Рішення № 12013110, 24.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/266-22/36424.09.10 За позовом Приватного підприємства «Глобосінтер» до Дочірнього підприємства «Мульті-Презент»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Бойко Д.М. (довіреність від 20.09.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 24.09.2010р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

          Приватне підприємство «Глобосінтер»(надалі ПП «Глобосінтер», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Мульті-Презент»(надалі ДП «Мульті-Презент», відповідач) 63636, 54 грн. з яких: 41780, 37 грн. сума основного боргу, 5322, 82 грн. сума пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, 1943, 65 грн. три відсотки річних від простроченої суми, 14589, 71 грн. сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконані не у повному обсязі, що є підставою для стягнення боргу в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010р. заявлені позовні вимоги підтримані, позивачем на вимоги суду надані пояснення, до справи долучені витребувані документи.

Відповідачем заперечень проти заявлених вимог не надано, в судове засідання представник відповідача не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвалу суду про призначення справи до розгляду на 24.09.2010р. направлено відповідачу на дві адреси, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.

Заслухавши доводи позивача, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПП «Глобосінтер»та ЗАТ «Компанія «Мульті»було укладено договір поставки №17, згідно з яким постачальник (позивач у справі) зобов’язувався поставити на умовах, передбачених договором, та передати у власність отримувачу непродовольчі товари, а отримувач зобов’язувався прийняти товар та сплатити за нього визначену договором ціну.

Зазначений договір датовано 18.01.2004р., тоді як договір було укладено сторонами у 2005 році, а в договорі помилково вказано дату «2004р.», що підтверджується додатковою угодою № 1 укладеною до договору, іншими документами, що містять посилання на вказаний договір. Фактичні поставки за договором почали здійснюватись саме з 18.01.2005р., реєстр накладних, що підтверджують поставку за договором представлено на вимоги суду, оригінал договору, додаткової угоди та інших документів по договору було оглянуто судом, і питання щодо наявності зобов’язань сторін з поставки товарів не в межах укладеного договору № 17 від 18.01.2005р. відповідачем не піднімалось, і жодних спростувань наведеного суду не надано.

З договірних умов, визначених у пунктах 2.4, 2.5, 2.6, 5.2 договору оплата, передбачена договором, здійснюється шляхом прямого безготівкового перерахування грошових засобів з поточного рахунку отримувача на поточний рахунок постачальника, зазначений в статті 11 «Юридичні адреси та реквізити сторін»; товар передається відповідачу і оплата, передбачена договором, здійснюється за фактично проданий товар кінцевому споживачу за кожні 7 календарних днів; зобов`язання отримувача по оплаті товару вважаються виконаними у день перерахування/списання грошових коштів з його поточного рахунку; зобов'язання, що виникають з договору, забезпечуються неустойкою у вигляді пені у подвійному розмірі облікової ставки, встановленої НБУ, розрахованої за кожен день прострочення у виконанні зобов`язання.

08.12.2006р. між позивачем, відповідачем та ЗАТ «Компанія «Мульті»було підписано угоду про заміну сторони за договором поставки №17 від 18.01.2005р., за якою всі права та обов’язки ЗАТ «Компанія «Мульті»перейшли до відповідача.

В подальшому поставки за вказаним договором здійснювались на користь відповідача, представлені до справи накладні, в тому числі ті, за якими рахується заборгованість що є предметом спору, свідчать про виконання сторонами зобов’язань саме за договором поставки № 17, який один і укладався 18.01.2005р. між ПП «Глобосінтер»та ДП «Мульті-Презент».

Про наявність зобов’язань по оплаті поставленого товару за вказаним договором у відповідача свідчать представлені банківські виписки, згідно з якими товар поставлений за наданими до справи накладними оплачувався відповідачем з призначенням платежу «оплата за товар … згідно договору № 17 від 18.01.2005р.».

Оплату за поставлений товар відповідачем здійснено не у повному обсязі, заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 41780, 37 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями договору (п. 2.5) товар передається відповідачу і оплата, передбачена договором, здійснюється за фактично проданий товар кінцевому споживачу за кожні 7 календарних днів.

У зв’язку із нездійсненням розрахунків за поставлений товар протягом тривалого часу, ненаданням даних щодо продажу товару споживачу, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 27 від 14.04.2009р.) у якій просив у строк до 30.04.2009р. сплатити борг що утворився. Претензію направлено відповідачу 15.04.2009р., що підтверджується поштовим чеком № 2432 з описом-вкладенням залученими в копії до справи, поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

В силу положень п. 5.1 додаткової угоди №1 до договору №17 від 18.01.2005р. поверненню підлягає така категорія товару, яка не була реалізована протягом 3-х місяців з моменту поставки, і такий товар підлягає поверненню чи обміну на інший товар.

Таким чином, враховуючи що 3 місячний термін з моменту останньої поставки товару на користь відповідача за договором, зокрема за накладними № ГФ0000199, № ГФ0000200, № ГФ0000201, № ГФ0000202, № ГФ0000203, № ГФ0000204 від 21.08.2007р. пройшов, і відповідач не скористався правом на повернення товару, в тому числі при отриманні претензії щодо оплати заборгованості, строк виконання зобовязання по оплаті за поставлений товар в сумі 41780, 37 грн. є таким що настав у відповідності з умовами договору.

Відповідачем в свою чергу не представлено доказів у спростування та недоведено факту нереалізації споживачам поставленого позивачем товару за накладними по яких заявляється заборгованість, жодних дій направлених на повернення товару, який нереалізований відповідачем при отриманні претензії позивача (складеної станом на 15.04.2009р.) суду не надано.

Про невиконання зобов’язань по сплаті боргу а також визнання відповідачем заборгованості в розмірі 41780, 37 грн. свідчать, зокрема акти звірки складені станом на 20.03.2009р., на 15.07.2009р. підписані обома сторонами, скріплені печатками підприємств та залучені до матеріалів справи у належним чином засвідчених копіях.

Довідкою з банку за вих. 32-2824 від 16.09.2010р. (ВАТ БГ Банк) підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 20.03.2009р. по 15.09.2010р., у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача за поставлені товари складає 41780, 37 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п.5.2 договору зобов'язання, що виникають з договору, забезпечуються неустойкою у вигляді пені у подвійному розмірі облікової ставки, встановленої НБУ, розрахованої за кожен день прострочення у виконанні зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача згідно розрахунку суду, що здійснений у відношенні суми заборгованості за період з 29.11.2007р. по 29.05.2008р. в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) складає 4161, 41 грн.:

41780, 37 грн. х (2х8%) : 365 (кількість днів у 2007 році) х 33 (кількість днів прострочення в періоді з 29.11.2007р. по 31.12.2007р.) = 604, 38 грн.;

41780, 37 грн. х (2х10%) : 366 (кількість днів у 2008 році) х 121 (кількість днів прострочення в періоді з 01.01.2008р. по 30.04.2008р.) = 2762, 52 грн.;

41780, 37 грн. х (2х12%) : 366 х 29 (кількість днів прострочення в періоді з 01.05.2008р. по 29.05.2008р.) = 794, 51 грн..

При цьому розрахунок позивача судом не приймається, оскільки виконаний невірно, без врахування діючих облікових ставок в періоді в якому здійснено обчислення пені (встановлені Листом НБУ від 17.05.2007р. № 14-011/1150-5118 –8% в періоді до 31.12.2007р., та Постановою НБУ від 29.12.2007р. № 492 –10% в періоді з 01.01.2008р. по 30.04.2008р., Постановою НБУ від 21.04.2008р. № 107 –12% в періоді з 30.04.2008р.).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 41780, 37 грн., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 14589, 71 грн. здійсненого з урахуванням виникнення строку оплати (періоду прострочення), та з розрахунком 3% річних у розмірі 1943, 65 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 637 грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 940 грн..

Сума понесених витрат в розмірі 1 500 грн., що пов’язані з оплатою послуг адвоката не підлягає стягненню з відповідача виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Мульті-Презент»(юрид. адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 11; адреса: 08131, Київська обл., Софіївська Борщагівка, вул. Садова 16-Б, р/р 2600632856 в АБ «Діамантбанк»м. Києва, МФО 320854, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34414867) на користь Приватного підприємства «Глобосінтер» (юрид. адреса: 01054, м. Київ, вул. Гоголівська 8-А; адреса: 04112, м. Київ, вул. С. Руданського 4-6 5 секція, оф. 2, п/р 260063015134 в «УБПР»м. Київ, МФО 320995, ідент. код 33193921) 41780, 37 грн. (сорок одну тисячу сімсот вісімдесят гривень 37 копійок) основного боргу, 4161, 41 грн. (чотири тисячі сто шістдесят одну гривню) пені, 14589, 71 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять гривень 71 копійку) інфляційних збитків, 1943, 65 грн. (одну тисячу дев’ятсот сорок три гривні 65 копійок) 3% річних, 940 грн. (дев’ятсот сорок гривень) судових витрат).

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 27.09.2010