Постанова № 12011725, 15.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2010 року           15:50           № 2а-4998/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Акціонерного товариства закритого типу "ДВК"

простягнення податкового боргу у розмірі 392 828,70грн. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення податкової заборгованості в розмірі 392828,70 грн. шляхом зарахування коштів на відповідні рахунки, а також просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на вказаних в позові розрахункових рахунках.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений борг виник внаслідок набуття статусу податкового боргу визначеним позивачем податковим зобов’язанням з податку на прибуток та самостійно визначеними відповідачем в Розрахунках комунальним податком та земельним податком.

Одночасно заявлена позивачем сума податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 377,55 грн. є меншою, ніж та, що підтверджується матеріалами справи - 333 555 грн.

Представник позивача пояснив, що сума 377,55 грн. помилково зазначена. У зв'язку з цим, суд змушений був відкладати розгляд справи для усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Належним чином повідомлений представник відповідача у судове засідання не прибув, заперечень щодо заявленого позову не надав.

Під час розгляду справи судом було виявлено в діях позивача порушення Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” що стало приводом для постановлення окремої ухвали від 15.09.2010.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

24.02.2009 позивачем проведена планова виїзна перевірка Акціонерного товариства закритого типу «ДВК»код ЄДРПОУ 19484087 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені Актом № 59/22-3/19484087, та за наслідками якої позивач прийняв такі податкові повідомлення –рішення:

1) з податку на прибуток приватних підприємств № 0000992203/0 від 08.10.2009р., в сумі –333605,00 грн. Разом з тим, враховуючи, що в обліковій картці відповідача існувала переплата по податку на прибуток сума податкового боргу склала 333 555,00 грн.;

2) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 0000982203/0 від 23.03.2009р. у сумі –25 212,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки відповідач надав Розрахунки з земельного податку юридичних осіб: розрахунок № 6733 від 30.01.2009 на суму 12 834,00 грн., розрахунок №387165 від 11.08.2009 на суму 32 085,00 грн., розрахунок № 6112 від 02.03.2010 на суму 5096,70 грн.

Разом з тим, позивачем зазначено, що враховуючи наявність в обліковій картці відповідача переплати по земельному податку юридичних осіб сума заборгованості по земельному податку становить 33 969,40,00 грн.

Також як зазначено в Акті перевірки відповідач надав Розрахунки по комунальному податку: розрахунок № 384687 від 10.08.2009 на суму 35,70 грн., розрахунок № 545440 від 06.11.2009 на суму 35,70грн., розрахунок №719152 від 08.02.2010 на суму 35,70 грн.

Враховуючи, що в обліковій картці відповідача існувала переплата по комунальному податку сума заборгованості становить 92,30 грн.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків станом на 16.03.2010 сума податкової заборгованості перед бюджетом –державним та місцевим за податковими зобов’язаннями та штрафними санкціями становить –392828,70 грн.

Судом встановлено, що зазначена сума заборгованості складається як з узгоджених податкових зобов’язань, так і з штрафних санкцій за порушення порядку обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Штрафні санкції не є податковим зобов’язанням, а відтак не можуть бути включені до складу податкового боргу.

Таким чином, позивач необґрунтовано заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 0000982203/0 від 23.03.2009р. у сумі –25 212,00 грн.

За своєю правовою природою штрафи, визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є адміністративно-господарськими санкціями та мають стягуватися в порядку передбаченому ст.250 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виявлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті» 24.02.2009 під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008. Відповідачем були допущені порушення вимог вказаних нормативних актів у період з 2005 по 2008 роки.

Згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду за реалізацію адміністративно-господарських санкцій 29.03.2010, тобто з пропуском встановленого законом строку на їх застосування.

За таких підстав суд вважає вимоги в частині стягнення штрафу за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №0000982203/0 від 23.03.2009р. у сумі –25 212,00 грн. безпідставними. З огляду на це, суд розглядає вимоги позивача про стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств, земельного податку та комунального податку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви сума податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств, комунального податку та земельного податку складає 333 555грн.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачу були надіслані податкові вимоги: перша податкова вимога №1/5068 від 03.06.2009 на суму 1067,70 грн., яка була вручена 30.06.2009р. та друга податкова вимога № 2/6469 на суму 2135 грн., яка була вручена відповідачу 02.09.2009, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Перша та друга податкові вимоги в адміністративному та судовому порядку оскаржені не були.

Зазначені податкові вимоги містять суму податкового боргу, яка є меншою ніж та, що підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Порядок звернення стягнення на майно платника податків в рахунок погашення податкового боргу визначено Законом України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму зазначеного вище податкового боргу, що є помилковим, оскільки відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснюється звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення податкового зобов’язання. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

У зв’язку з цим згідно зі ст. 8 зазначеного Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. Податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Відповідно до ст.9 зазначеного Закону адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п.п. 10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Так, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Позивачем з огляду на приписи п.1.7 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не вказано на які саме активи відповідача має бути звернуто стягнення, крім того, викладено позовну вимогу без дотримання правил, викладених у п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" та п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім цього, позивачем не було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та не надано доказів проведення заходів з розшуку таких активів та його результатів.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не виконав вимог вищезазначених статей, спрямованих на погашення податкового боргу відповідача, разом з тим, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Суд звертає увагу, що позивачем невірно обраний спосіб реалізації наданої йому компетенції, однак це не звільняє платника податків (зборів) від обов’язку своєчасно вносити їх до відповідного бюджету.

За викладених обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач по справі, як суб’єкт владних повноважень, частково виконав покладений на нього обов’язку щодо доказування, а саме обґрунтував наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

Звернути стягнення на активи Акціонерного Товариства Закритого Типу “ДВК”(ЕДРПОУ № 19484087) з метою погашення податкового боргу:

- податок на прибуток приватних підприємств у сумі -333555,00 грн.

- земельний податок з юридичних осіб на бюджетний рахунок в сумі 33969,40 грн.

- комунальний податок 92,30 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій