Постанова № 12011722, 15.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2010 року10:30 № 2а-11529/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Шарпакової В.В. Кочана В.М. , при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Вестмонт Пропертіз Україна Лтд"

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2010р. №№0000342370/0,0000352370/0,0000362370/0 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському рійоні маста Києва від 23.06.2010р. за номерами № 0000342370/0, № 0000352370/0 та № 0000362370/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало наслідком необґрунтованих висновків про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Константа-Трейд-2007», а також те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами безпідставно проведеної податкової перевірки.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення було прийнято за наслідками перевірки, призначеної відповідно до постанови слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві, під час якої були встановлені порушення податкового законодавства. Тому в задоволені позову відповідач просив відмовити.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їх представників Окружний адміністративний суд м. Києва встановив:

На підставі службового посвідчення серія НОМЕР_1, виданого ДПІ в Голосіївському районі міста Києва, Базарною В.В. головним державним податковим ревізором-інспектором по взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб згідно з частиною 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990р., та на виконання постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Черняхівського Є.А. від 22.03.2010р., проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства “Вестмонт Пропертіз Україна Лтд”з питань правових відносин з ТОВ “Константа-Трейд-2007”за період з 01.08.08р. по 31.05.2008р.

Результати перевірки оформлені Актом № 627/1-23-70-25411796 від 10.06.2010р.

У Акті перевірки зазначено, що в результаті перевірки відповідачем було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2665264 грн., завищення позивачем залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 Декларації з ПДВ), завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (р.25.2 Декларації з ПДВ) за травень 2008 року у сумі 867506 грн., та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 1264694 грн.

23.06.2010р. відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000342370/0 від 23.06.2010р, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість”у розмірі 1897 041,00 грн. (в т.ч., основний платіж 1264694,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 632347,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 0000352370/0 від 23.06.2010р, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем “податок на прибуток”у розмірі 5330528,00 грн. (в т.ч., основний платіж 2665264,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 2665264,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 0000362370/0 від 23.06.2010р, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 867506,00 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 659671,00 грн., та фінансові санкції в розмірі 329835,34 грн.

Висновки відповідача про допущенні позивачем порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на наступному.

Позивач здійснював господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю “Константа-Трейд-2007”(код ЄДРПОУ 34867408), яке згідно даних відповідача зареєстроване як юридична особа 08.02.2007р. районною державною адміністрацією у Голосіївському районі міста Києва, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі міста Києва з 14.02.2007р. за № 38119, отримало свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість 12.07.2007р. № 100052593, яке потім було анульовано 21.07.2009р.

02.07.2007р. між позивачем (Покупець) та ТОВ “Константа-Трейд-2007”(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу б/н, за яким, Продавець зобовязувався продати Покупцю за його замовленнями у власність промислові товари належної якості, а Покупець зобовязувався протягом строку дії договору придбавати товар та своєчасно його сплачувати.

Фактичне отримання товару оформлене видатковими накладними №7/16-01 від 16.07.2007р., № 8/14-01 від 14.08.2007р., № 8/14-02 від 14.08.07р., № 9/07-02 від 07.09.2007р., № 9/07-03 від 07.09.2007р., № 9/07-04 від 07.09.2007р., № 9/07-05 від 07.09.2007р., № 9/07-06 від 07.09.2007р., № 9/07-07 від 07.09.2007р., № 9/07-08 від 07.09.2007р., № 9/25-02 від 25.09.2007р., № 10/03-1 від 03.10.2007р., № 10/03-2 від 03.10.2007р., № 10/29-5 від 29.10.2007р., № 10/29-6 від 29.10.2007р., № 10/29-7 від 29.10.2007р.

На кожний факт поставки товару були виписані податкові накладні: № 71161 від 16.07.2007р., № 8141 від 14.08.2007р., № 8142 від 14.08.2007р., № 9702 від 07.09.2007р., № 9703 від 07.09.2007р., № 9704 від 07.09.2007р., № 9705 від 07.09.2007р., № 9706 від 07.09.2007р., № 9707 від 07.09.2007р., № 9708 від 07.09.2007р., № 92502 від 25.09.2007р., № 10301 від 03.10.2007р., № 10302 від 03.10.2007р., № 102905 від 29.10.2007р., № 102906 від 29.10.07.р, № 102907 від 29.10.2007р.

У рахунок оплати за отриманий товар позивач перерахував на банківський рахунок ТОВ “Константа-Трейд-2007” грошові кошти у сумі 5903 000,00 грн., що підтверджується виписками банку, переліченими на сторінці 4-5 Акту перевірки, та видав 35 простих векселів за загальну суму 6 890 269,61 грн., що підтверджується Актом перевірки на сторінці 6-7.

Відповідач в акті перевірки та у своїх поясненнях посилався на висновки судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 522 від 02.03.2010р., № 523 від 02.03.2010р., № 524 від 02.03.2010р., № 525 від 02.03.2010р. та № 526 від 02.03.2010р., в яких зазначено, що договір купівлі-продажу б/н від 02.07.2007р., податкові накладні ТОВ “Константа-Трейд-2007”, акти прийому-передачі векселів від 15.04.2007р. та від 17.04.2008р. підписані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що з наданих ОСОБА_3 пояснень слідує, що він не засновував ТОВ “Константа-Трейд-2007”та будь-яких юридично значимих дій від імені цієї юридичної особи не вчиняв.

Під час складання акту податкової перевірки головний державний податковий ревізор інспектор Базарна В.В. вдалась до коментування Цивільного Кодексу України та дійшла хибних висновків про те, що визначені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України випадки встановлюють нікчемність правочину.

У звязку з цим відповідачем зроблено висновок про те, що укладений позивачем договір з ТОВ “Константа-Терйд-2007” у період, за який поводилась перевірка, є нікчемним, а первинні документи до цього договору не можуть бути прийняті до уваги.

Представник відповідача під час розгляду справи повідомив, що вказані вище обставини підтверджуються письмовими доказами - матеріалами кримінальних справ.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Саме такі підстави встановлює ст.203 ЦК України. До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідач по справі обгрунтовуючи недійсність вчинених позивачем правочинів, посилався на їх нікчемність, яка, на його думку, полягала в тому, що вони не відповідають обов'язковим умовам дійсності правочину.

Щодо випадку коли правочин, який вчинено з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства то, слід зважати на вимоги ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Саме такий правочин є нікчемним.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У складі цивільного правопорушення, що є підставою визнати правочин нікчемним, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обовязкова ознака специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, та знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обовязковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичну особу, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Суд зазначає, що наявність у фізичної особи (представника юридичної особи) мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, тягне за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини мають бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, та знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ “Константа-Трейд-2007”договору б/н від 02.07.2007р.

У судовому засіданні представники позивача заявили, що керівник підприємства та особи, відповідальні за укладання договорів, не мали протиправної мети. Зазначене твердження відповідачем не спростовано, тому суд вважає, що відповідачем належним чином не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача та ТОВ “Константа-Трейд-2007”як обовязкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Посилання в Акті перевірки та у поясненнях представника відповідача на постанову слідчого в ОВС СУ ГУМВС України від 27.04.2007р. про порушення кримінальної справи за ч. 3 ст. 358 КК України як на докази наявності у позивача та ТОВ “Константа-Трейд-2007”мети вчинити правочин, що порушує публічний порядок, не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, кримінальна справа порушена за фактом вчинення правочину, а не щодо конкретної особи, і по-друге, як зазначалось вище, доказом протиправних дій керівника юридичної особи має бути доведено вироком суду. Крім того, судом не встановлено законності предявлення такого доказу з огляду на заборону розголошення матеріалів кримінальних справ без дозволу слідства.

Що стосується посилання на інші підстави недійсності правочинів, передбачених Кодексом то Відповідачем не надано доказів визнання договору б/н від 02.07.2007р. недійсним у судовому порядку.

Суд також приймає до уваги пояснення представника відповідача щодо відсутності доказів або дій щодо встановлення факту можливої безтоварності спірного правочину.

Під час розгляду справи в судовому засіданні суд встановив, що сторонами були фактично здійснені дії, направлені на виконання умов спірного договору б/н від 02.07.2007 р.

Судом оцінено також і доводи відповідача про неможливість прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних, виписаних від імені ТОВ “Константа-Трейд-2007”.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обовязкові реквізити податкової накладної визначаються пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який встановлює, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Усі ці реквізити присутні у податкових накладних, які ДП “Вестмонт Пропертіз Україна Лтд” отримало від ТОВ “Константа-Трейд-2007”, і проти цього відповідач не заперечує.

Згідно форми податкової накладної, затвердженої наказом державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165, на податковій накладній ставиться підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну. Чинне законодавство не вимагає, щоб на податковій накладній обовязково стояв підпис керівника юридичної особи.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. У п. 2 Порядку зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною, якщо її заповнила особа, яка не зареєстрована як платник податку та якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, і про що зазначено в Акті перевірки (стор. 7) та не заперечувалось сторонами, ТОВ “Константа-Трейд-2007” як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі міста Києва з 14.02.2007р. за № 38119, зареєстровано як платник ПДВ з 12.07.2007р., про що видано свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 12.07.2007р. № 100052593, та присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ № 348674026503. Свідоцтво ТОВ “Константа-Трейд-2007”як платника ПДВ анульовано лише 21.07.2009р.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ “Константа-Трейд-2007” у період, за який здійснювалась перевірка, було зареєстровано у податковому органі як платник ПДВ та мало присвоєний індивідуальний податковий номер платника, а тому, виписані ТОВ “Константа-Трейд-2007”у перевіряємому періоді податкові накладні не можуть вважатися недійсним згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної.

Щодо посилань відповідача на підписання документів від імені ТОВ “Константа-Трейд-2007” невстановленими особами, суд зазначає, що підписання документів від імені юридичної особи не тією особою не може автоматично свідчити про його недійсність чи нікчемність з огляду на приписи ст. 241 ЦК України.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з доданих до справи документів, первинні документи, про неможливість взяття до уваги яких зазначав відповідач, складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, у Законі мова йде взагалі про відсутність податкової накладної, а не про не заповнення чи неправильне заповнення її певних реквізитів. Закон України “Про податок на додану вартість” та нормативно-правові акти, які регулюють порядок виписування податкової накладної, не пов'язують недійсність податкової накладної з невідповідністю чи з неточністю зазначених в ній даних.

Суд також погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем порядку проведення податкових перевірок.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної податкової служби України як органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. 509-XII встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Отже, право податкових органів проводити документальні невиїзні перевірки повязане з випадками та порядком, встановлених законами України.

Законом України, який визначає випадок, межі компетенції та порядок здійснення документальних невиїзних перевірок є Закон України “Про податок на додану вартість”, у пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 якого визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Визначення камеральної перевірки дається у пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III, відповідно до якого камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Інших випадків закони України не передбачають.

Отже, постанова слідчого у кримінальній справі не визначена законом як підстава для проведення документальної невиїзної перевірки, а передбачений порядок проведення такої перевірки передбачає, що проводиться вона виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях. Однак, як встановлено судом, відповідач здійснював перевірку на підставі документів, відмінних від податкових декларацій.

Крім того, судом було встановлено, що позивач не був повідомлений про проведення перевірки. Представник відповідача проти цього не заперечував, пояснивши, що від позивача будь-які документи та пояснення не витребувалися.

За таких обставин, дії відповідача по призначенню та проведенню документальної невиїзної перевірки позивача слід вважати такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо визначення договору між позивачем та ТОВ “Константа-Трейд-2007”недійсним у зв'язку з його нікчемністю та висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 2665264 грн., завищення позивачем залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 Декларації з ПДВ), завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (р.25.2 Декларації з ПДВ) за травень 2008 року у сумі 867506 грн., та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 1264694 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав вимог статті 71 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що податкові вимог є обґрунтованими.

Зважаючи на вищезазначене, та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства "Вестмонт Пропертіз Україна Лтд" задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва - № 0000342370/0 від 23.06.2010, № 0000352370/0 від 23.06.2010, № 0000362370/0 від 23.06.2010.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірнього підприємства "Вестмонт Пропертіз Україна Лтд" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.В. Шарпакова В.М. Кочан