Рішення № 12013642, 17.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/26717.09.10 За позовомНаціонального транспортного університету до Державного підприємства "Житлоінбуд" при Управлінні державної охорони України

простягнення 24 949,20 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаДмитрієва Н.В. –представник

від відповідача не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національного транспортного університету про стягнення з Державного підприємства "Житлоінбуд" при Управлінні державної охорони України 24 949,20 грн. заборгованості по орендній платі, заборгованості з відшкодування земельного податку та комунальних платежів, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору оренди № 2142 від 20.09.2005 та Договору № 2142К про відшкодування витрат балансоутримувача по наданню комунальних послуг орендарю та сплаті земельного податку від 20.09.2005, відповідач не здійснив оплати орендної плати, комунальних послуг та відшкодування земельного податку з січня по липень 2009 року.

Відповідач явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів, за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався.

У відзиві на позов, що надійшов до суду, відповідач проти позову заперечує. Відповідач є державним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок державних коштів, а заборгованість виникла у зв’язку з ненадходженням з боку держави на рахунок відповідача коштів на сплату платежів за договором. Також відповідач зазначає, що позивачем при розрахунку суми пені порушено норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Посилаючись на Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", відповідач вважає, що позивач не може застосовувати по відношенню до нього штрафні санкції.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

20.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Державного підприємства "Житлоінбуд" при Управлінні державної охорони України (орендар) укладено Договір оренди № 2142 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 76,58 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, вул. Суворова, 1 (далі - майно, об’єкт оренди), що знаходиться на балансі Національного транспортного університету (балансоутримувач).

20.09.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування об’єкт оренди за актом приймання-передачі погодженим Національним транспортним університетом.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –липень 2005 року: 2514,68 грн..

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Додатковим договором від 02.04.2007 про внесення змін до Договору оренди № 2142 від 20.09.2005 сторони погодили внесення змін до п. 3.1 Договору оренди та виклали зазначений пункт в наступній редакції: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший /базовий/ місяць розрахунку – січень 2007 року: 4 355,38 грн..

Згідно з п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності з п. 3.3 Договору перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно з п. 5.8 Договору оренди орендар зобов’язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

На виконання умов Договору оренди 20.09.2005 між Національним транспортним університетом та Державним підприємством "Житлоінбуд" при Управлінні державної охорони України укладено Договір № 2142К про відшкодування витрат балансоутримувача по наданню комунальних послуг орендарю та сплаті земельного податку (далі –Договір №2142К).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору № 2142К орендар зобов’язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, перераховувати на рахунок балансоутримувача витрати, пов’язані з відшкодуванням комунальних послуг та сплатою земельного податку відповідно до розрахунків балансоутримувача.

30.07.2009 відповідач повернув, а орендодавець прийняв із користування об’єкт оренди за Актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, погодженим з балансоутримувачем - Національним транспортним університетом.

В матеріалах справи наявні рахунки на сплату орендної плати, комунальних платежів та відшкодування земельного податку за період з січня по липень 2009 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору оренди та Договору № 2142К не виконав обов’язків орендаря та не сплатив на користь позивача орендну плату (50%), комунальні платежі та відшкодування земельного податку за період з січня 2009 року по липень 2009 року.

За розрахунком суду заборгованість відповідача по орендній платі за період з січня по липень 2009 року становить 21095,86 грн. (17579,88 грн. + 20% ПДВ (3 515,98 грн.) = 21095,86 грн.), оскільки позивач при розрахунку суми орендної плати помилково у кожному місяці нарахував двічі суму ПДВ, право на стягнення якого у подвійному розмірі у позивача відсутнє.

Заборгованість відповідача по відшкодуванню земельного податку та комунальних платежів за період з січня по липень 2009 року (з урахуванням сплати ним 30,64 грн. в березні 2009 року)становить 8 562,93 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Аналогічна норма встановлена частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що умовами договору сторонами погоджено строк перерахування відповідачем орендної плати, комунальних платежів та відшкодування земельного податку, а саме не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 300,35 грн., 3% річних в сумі 44,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 235,46 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від сум заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що позивачем порушено положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки пеня нарахована за 13 місяців. Однак, за розрахунком суду розмір пені становить більшу суму, ніж заявлена позивачем. Оскільки суд обмежений позовними вимогами, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 300,35 грн., заявленому позивачем до стягнення у позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо сплати орендної плати встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, неоспореним відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на недостатність державного фінансування, не звільняє останнього від виконання зобов’язань щодо сплати платежів за договорами, тому судом не приймається.

Судом також не приймається посилання відповідача на Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", як підставу для не застосовування по відношенню до відповідача штрафних санкцій, оскільки вказаний закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла, а відповідно до положень ст. 3 Закону суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники) нарахування пені та застосування штрафних санкцій не здійснюється, на відстрочені платежі зі сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. Тоді як в даному випадку спір між сторонами виник у зв’язку з несплатою відповідачем орендних платежів.

Як встановлено вище судом, заборгованість відповідача по орендній платі, по відшкодуванню земельного податку та комунальних платежів за період з січня по липень 2009 року всього становить 29 658,86 грн.

В тексті позовної заяви позивач визначив, що заборгованість відповідача з орендної плати становить 24 604,62 грн. та з комунальних платежів і земельного податку –8 593,57 грн., а всього з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач просить стягнути з відповідача 24 949,20 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Заяв та клопотань відповідного змісту суду не подавалось та представником позивача не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог, визначених позивачем.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача всього 24 949,20 грн. з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, позов підлягає задоволенню.

У зв’язку із задоволенням позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житлоінбуд" при Управлінні державної охорони України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 8, ідентифікаційний код 30860220, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Національного транспортного університету (01010, м. Київ, вул. Суворова, 1, ідентифікаційний код 02070915) заборгованість у розмірі 24 949,20 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 20 коп., державне мито у розмірі 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 49 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 27.09.2010