Рішення № 12012325, 13.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.10 р. Справа № 14/219пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010», м.Донецьк, ЄДРПОУ 36935102,

до відповідача, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, ЄДРПОУ 13511245,

про визнання дійсним правочину та визнання права, -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Ткачов Д.М. по довіреності;

від відповідача: Сидельніков Ю.В. за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.09.2010р. по 06.10.2010р. та з 06.10.2010р. по 13.10.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, про:

- визнання дійсним правочину щодо внесення ОСОБА_3 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 24.12.2009р. №1/2009 обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» право власності на обєкт незавершеного будівництва житловий будинок АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на набуття у власність ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого приватизаційного договору купівлі-продажу №4427 спірного майна та внесення останнім його у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» на підставі протоколу №1/2009 загальних зборів учасників даної юридичної особи.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію статуту підприємства, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України НОМЕР_2, висновку оцінювача про вартість обєкта оцінки, протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» №1/2009 від 24.12.2009р., акту прийому-передачі внеску в статутний капітал учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» від 24.12.2009р., договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ОП «Азовське морське пароплавство» від 27.04.2005р., акту приймання-передачі обєкта незавершеного будівництва від 24.06.2005р., листів №217 від 24.06.2010р., №141 від 01.07.2010р., №11-12-07996 від 15.07.2010р., №10-12-07995 від 15.07.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.41 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 115, 202-204, 316-319, 321, 325, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.85, 86 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 16, 27 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва», Законом України «Про приватизацію державного майна», Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст.ст.12, 13 Закону України «Про господарські товариства».

28.09.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача надано відзив, за змістом якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі, оскільки останній вважає, що включення спірного майна до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010», одним із засновників якого є ОСОБА_3, відбулось з порушенням норм чинного законодавства в частині узгодження цих дій з органом приватизації. Крім того, ним зазначено, що не були виконані зобовязання щодо заборони продажу обєкта до завершення будівництва та вводу обєкта в експлуатацію, встановлені умовами договору купівлі-продажу спірного майна, а саме п.5.4 цього договору. Дана позиція обґрунтована посиланнями на ст.19 Закону України «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва», ст.27 Закону України «Про приватизацію держаного майна», ст.ст.203, 204, 215, 229, 328, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 59, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Також 28.09.2010р. ОСОБА_3 суду представлена заява №б/н від 27.09.2010р., якою позовні вимоги Позивача підтримано у повному обсязі.

Дана особа не залучена судом до участі у справі в якості третьої особи, оскільки в порушення вимог частини 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не надано відповідної заяви та не зазначено, на яких підставах третю особу належить залучити до участі в справі.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.10.2010р., керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України, надав відповідне клопотання, яким заявив відмову від позовних вимог щодо визнання спірного правочину дійсним. Позовні вимоги стосовно визнання права власності з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 13.10.2010р. проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у представленому відзиві на позов.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.12 Закону України „Про господарські товариства”, товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

За приписами ст.85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої у результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Зазначені статті матеріального законодавства кореспондуються із ст.115 Цивільного кодексу України, у якій визначено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Матеріали справи містять протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Бригантина - 2010” №1/2009 від 24.12.2009р., відповідно до якого вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю „Бригантина - 2010” зі складом учасників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з місцезнаходженням: АДРЕСА_2. Одночасно, для забезпечення діяльності товариства створено статутний капітал у розмірі 86900,00 грн. В його утворенні прийняла участь фізична особа ОСОБА_3, частка в статутному капіталі якого складає 7,37%, вартістю 6405,00 грн. При цьому, 100% своєї частки (6405,00 грн.) учасник вніс майном. Це обєкт незавершеного будівництва житловий будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 9500,00 м.кв., право на набуття якої визначене на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 10.02.2009р. по справі №8/60пд, яке набрало законної сили 10.03.2009р.

Право власності на вказане майно набуте ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ОП „Азовське морське пароплавство”, посвідченого 27.04.2005р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області за реєстраційним номером 4427.

Згідно акту прийому-передачі внеску в статутний капітал учасником Товариства з обмеженою відповідальністю „Бригантина-2010” №б/н від 24.12.2009р., ОСОБА_3 передав як вклад до статутного капіталу Позивача обумовлене вище нерухоме майно по АДРЕСА_1 загальною вартістю 6405,00 грн., що відповідає 100% частки вказаного учасника в статутному капіталі товариства.

Підтвердження наведених обставин вбачається в положеннях статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Бригантина - 2010”, зареєстрованого державним реєстратором Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області за номером НОМЕР_3 від 07.06.2010р. Так, п.6.2 встановлено, що статутний капітал формується із вкладів його учасників, зокрема, ОСОБА_3, частка якого в статутному капіталі складає 7,37%, вартістю 6405,00 грн.

Вказане відповідає п.6.3, 6.6 статуту Позивача, які передбачають можливість внесення вкладу до статутного капіталу товариства у якості майна.

27.04.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Продавець) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ОП „Азовське морське пароплавство”, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області, реєстраційний номер 4427, зареєстрований у реєстрі за №3043.

Відповідно до змісту даного правочину, Продавець зобовязується передати у власність Покупцеві означену вище нерухомість, а останній зобовязується прийняти вказаний обєкт та сплатити ціну у відповідності з умовами, що визначені у цьому договорі.

Згідно з п.1.2 договору купівлі-продажу, право власності на обєкт переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Передача обєкта здійснюється продавцем Покупцю у пятиденний термін після повної сплати ціни продажу обєкта (п.3.1 договору купівлі-продажу).

Як свідчить акт приймання-передачі обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, спірне нерухоме майно передано учаснику Позивача 24.06.2005р. з виконанням вказаних передумов у відповідності до договору купівлі-продажу.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та п.1.2 означеного правочину, ОСОБА_3 набув право власності на спірне майно та станом на 24.12.2009р. (дата внесення майна у статутний капітал Позивача) є його власником.

Згідно із ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому, за приписами ч.2 ст.319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Зокрема, ст.320 Цивільного кодексу України передбачає, що власникові надане право використовувати майно для здійснення підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, ОСОБА_3 реалізував право, представлене йому законом України, та вчинив правочин щодо внесення до статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бригантина 2010” майна, належного йому на праві власності.

Пункт 5.4 договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва встановлює порядок подальшого відчуження обєкта приватизації, який відповідає діючому законодавству.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач посилається, як вже було зазначено, на недодержання Позивачем наведеного пункту 5.4 договору купівлі-продажу. На підтвердження викладеного наведено приписи ст.19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”, ч.2 ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна” та ст.629 Цивільного кодексу України.

Стаття 19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва” за своїм призначенням регулює умови приватизації обєктів незавершеного будівництва, а саме визначає обовязкові умови здійснення приватизації, до яких віднесено наявність при вчиненні угоди, зокрема, заборони відчуження обєкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей обєкт, до завершення будівництва та введення обєкта в експлуатацію.

Статтею 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” встановлено порядок оформлення угод приватизації.

Безпосередньо ч.2 даної норми матеріального законодавства визначені зобовязання сторін за вказаними правочинами. Це зобовязання, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу та ті, що повинні бути передбачені договором купівлі-продажу. До них віднесено: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог законодавства про захист економічної конкуренції; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань;погашення боргів; подальшого використання земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України. До договору купівлі-продажу об'єкта приватизації також включаються: відомості про розподіл відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок господарської діяльності підприємства до проведення його приватизації; вимоги та додаткові обмеження природоохоронного законодавства до користування об'єктом.

Включення до договору інших зобов'язань покупця допускається за згодою сторін.

Термін дії зазначених зобов'язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років, а щодо підприємств-монополістів, підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії, галузевих науково-дослідних інститутів та проектно-конструкторських бюро, інших підприємств і установ, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, порядок контролю за їх діяльністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначені в цій частині зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт зобов'язаний подати до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Емітент або реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних паперів, зобов'язаний подати органу приватизації відомості про нового власника приватизованого об'єкта на письмову вимогу державного органу приватизації. Договори про подальше відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, підлягають нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законодавством, державній реєстрації.

Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Отже, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за виконанням цих договорів, можливо відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна” зобов'язаннями.

Стаття 19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва” встановлює обовязкову наявність обмеження щодо відчуження обєкта приватизації, проте, не встановлює вид цього відчуження.

Договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна містить таке обмеження у п.5.2, отже, включає обовязкові визначення закону щодо цього приводу.

Однак, за змістом п.5.2 договору ОСОБА_3 (учаснику Позивача) заборонено продаж обєкта нерухомості та земельної ділянки, на якій він розташований, до моменту здійснення будівництва та вводу обєкта в експлуатацію.

Виходячи з того, що продаж - це окремий вид відчуження, що має відповідні ознаки, а саме возмездність виражену безпосередньо у передачі майна однією особою іншій за плату (платне відчуження), передача майна у якості внеску у статутний капітал учасником товариства (безоплатне відчуження) не є таким правочином. Тому суд дійшов висновку про відсутність обмежень щодо його вчинення.

Таким чином, передача майна ОСОБА_5 в статутний капітал товариства (Позивача) у розумінні ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна” не потребує виключного погодження державного органу приватизації та не суперечить вимогам ст.19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”.

На підставі викладеного, заперечення Відповідача судом до уваги не прийнято.

Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто, у відповідності до ст.328 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлено судом.

Відповідно до ст.66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. При цьому, джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Згідно із ст.115 Цивільного кодексу України, ст.85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

За змістом ст.12 Закону України "Про господарські товариства" майно, передане засновниками і учасниками у власність товариства, є власністю товариства.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із п. 4 ст. 25 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Крім того, п.6.9 статуту Позивача визначає, що товариство є власником, зокрема, грошових та матеріальних вкладів учасників, майна, переданого учасниками або засновниками у власність товариства, як вклад до статутного капіталу.

За таких обставин, враховуючи фактичну передачу ОСОБА_3 спірного майна до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю „Бригантина 2010” (акт прийому-передачі внеску №б/н від 24.12.2009р.), п.6.9 статуту Позивача та проведення державної реєстрації юридичної особи 12.01.2010р. у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Бригантина - 2010” стало власником обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 з моменту включення Позивача в єдиний держаний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Статтею 48 Закону України “Про власність” передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи вимоги про визнання права власності на спірне майно, Товариство з обмеженою відповідальністю „Бригантина - 2010” посилається на фактичне невизнання його права Відповідачем. Дана позиція також вбачається з відзиву на позовну заяву Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області.

Таким чином, виходячи з того, що позовні вимоги повністю доведені Позивачем, обґрунтовані законодавчими нормами та фактичними матеріалами справи, враховуючи, що право власності Позивача на спірне майно не визнається Відповідачем, позовні вимоги про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Бригантина 2010” на обєкт незавершеного будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Одночасно, представник Позивача у судовому засіданні надав клопотання про відмову від позову в частині визнання дійсним правочину щодо внесення ОСОБА_3 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 24.12.2009р. №1/2009 обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1.

За приписами п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо Позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до вимог ст.78 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позовної вимоги про визнання дійсним правочину, та встановив, що вона уповноважена на вчинення таких дій.

Наслідки відмови від позову за приписами ст.80 Господарського процесуального кодексу України Позивачу відомі.

Оскільки Позивач скористався своїм правом, передбаченим п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, відмова від позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд приймає її та припиняє провадження по справі в цій частині.

Судові витрати у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на Відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010», м.Донецьк, від позовних вимог про визнання дійсним правочину щодо внесення ОСОБА_3 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 24.12.2009р. №1/2009 обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1.

2.Припинити провадження по справі №14/219пд за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010», м.Донецьк, до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, в частині визнання дійсним правочину щодо внесення ОСОБА_3 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 24.12.2009р. №1/2009 обєкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1.

3.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010», м.Донецьк, до Відповідача, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010» право власності на обєкт незавершеного будівництва житловий будинок АДРЕСА_1, задовольнити.

4.Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010», м.Донецьк, на обєкт незавершеного будівництва житловий будинок АДРЕСА_1.

5.Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина 2010», м.Донецьк, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7.У судовому засіданні 13.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

9.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя

Повний текст підписано 18.10.2010р.