Рішення № 12013526, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/44122.09.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Запорізької філії

доЗакритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

простягнення 5840,47 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Великородний А.О.

від відповідача:

від третьої особи:не зявився

не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(надалі ВАТ «УСК «Дженералі Гарант») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(надалі ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс») про стягнення 5840,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу НОМЕР_4 від 26.12.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, застрахована Закритим акціонерним товариством «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_3), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.08.2010 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.08.2010 р. у звязку із неявкою представників відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено до 22.09.2010 р.

У судове засідання 22.09.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 14.05.2010 р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.09.2010 р. не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання в якому останній просить розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.

ОСОБА_1, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.09.2010 р. не зявився, вимог ухвали суду від 26.08.2010 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення третьої особи підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали від 26.08.2010 р., яка отримана останнім 07.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання третя особа була належним чином повідомлена, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2008 р. між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»(страховик) та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу у вигляді полісу НОМЕР_4.

Предметом договору є страхування автомобіля марки Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб; стихійні лиха; незаконне заволодіння.

12.05.2009 р. близько 08 год. 10 хв. на перехресті вулиць Хортицьке шосе Кутузова в м. Запоріжжі було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Aveo»та автомобіля Lanos», а саме: ОСОБА_1 керуючи автомобілем Lanos»не дотримавшись безпечної дистанції допустив зіткнення з автомобілем Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1. вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2009 р. у адміністративній справі №3-1836/09, відповідно до якої ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

12.05.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля Aveo»звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно рахунку-фактури №СТ-0000810 від 14.05.2009 р. та ремонтної калькуляції №0096 від 14.05.2009 р. вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 6350,47 грн.

Відповідно до звіту №138 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 15.06.2009 р. на підставі договору між ОСОБА_2. та спеціалістом - автотоварознавцем ОСОБА_3 (Сертифікат Фонду державного майна України №6785/08) вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля vrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 6381,20 грн.

На підставі страхового акту №78438 від 09.06.2009 р. ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу НОМЕР_4 від 26.12.2008 р., сплатило своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 6350,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3395 від 08.10.2009 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»перейшло в межах суми 6350,47 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки Відділення Державної автомобільної інспекції м. Запоріжжя вбачається, що транспортний засіб автомобіль Lanos», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Aveo», належить громадянину ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України»від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

ОСОБА_4. відповідно до договору оренди №7-т від 05.01.2009 р. було передано автомобіль марки Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 в тимчасове користування Обслуговуючому садівничому кооперативу «Бородянка».

Матеріалами справи, а саме: подорожнім листом від 01-31.05.2009 р. підтверджується, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП працював на посаді водія в ОСК «Бородянка», що не заперечується відповідачем.

Вина ОСОБА_1. встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. застрахована ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс» згідно із полісом НОМЕР_3.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_3) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 05.09.2008 р. (0:00) по 04.09.2009 р.

Відповідно до п.4 полісу НОМЕР_3 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_4., судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався ТЗ на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1., належного на праві власності ОСОБА_4. автомобіля o Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс НОМЕР_3) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля evrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, становить 6381,20грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 6 350,47 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом НОМЕР_3.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач регресною вимогою №1828 від 01.12.2009 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 5840,47 грн. Вимога отримана відповідачем 07.12.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5133664.

Враховуючи визначені полісом НОМЕР_3 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5840,47 грн. (6 350,47 - 510,00 франшиза), а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»на користь ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»суми страхового відшкодування у розмірі 5840,47 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (04053, м. Київ, Узвіз Кудрявський, 5-Б; ідентифікаційний код 23498273) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, провулок Новопечерськй, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) суму страхового відшкодування у розмірі 5840 (пять тисяч вісімсот сорок) грн. 47 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 27.09.2010 р.