Рішення № 12012935, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/9413.09.10                     Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л..

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Дочірнього підприємства "Аполо Фарма" фірми "Нікокардія Фарма Лімітед"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Фарм"

простягнення 432381,68 грн.

Представники сторін: від позивача Тюпа Е.О. –представник за довіреністю від 01.07.2010; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства "Аполо Фарма" фірми "Нікокардія Фарма Лімітед" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Фарм" заборгованості за договором поставки від 14.03.2008 №АФ-7 на загальну суму 392265,57 грн. та пені на загальну суму 40116,11 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 392265,57 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку .

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

14.03.2008 між Дочірнім підприємством "Аполо Фарма" фірми "Нікокардія Фарма Лімітед", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Фарм", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки № АФ-7, відповідно до умов якого продавець зобов‘язується на замовлення покупця передавати у власність покупцю в кредит товари медичного призначення, а покупець зобов‘язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього Договору.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на підставі видаткових накладних за період з 14.03.2008 по 24.06.2008, копії яких є в матеріалах справи на загальну суму 468654,01 грн.

Відповідач здійснив повернення позивачу товару на загальну суму 19338,44 грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких є в матеріалах справи.

Відповідно до п. 7.1 Договору покупець зобов‘язаний сплатити вартість товару 100% від загальної вартості отриманого товару не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору відповідач перерахував на користь позивача кошти на загальну суму 57000,00 грн.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати повної вартості отриманих товарів по договору № АФ-7, не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 392315,57 грн. Однак, позивач просить стягнути 392265,57 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 392265,57 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 7.1 Договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 392265,57 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути пеню у розмірі 40116,11 грн., яку позивач розрахував по подвійній обліковій ставці за 185 днів за період з 06.01.2010 по 06.07.2010.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2 Договору за неналежне виконання грошових зобов‘язань сторона, що прострочила виконання, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання відповідного грошового зобов‘язання.

Перевіривши розрахунок пені за період з 06.01.2010 по 06.07.2010 позивача, суд визнає його не вірним, оскільки сторонами в договорі не передбачено, що нарахування пені здійснюється за період понад 6 місяців, то пеня, з урахуванням 30 денної відстрочки платежу передбаченої договором, повинна бути нарахована позивачем за кожною окремою накладною за формулою: дата поставки + 30 календарних днів = дата до якої відповідач повинен був перерахувати кошти, а з наступної дати нараховується пеня за 6 місяців.

Так як поставка товару відбувалась у період з 14.03.2008 по 24.06.2008, то розрахунок пені позивача за період з 06.01.2010 по 06.07.2010, є не вірним.

Оскільки суд обмежений підставами позову, визначеними позивачем у позовній заяві, то у суду відсутні правові підстави для перерахунку пені за іншій період ніж той, який визначений позивачем у позовній заяві.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені на загальну суму 40116,11 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариств з обмеженою відповідальністю "Апекс Фарм" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 33995462 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Дочірнього підприємства "Аполо Фарма" фірми "Нікокардія Фарма Лімітед" (02140, м. Київ, вул. Мішуги, 3, кв. 141, код ЄДРПОУ 25635231) суму основного боргу у розмірі 392 265 (триста дев‘яносто дві тисячі двісті шістдесят п‘ять) грн.57 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3922 (три тисячі дев‘ятсот двадцять дві) грн. 65 коп. та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 17.09.10