Постанова № 12011723, 13.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2010 року16:55 № 2а-7947/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Келеберди В.І. Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фортон"

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання нечинним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання вчинити певні дії Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання нечинним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформлене актом № 35/15 від 21.04.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавств України з податку на додану вартість, було винесено протиправне рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на підставі хибного висновку.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства України в результаті проведеної перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Судом було залучено до участі Державну податкову адміністрацію України як другого відповідача по справі з огляду на приписи ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказу Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість».

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача відповідно до поданої податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

За результатами перевірки було встановлено, що сума, задекларована в декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року як залишок відємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду не сплачена постачальникам та підлягає вилученню: зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду 27104 грн.

21.04.2010 відповідачем складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 35/15.

В акті зазначено, що позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців з показниками, які свідчать про відсутність господарської діяльності, що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 114-15/25386532 від 12.04.2010; платник протягом періоду з квітня 2009 по квітень 2010 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0,00 грн. У звязку з цим відповідач вирішив відповідно до п.п. «ґ»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»анулювати реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з 21.04.2010.

Відповідно до наданих представником позивача пояснень, які також містяться у позові, позивач не здійснює систематичної торговельної діяльності, а займається проектуванням будівництва, отриманням даних для проектування, погодженням проектної документації обєкта.

Відповідно до наданих позивачем копій податкових декларацій позивач протягом року березень 2009 березень 2010 років мав оподатковувані податком на додану вартість поставки, з яких вбачається, що сума ПДВ у березні 2009 року за оподатковуваною операцією на суму 68750 грн. становила 13750 грн., а в березні 2010 року за оподатковуваною операцією на суму 27472 грн. ПДВ становив 5494 грн.

З наданих представником позивача пояснень у судовому засіданні було зясовано, що висновок відповідача про анулювання реєстрації зроблений без урахування оподатковуваних операцій, що були вказані у втраченій відповідачем податковій декларації з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що подана позивачем податкова декларація за березень 2010 року була втрачена, разом з тим підтвердив наявність в електронній базі відомостей, зазначених з декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року. Копія декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року оглянута в судовому засіданні та долучена до матеріалів справи.

Проаналізувавши надані сторонами доводи та пояснення по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальним законом у сфері регулювання правовідносин з податку на додану вартість, що визначає новлення, сплати платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до ст.2 зазначеного Закону України платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструються за своїм добровільним рішенням як платник цього податку (будь-яка особа, яка імпортує товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню, та імпортує товари на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України).

Пп. «г», п. 9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" дійсно передбачає, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

В судовому засідання був спростований висновок відповідача про подання протягом року позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість, що свідчать про відсутність господарської діяльності.

Отже, висновки відповідача щодо порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими і не відповідають матеріалам справи.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п.9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»Центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Згідно з п.17 Наказу Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»формування та ведення Реєстру здійснює Державна податкова адміністрація України. Дані Реєстру передаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій.

Реєстрація осіб платниками податку на додану вартість, перереєстрація та заміна Свідоцтв проводиться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням по кожному такому запису окремого номера Свідоцтва та визначення дати початку його дії. Особа є зареєстрованою платником податку на додану вартість з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника податку на додану вартість є анульованою з дати анулювання Свідоцтва такого платника згідно з пунктом 25 цього Положення.

Згідно з п.18 цього Наказу з числа обов'язків з ведення Реєстру Державна податкова адміністрація України виконує: розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру, забезпечення організації обліку платників, що підлягають оподаткуванню; присвоєння платникам податку індивідуального податкового номера; розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру платників податку; виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних органів державної податкової служби, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо); автоматизоване ведення бази Реєстру; розробку інструктивних, нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру.

Таким чином, відповідач-2 уповноважений законом на вчинення дій, повязаних з поновленням порушених прав позивача шляхом відновлення його в реєстрі платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного акту.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 86, 94, 97, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортон" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість оформлене актом №35/15 від 21.04.2010 року.

Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України поновити в Реєстрі платників податку на додану вартість запис, який засвідчує/підтверджує реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортон”(код ЄДРПОУ 25386532) як платника податку на додану вартість.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортон" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.І. Келеберда О.П. Огурцов