасне списання коштів у розмірі 7 350,00 грн. з рахунку виплатити пеню у розмірі 2 364,63 грн. та 4,11 грн.; 5) відшкодувати збитки у формі неодержаного доходу (втраченої вигоди) в 2009 році у розмірі 33 148,50 грн.; 6) стягнути індекс інфляції у розмірі 798,94 грн. та 3% річних у розмірі 349,03 грн. за прострочення по перерахуванню коштів у розмірі 7 350,00 грн.; 7) стягнути із відповідача суму витрат, повязаних із проїздом до міста Києва з метою участі у судовому розгляді позовної заяви у розмірі 361,36 грн. та залученням представника у розмірі 250,00 грн.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвал суду виконали, подали заяви про забезпечення позову, про встановлення вимог №2 та №3 згідно заяви про уточнення позовних вимог та їх обґрунтування від 31.08.2010 р. як - зобовязати відповідача перерахувати вказані у даних вимогах кошти, та про включення витрат повязаних з проїздом для участі у судовому засіданні до судових витрат. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог та їх обґрунтування, в якій в задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2008 року між Банком та Підприємцем (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №6169 (далі - Договір).

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що Банк відкриває клієнту поточний рахунок №НОМЕР_1 у українській гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобовязується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом Державної податкової служби.

Із змісту п. 2.2.2 Договору вбачається, що клієнт має право отримувати готівкові кошти у межах попередньої письмової заявки на отримання готівки і за умови наявності коштів на рахунку у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору Банк бере на себе зобовязання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України.

На підставі Договору 20.02.2009 р. позивач звернувся до відповідача з заявкою на отримання готівки у розмірі 7350,00 грн.

Заявою про розірвання договору №6169 банківського рахунку від 06.03.2009 р. позивач повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі п. 6.2. Договору та вимагав перерахування належних йому коштів у розмірі 7 367,24 грн. на його рахунок.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобовязань за Договором, у звязку з чим позивач вказує на існування підстав для його розірвання та обовязку відповідача перерахувати належні позивачу кошти.

Договір є договором банківського рахунку, а тому права та обовязки сторін регулюються в т.ч. положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 стаття 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч.1) У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. (ч.3).

Згідно з ч.1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Таким чином, договір банківського рахунку може бути розірвано внаслідок односторонньої відмови клієнта за його заявою.

Заявою від 06.03.2009 р. (отримана банком 06.03.2009 р.) позивач повідомив Банк про розірвання Договору, а тому з вказаної дати Договір припинив свою дію. Зазначена заява згідно п. 9.4 Договору містить реквізити рахунку позивача на який необхідно перерахувати залишок коштів на прохання про перерахування коштів.

Списання коштів за ведення рахунку після вказаної дати є безпідставним, а тому кошти у розмірі 500,00 грн. (01.06.2009 р.) списано без достатньої правової підстави. Так само, безпідставно списано кошти у період з травня по серпень 2010 року по 45,00 грн. за місяць (всього 135,00 грн.).

Із поданої Банком виписки по рахунку позивача вбачається, що залишок коштів станом на 01.06.2009 р. становив 7 385,55 грн. (6 885,55 + 500,00), а судом встановлено, що списання коштів з рахунку після вказаної дати здійснено безпідставно.

Таким чином, вимоги позивача про зобовязання відповідача перерахувати залишок коштів у розмірі 6 885,55 грн. та 500,00 грн. на інший рахунок Підприємця є обґрунтованими.

Посилання Банку на правомірність встановлення тарифів не спростовує висновку суду про безпідставність списання таких коштів, оскільки у звязку із припиненням дії Договору підстави для списання коштів за ведення рахунку (незалежно від розміру тарифу) були відсутні.

Оскільки, Договір розірвано у березні 2009 року до моменту звернення позивача до суду, то в задоволенні позову про розірвання такого Договору необхідно відмовити.

Позивач просить стягнути пеню за неправильне списання суми у сумі 123,24 грн. та 0,28грн., нараховану за період з 30.06.2009 р. по 22.09.2010 р., а також пеню за несвоєчасне списання коштів у сумі 2 364,63 грн. та 4,11 грн., нараховану за період з 20.02.2009 р. по 22.09.2010 р.

Вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки частково заявлені з пропуском строку позовної давності, а представником відповідача усно заявлено заяву про застосування строку позовної давності, а також з огляду на постанову Національного Банку України №59 від 10.02.2009 р. (введено мораторій), ст.ст. 2, 58, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 33148,50 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Вимоги про стягнення збитків обґрунтовані тим, що відповідач не повернув кошти у розмірі 6 885,55 грн., що зумовило неодержання позивачем доходу у сумі 33 148,50 грн. При цьому позивач посилається на визначений ним коефіцієнт прибутку.

По-перше, вказаний позивачем коефіцієнт прибутку та обґрунтування вимог про стягнення збитків не дають підстав для висновку про доведеність позивачем причинно-наслідкового звязку між не перерахуванням Банком 6 888,85 грн. та можливим отриманням доходу у розмірі 33 148,50 грн., тобто не надано належних доказів того, що у випадку виконання Банком своїх обовязків позивач дійсно отримав би дохід у заявленому розмірі.

По-друге, розмір доходу, який міг би отримати позивач, не доведено належними доказами, а носить характер припущень.

Наведені обставини свідчать про недоведення розміру збитків та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, що виключає можливість задоволення позову в частині стягнення з Банку збитків з визначених у позові підстав.

Стосовно заявлених вимог про стягнення інфляційних та 3% річних суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних та 3% річних за прострочення виконання Банку зобовязання за Договором, яке не є грошовим, що виключає можливість застосування до спірних відносин приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та зобовязання Банку перерахувати залишок коштів у розмірі 6 885,55 грн. та 500,00 грн. на рахунок Підприємця.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Із довідки Приватного нотаріусу Кременецького РНО Фаїз Н.П. №69 від 25.08.2010 р., квитків на автобус серії АААВ №054053 та №054054 від 26.08.2010 р., проїзних документів серії ПЯ №099837, №099838, №099839, №099840, №850381 та №850382 вбачається, що Підприємцем були понесені витрати, які повязані із розглядом справи судом нотаріальне посвідчення довіреності на представництво та проїздом з м. Тернополя до м. Києва для участі у содових засіданнях на загальну суму 990,34 грн.

Отже, такі витрати входять до складу судових витрат та підлягають розподілу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (сплата державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати повязані з розглядом справи) покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобовязати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) перерахувати на особовий рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 89732 у Кременецькому відділенні Ощадного банку України №6351, розрахунковий рахунок №90939009, МФО 398262, ЄДРПОУ 02827554 залишок коштів у розмірі 6 885 (шість тисяч вісімсот вісімдесят пять) грн. 55 коп. Видати наказ.

3. Зобовязати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) перерахувати на особовий рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 89732 у Кременецькому відділенні Ощадного банку України №6351, розрахунковий рахунок №90939009, МФО 398262, ЄДРПОУ 02827554 списані кошти у розмірі 500 (пятсот) грн. 00коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) державне мито у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 86 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 46 (сорок шість) грн. 61 коп. та витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 195 (сто девяносто пять) грн. 59 коп. Видати наказ.

5. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 27.09.2010 р.