Рішення № 12013515, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/43422.09.10

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "Ода"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестінтер"

про стягнення 4 829 472,61 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Кушнір Н.Ф.

від відповідача: Сингаївський С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "Ода" (надалі –ТОВ "Архітектурна майстерня "Ода") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестінтер" (надалі –ТОВ "Інвестінтер") про стягнення 4 829 472,61 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір №1 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 26.01.2007 р., на виконання якого ТОВ "Архітектурна майстерня "Ода" перерахувало кошти на розрахунковий рахунок ТОВ "Інвестінтер", а відповідач належним чином грошове зобов’язання по поверненню наданих грошових коштів не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 500 000,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 318 500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 805 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 205 972,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.08.2010 р.

У зв'язку із необхідністю витребування додаткових документів в судовому засіданні 25.08.2010 р. оголошено перерву до 22.09.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав докумети на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Із довідки з ЄДРПОУ №6774762 станом на 26.08.2010 р. вбачається, що відповідач знаходиться за адресою 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14.

При цьому суд не вбачає підстав для передачі справи до господарського суду Київської області з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Провадження у даній справі порушено ухвалою суду від 04.08.2010 р.

Із довідки з ЄДРПОУ №6774762 від 26.08.2010 р. вбачається, що ТОВ "Інвестінтер" станом на 04.08.2010 р. мало зареєстроване місцезнаходження - 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31.

Державна реєстрація змін до установчих документів, пов’язаних із зміною місцезнаходження здійснено 05.08.2010 р. (запис №10), тобто після порушення провадження у справі.

Таким чином, дана справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, а тому згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для передачі справи до іншого суду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2007 р. між ТОВ "Архітектурна майстерня "Ода" (надалі –"Позикодавець") та ТОВ "Інвестінтер" (надалі –"Позичальник") було укладено Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі – "Договір"), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов’язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 3500000,00 грн., без ПДВ, протягом 1-го календарного місяця з моменту підписання даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника частинами або однією сумою.

Так, на виконання умов вказаного Договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 3500000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5 від 26.01.2007 р., №8 від 31.01.2007 р. та №15 від 9.02.2007 р.

Пункт 2.2 Договору визначає, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Строк надання поворотної фінансової допомоги –до 25.01.2008 р. (п. 2.3 Договору), яка повертається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця протягом 1-го банківського дня з моменту закінчення строку її надання (п. 3.1, 3.2 Договору).

25.01.2008 р. між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої строк повернення фінансової допомоги було продовжено до 25.07.2008 р. (включно).

Відповідач зобов’язання за Договором № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.01.2007 р. не виконав, станом на час розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 3500000,00 грн., що визнається відповідачем.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 3 500000,00 грн.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 318 500,00 грн. у зв’язку з простроченням сплати суми основного боргу.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві.

Відповідно до п. 4.2 Договору в разі несвоєчасного перерахування коштів Позикодавцю Позичальник сплачує пеню у розмірі 0,05 % від розміру фінансової допомоги за кожний день прострочення повернення фінансової допомоги.

Умовами Договору та Додаткової угоди №1 до Договору встановлено строк, у який позичальник зобов’язаний повернути фінансову допомогу, а саме – 25.07.2008 р. (один банківський день з моменту закінчення строку надання фінансової допомоги). Оскільки терміном повернення поворотної фінансової допомоги є 25.07.2008 р., то відповідно Відповідач вважається таким, що прострочив з 26.07.2008 р.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 згаданого Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, а тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 318 500,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 805 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 205 972,61 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті 3 500 000,00 грн. у період з 26.07.2008 р. по 14.07.2010 р.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 805 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 205 972,61 грн. підлягає задоволенню.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "Ода" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестінтер" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14;ідентифікаційний код 32162630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "Ода" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11, кв. 603; ідентифікаційний код 33740561) заборгованість у розмірі 3500000 (три мільйона п'ятсот тисяч) грн. 00 коп, пеню у розмірі 318 500 (триста вісімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 805 000 (вісімсот п'ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 205 972 (двісті п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 61 коп., державне мито у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –27.09.2010 р.