Рішення № 12013708, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/44022.09.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнгоУкраїна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаОСОБА_1

простягнення 16 443,25 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Кириченко Р.Ю.

від відповідача:не з'явився

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (надалі ТДВ "СК "Провіта") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнгоУкраїна" (надалі ПАТ "АСК "ІнгоУкраїна") про стягнення 16 443,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ "СК "Провіта" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №14-02-5635254 від 30.09.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Lexus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ "АСК "ІнгоУкраїна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/7717530), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1242,70 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2010 р. у звязку із неявкою відповідача та залученням третьої особи розгляд справи відкладено на 22.09.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення поштового відправлення №10550738 від 05.08.2010 р. та №11524013 від 31.08.2010 р., що отримані відповідачем 12.08.2010 р. та 03.09.2010 р. відповідно.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, на адресу суду надіслав прохання розглядати справу за його відсутності.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2008 р. між ТДВ "СК "Провіта" та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №14-02-5635254 (надалі "Договір"), обєктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Lexus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є Акціонерний комерційний банк "Європейський". 04.08.2009 р. о 14 год. 30хв. на 168 км +100м автодороги Т-1603 було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Lexus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ, намагався здійснити обгін автомобіля КАМАЗ на підйомі, внаслідок чого сталося зіткнення з зустрічним автомобілем Lexus, чим спричинив пошкодження автомобілів.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_1. вимог п. 14.6(г) Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ Доманівського району Миколаївської області №1586 від 08.08.2009 р. та постановою Доманівського районного суду Миколаївської області від 21.08.2009 р. у адміністративній справі №3-574, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

10.08.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля Lexus звернувся до позивача із заявою про пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до висновку №82/08/09. автотоварознавчого дослідження, складеного 06.08.2009 р. субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (сертифікат №5358/06, виданий Фондом державного майна України 20.12.2006 р.) вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Lexus, д.р.н. НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 21435,57 грн.

На підставі страхового акту №02-6000-09, затвердженого 03.09.2009 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив вигодонабувачу за Договором суму страхового відшкодування у розмірі 15360,55 грн., з них 83,00 грн. на оплату довідки ДАІ, що підтверджується платіжними дорученнями №11243 від 09.10.2009р. та №12114 від 29.10.2009 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження в сумі 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9479 від 01.09.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ТДВ "СК "Провіта" перейшло в межах суми 15277,55 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем понесені майнові витрати на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди у розмірі 433,00грн.

Із довідки відділу ДАІ Доманівського району Миколаївської області №1586 від 08.08.2009 р. вбачається, що транспортний засіб автомобіль ВАЗ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Lexus, належить громадянину ОСОБА_2 та знаходився під керуванням ОСОБА_1 Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ "АСК "ІнгоУкраїна" згідно із полісом №ВС/7717530.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/7717530) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 01.08.2009 р. по 31.08.2010 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВС/7717530 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1. автомобіля ВАЗ була застрахована ПАТ "АСК "ІнгоУкраїна".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВС/7717530) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 21435,57 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 15277,55 грн. та набуто право вимоги у розмірі 433,00 грн. за понесення витрат на визначення вартості матеріального збитку та отримання довідки ДАІ.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №ВС/7717530 підлягає зменшенню на 510,00 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією №92/09-1227 від 21.01.2010 р., що отримана відповідачем 25.01.2010 р. та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 15710,55грн.

Враховуючи визначені полісом №ВС/7717530 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 14 767,55грн. (відшкодована позивачем вартість матеріального збитку франшиза за полісом) до 25.02.2010 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині заявлених до стягнення витрат на отримання довідки ДАІ необхідно відмовити, оскільки стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відносить такі витрати до складу витрат, які підлягаю відшкодуванню відповідачем, а позивач не позбавлений можливості звернутися із такою вимогою до винної особи.

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 350,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1 242,70 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 26.02.2010 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті 15 200,55 грн., нарахованої у період прострочення з 26.02.2010р. по 26.07.2010 р.

Отже, враховуючи встановлений позивачем строк нарахування пені та встановлений судом розмір суми страхового відшкодування, правомірним є стягнення пені за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування нарахованої за прострочення по сплаті 14 767,55грн. грн. у період з 26.02.2010р. по 26.07.2010 р. в розмірі 1 207,30 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно, а саме невірно визначено суму страхового відшкодування, по оплаті якої існує прострочення відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "АСК "ІнгоУкраїна" на користь ТДВ "СК "Провіта" суми страхового відшкодування у розмірі 14 767,55грн. та пені у розмірі 1 207,30 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 433,00 грн. та пені у розмірі 35,40 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнгоУкраїна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (02100, м. Київ, вул. Дубового, 18; ідентифікаційний код 31704186) суму страхового відшкодування у розмірі 14 767 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 55 коп., пеню у розмірі 1 207 (одна тисяча двісті сім) грн. 30 коп., державне мито у розмірі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 28коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 27.09.2010 р.