Постанова № 12011063, 18.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2010 року Справа № 2а-6501/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Гапоновій І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тіхонов О.А.,

від відповідача №1: Назаренко Н.О.,

від відповідача №2: Мінаєва І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 № 0000592360/0, стягнення сум у відшкодування ПДВ, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства у Луганській області, після уточнення якого просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000592360/0 від 20 серпня 2010 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська алюмінієва компанія «Солур» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, січень 2010 року в сумі 1 507 229 грн., винесене Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі акту невиїзної перевірки від 19.08.2010 № 624/23-616/34525315; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська алюмінієва компанія «Солур» (м. Луганськ, вул. Дзержинського, 52/37) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1 507229,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

20.08.2010 Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі акту № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010 про результати невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р. та січень 2010 р. було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000592360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1507229,00 грн. ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур».

При складанні акту перевірки, на підставі якої було винесено спірне податкове-повідомлення рішення Відповідачем було допущено порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 (надалі порядок).

В акті перевірки обов'язково повинна бути зазначена інформація про документи, які використані при даній перевірці згруповані за типами (п. 2.2.11. Порядку). Однак в акті взагалі не зазначено цієї інформації.

В порушення п. 2.3.2., 2.3.4. Порядку при проведені перевірки взагалі не використовувалася первинна документація позивача, всі висновки зроблені в акті перевірки носять суб'єктивний характер та не підтверджені доказами, що робить висновки, викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими.

Згідно висновку акту перевірки унеможливлюється підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, що передбачено п. 1.8. ст. 1. Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому в акті навіть не зазначено, стосовно якого контрагента неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань, та якими обставинами або документами підтверджується така неможливість.

Позивач укладав з зазначеними у акті контрагентами договори постачання продукції (товарів) та договір підряду, за якими позивач отримував продукцію (товари) або виконані роботи та розраховувався за них.

Поставка товару (виконання робіт) була підтверджена належним чином складеними документами, передбаченими договорами, в т. ч. податковими накладними. Сплата вартості отриманого товару та робіт підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Під час укладення договорів з третіми особами та під час надання останніми відповідних накладних у позивача були відсутні відомості щодо незнаходження третіх осіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Зокрема, відповідно до п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отримавши податкові накладні, які підтверджують постачання товару, та оплативши вартість товару та робіт, позивач отримав право на податковий кредит.

Зауваження відповідача в акті перевірки на те, що відомості про контрагентів основного постачальника позивача мають незадовільні стани, є безпідставним та не може стосуватися прав Позивача на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити реквізити, передбачені діючим законодавством.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну законом покладений на платника податку - покупця. Позивачем сплачено ПДВ у вартості отриманого товару. Податкові накладі були видані основними постачальниками позивача у відповідності з вимогами діючого законодавства та є дійсними (не анульованими), та складені особами, які зареєстровані як платники ПДВ у порядку, передбаченому ст. 9 Закону про ПДВ.

Діюче законодавство не передбачає, що у разі, якщо контрагент, з яким мала господарські стосунки особа, яка видала податкові накладні, знаходиться в стадії ліквідації або ліквідовано, або не знаходиться за місцезнаходженням, то платник податку - покупець, який отримав податкові накладні та сплатив ПДВ у вартості товару, втрачає право на нарахування податкового кредиту.

Що стосується неможливості підтвердження факту надмірної сплати суми ПДВ по операціям з Українсько-литовським ТОВ «Інтерпласт» через ненадання останнім актів виконаних робіт, які мають засвідчити фактичне виконання робіт по зробленій на свою адресу передплаті, позивач зазначає, що відповідно до п. 7.5 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, після того, як позивачем було зроблено передплату та він одержав від Українсько-литовського ТОВ «Інтерпласт» податкові накладні, він отримав право на податковий кредит. .

Також позивач зазначає, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару. Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету.

Позивач вважає, що при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0000592360/0 Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську було порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", невірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1507229 грн.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав повністю, додатково пояснив, що відповідачем вже здійснювалися заходи з перевірки питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування, зокрема:

-сума бюджетного відшкодування за червень 2009 р. була перевірена у липні 2009 р., що підтверджується довідкою від 29.07.2009 № 678/23-616/34525315;

-сума бюджетного відшкодування за липень, серпень 2009 р. була перевірена у вересні 2009 р., що підтверджується довідкою від 30.09.2009 р. № 844/23-616/34525315;

-сума бюджетного відшкодування за вересень 2009 р. була перевірена в листопаді 2009 р., що підтверджується довідкою від 06.11.2009 р. № 967/23-616/34525315;

-сума бюджетного відшкодування за жовтень 2009 р. була перевірена в грудні 2009 р., що підтверджується довідкою від 02.12.2009 р. № 1074/23-616/34525315.

За результатами вказаних перевірок порушень порядку формування сум бюджетного відшкодування встановлено не було.

Окрім цього, при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення відповідачем не взято до уваги приписи Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п. 7.7.4 якого платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Таким чином, внаслідок винесення відповідачем повідомлення-рішення від 20.08.2010 р. № 0000592360/0 позивача позбавлено можливості отримання відшкодування податку на додану вартість.

Представник відповідача - Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки встановлено, що основними постачальниками у вересні та грудні 2009 року були підприємства, які сформували податковий кредит за рахунок підприємств, які відсутні за своїм місцезнаходженням, знаходяться в процедурі банкрутства або ліквідовані як юридичні особи. З вищенаведеного слідує, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, відсутні за місцезнаходженням тощо). Так, неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного Бюджету України, як це передбачено п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість". Також неможливо встановити період виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, як це визначено п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ "Про ПДВ". За результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., січень 2010р. у розмірі 1507229 грн., що пов'язано з неможливістю дослідження ланцюга постачання. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що деякі постачальники ланцюга постачання ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» не перерахували відповідні суми ПДВ до Державного бюджету України.

Тому відповідач вважає, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в судовому засіданні надав пояснення, в яких посилається на наступне. Згідно п. 4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, встановленого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 200/86 від 21 травня 2001 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На теперішній час до ГУ ДКУ у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування ПДВ позивачу. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур», ід. код 34525315, зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.07.2006 за № 13821050003009155 (а.с. 27), перебуває на податковому обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100231560 № 100231560 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 27.06.2009.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування були подані податкові декларації з ПДВ за липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, січень 2010 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України.

Згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року від 20.08.09 № 78250 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 39243 грн. ( Т. №3 а.с.14-19).

Згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року від 16.10.09 № 93673 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 1058133 грн. (Т. №3 а.с.55-61).

Згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 року від 18.11.09 №108941 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 730928 грн. (Т. №3 а.с.4-10).

Згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року від 19.02.10 №8529 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 830 789 грн. (Т. №2 а.с.6).

Згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами, зокрема мають право:

- здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;

- застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до п. 1.2. Наказу № 327 від 10.08.2005, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого субєкта господарювання чи за місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п. 1.3. Наказу № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 23.09.2009 № 1208 уповноваженою особою Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 39243 грн. за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2009 року, у сумі 4062156 грн. за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2009 року, за результатами якої складено довідку № 844/23-616/34525315 від 30.09.2009 ( Т. №1 а.с.160-174).

Перевіркою підтверджено відображену ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» у декларації за липень 2009 року суму бюджетного відшкодування - 33474 грн. За результатами перевірки неможливо підтвердити залишок заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2009 року у сумі 5769 грн., що повязано з направленням запитів по основним постачальникам та неотриманням відповідей.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 28.10.2009 № 1332 уповноваженою особою Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1058133 грн. за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні та серпні 2009 року, за результатами якої складено довідку № 967/23-616/34525315 від 06.11.2009 ( Т. №1 а.с.132-143).

Перевіркою підтверджено частину заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку відображене ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» у декларації за вересень 2009 року у сумі 831694 грн. За результатами перевірки неможливо підтвердити залишок заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2009 року у сумі 226439 грн., що повязано з проведенням відслідкування ланцюгів постачання товарів (послуг) до виробника або імпортера. Остаточні висновки про відшкодування заявлених сум бюджетного відшкодування за вересень 2009 року будуть зроблені при отриманні відповідей по направленим запитам.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 26.11.2009 № 1488 уповноваженою особою Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 730928 грн. за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2009 року, за результатами якої складено довідку № 1074/23-616/34525315 від 02.12.2009 ( Т. №1 а.с.107-115).

Перевіркою підтверджено відображене ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» у декларації за жовтень 2009 року бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку у сумі 284626 грн. За результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року у сумі 455075 грн., що повязано з проведенням дослідження ланцюга постачання. Остаточні висновки про відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року будуть зроблені при отриманні відповідей по направленим запитам.

За результатами вказаних перевірок порушень порядку формування сум бюджетного відшкодування встановлено не було.

В судовому засідання встановлено, що 19.08.2010 уповноваженою особою Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2009року, вересень 2009року, жовтень 2009року та січень 2010 року, за результатами якої складено акт № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010 ( Т.1 а.с.11-26).

Згідно арк. 14-16 акту невиїзної документальної перевірки № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010, в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року встановлено наступне.

Одним із основних постачальників ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» у червні 2009 року є ТОВ "Преціжин Скейл Системз" (м. Донецьк, вул. Університетська, 73, і.п.н.343048705648), згідно з договором на постачання продукції та виконання робіт від 09.06.09 № 09/06/09 поставило комплектуючі до автомобільних вагів та для вагів навантажувача на загальну суму 276800,40 грн. у т.ч. ПДВ 46133,40 грн., що складає 14,7% у податковому кредиті червня 2009 року. До ДПІ у Словяносербському районі м. Києва було направлено запит від 28.07.2009 № 25797/23-624 щодо проведення зустрічної перевірки. Згідно отриманої інформації ТОВ "Преціжин Скейл Системз" є посередником. Постачальниками реалізованої продукції є інші підприємства: ПП «Анвіт» (і.п.н. 56410326585), ТОВ «Міркус» (і.п.н. 356559705611) та ТОВ «АМК-Трейдінг» (і.п.н. 35656010563). До ДПІ Будьонівському р-ні м. Донецька було направлено запит від 20.10.09 щодо проведення зустрічної перевірки з ТОВ «Міркус». ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька листом від 28.10.09 №4831/7/23-213 направило акт від 27.10.09 №990/23-211/35655976 по неможливість проведення перевірки ТОВ «Міркус» (код за ЄДРПОУ 35655976) з питань підтвердження отриманих від ТОВ «Преціжин Скейл Системз» відомостей у зв'язку із тим, що ТОВ «Міркус» відсутній за місцезнаходженням. Рішенням Господарського суду Донецькій області від 27.08.2009 № 45/165-6 ТОВ «Міркус» визнано банкрутом, про що в ЄДР зроблено запис від 03.09.2009 №12661410005028890. Загальна частка податкового кредиту ТОВ "Преціжин Скейл Системз", яка сформована за рахунок ТОВ «Міркус», складає 67% Перевіркою встановлено неможливість проведення зустрічної перевірки по ланцюгам постачання до виробника або імпортера та неможливість підтвердження факту надмірної сплати податку по ланцюгам постачання до Державного бюджету України.

Згідно арк. 16-18 акту невиїзної документальної перевірки № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010, в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року встановлено наступне.

Одним з постачальників ТОВ «УАК «Солур» у серпні (згідно довідки від 30.09.09 № 844/23-616/34525315) є Українсько-литовське ТОВ «Інтерпласт», яке виконало будівельно-монтажні роботи на загальну суму 2 066 400,00 грн. у т.ч. ПДВ 344 400,00 грн., що складає 22% у податковому кредиті серпня 2009 року. На адресу Українсько-литовського ТОВ «Інтерпласт» було направлено запит від 25.09.2009 № 35930/23-619 щодо надання пояснень та копій документів по взаємовідносинам Українсько-литовське ТОВ «Інтерпласт» з ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур». Підприємством Українсько-литовське ТОВ «Інтерпласт» не надані акти виконаних робіт або постачальників будівельних послуг, які мають засвідчити фактичне виконання робіт по зробленій на свою адресу передплаті. Перевіркою встановлена неможливість підтвердження факту надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, у з вязку з тим, що фактичного постачання будівельних послуг не відбувалось.

Згідно арк. 19-23 акту невиїзної документальної перевірки № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010, в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року встановлено наступне.

Основними постачальниками у вересні 2009 року" є:

Приватна Фірма «ВВК» (іпн. 244867420361, код 24486740, Орджонікідзевський р-н, м. Харків, вул. Грицевця, 23), згідно з договором від 25.05.09 № 25/05/2009 поставила ТМЦ (сепаратор конденсата, фільтр) на загальну суму 376936,20 грн. у т.ч. ПДВ 62822,70 грн., що складає 5,62 % у податковому кредиті вересня 2009 року.

ТОВ «НВФ «Дніпротехсервіс» (іпн. 193055504025, код 19305558, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21), згідно з договором підряду від 06.02.09 № 06/02-09 виконало згідно узгодженого проекту роботи по виробництву металоконструкцій на загальну суму 2039951,10 грн у т.ч. ПДВ 339991,85 грн., що складаїр 30,44 % у податковому кредиті вересня 2009 року.

ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ), згідно з рахунками поставив ТМЦ (металопрокат, цемент) на загальну суму 969401,04 грн. у т.ч. ПДВ 161566,84 грн., що складає 14,46 % у податковому кредиті вересня 2009 року.

Приватна Виробничо-Будівельна фірма «Україна» (іпн. 141090720331, код 14109077, м. Харків, вул.. Рилєєва, буд. 42, корп. 44), згідно з договором від 16.07.09 № 16/06/2009 поставила ТМЦ (сепаратор конденсата, осушитель, воздухозборник вертик. моделі,) на загальну суму 786699,24 грн. у т.ч. ПДВ 131116,54 грн., що складає 11,74 % у податковому кредиті вересня 2009 року.

ТОВ «Укрспецмет» (іпн. 306951412364, код 30695140, м. Луганськ вул. Дзержинського, 52), згідно з договором від 02.12.08 № 02-12 поставило вироби з вторинного алюмінію на загальну суму 777622,26 грн. у т.ч. ПДВ 129603,71 грн., що складає 11,60 % у податковому кредиті вересня 2009 року.

Інші постачальники, по яких суми ПДВ складають менш ніж 5 % від загального обсягу податкового кредиту вересня 2009 року, які реалізували товари (роботи, послуги) на загальну суму 830852,16 грн., у т.ч. ПДВ 138475,36 грн., що складає 12,40% від загального обсягу податкового кредиту вересня 2009 року.

Згідно аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням).

Перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року встановлено неможливість проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання та неможливість підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість, а також неможливість встановлення періоду виникнення податкових зобовязань по всьому ланцюгу постачання.

Згідно арк. 23-25 акту невиїзної документальної перевірки № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010, в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року встановлено наступне.

Основними постачальниками у грудні 2009 року" є:

- ТОВ «ТЕХНОСПЛЮС», сума ПДВ 91500 грн.;

- ТОВ НВФ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС», сума ПДВ 80059,5 грн.;

- ТОВ «ІТЄУ», сума ПДВ 46266.97 грн.;

- ТОВ «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ», сума ПДВ 7842.33 грн.;

- ОСОБА_4, сума ПДВ 3276.65 грн.;

- ТОВ"УКРСПЕЦМЕТ", сума ПДВ 2200 грн.

Згідно аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням).

Згідно висновку акту перевірки № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010, Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» в порушення п.п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.3.1., п. 7.3. ст. 7, п.п. 7.7.2., п. 7.7., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2009 року на суму 3699,00 грн., вересень 2009року на суму 226439,00 грн., жовтень 2009 року на суму 446302,00 грн., та січень 2010року на суму 830789,00 грн.

На підставі акту невиїзної документальної перевірки № 624/23-616/34525315 від 19.08.2010 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську за порушення пункту 1.8 статті 1, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” прийнято податкове повідомлення рішення № 0000592360/0 від 20.08.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за липень 2009 року на 3699 грн., за декларацією за вересень 2009 року на 226439 грн., за декларацією за жовтень 2009 року на 446302 грн., за декларацією за січень 2010 року на 830789 грн., всього на суму 1507229 грн. (а. с. 10).

Згідно досліджених судом договорів (Т.3 а.с.122-124, 207-209, 223-224), укладених між позивачем (покупцем) та Приватною Фірмою «ВВК», Приватною Виробничо-Будівельною фірмою «Україна», ТОВ «Укрспецмет» (продавцями), останні зобовязані передати покупцю у власність певний товар, а покупець оплатити його вартість.

Згідно податкових накладних (Т.3 а.с.126-133, 211-215, 229-231) позивачем отримано товар за вищевказаними договорами.

Згідно наданих позивачем платіжних доручень ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» сплачено контрагентам вартість отриманого товару з урахуванням ПДВ.

Згідно акту перевірки, в ході її проведення встановлено, що податкові накладні, отриманні позивачем від контрагентів, оформленні з дотриманням вимог чинного законодавства.

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Судом встановлено, що відповідачем в якості підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року зазначено ненадання третьою особою - Українсько-литовським ТОВ «Інтерпласт» актів виконаних робіт.

Посилання представника відповідача в акті перевірки на неможливість підтвердження факту надмірної сплати суми ПДВ по операціям з Українсько-литовським ТОВ «Інтерпласт» через ненадання останнім актів виконаних робіт, які мають засвідчити фактичне виконання робіт по зробленій на свою адресу передплаті, є незмістовним з наступних підстав.

Згідно п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було зроблено передплату за виконання будівельно-монтажних робіт та одержано від Українсько-литовського ТОВ «Інтерпласт» податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2009 року.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В судовому засіданні встановлено, що на час здійснення господарських операцій (укладення договорів поставки), за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується витягами з офіційного веб-сайту ДПА України, у звязку з чим позивач не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.

В судовому засіданні встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0000592360/0 від 20.08.2010 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі акту перевірки, висновками якого встановлено порушення третіми особами (контрагентами платника податків) податкової дисципліни.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому в судовому засіданні було перевірено можливість позивача щодо здійснення операцій, відносно яких сплачувався ПДВ в розмірі ціни товару або послуги.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції, встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції на момент її здійснення, дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість», згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку відповідач не виконав покладений на нього законом обовязок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року та січень 2010 року, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1507229 грн.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно квитанції №00657 від 31.08.2010 та платіжного доручення №459 від 13.09.2010 ТОВ «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн. та 1700,00 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 № 0000592360/0, стягнення сум у відшкодування ПДВ задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000592360/0 від 20 серпня 2010 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська алюмінієва компанія «Солур» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, січень 2010 року в сумі 1 507 229 грн., винесене Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі акту невиїзної перевірки від 19.08.2010 № 624/23-616/34525315.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська алюмінієва компанія «Солур» (м. Луганськ, вул. Дзержинського, 52/37) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1507229,00 грн.(один мільйон п'ятсот сім тисяч двісті двадцять дев'ять) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська алюмінієва компанія «Солур» судові витрати у розмірі 1703,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 22 жовтня 2010 року.

СуддяС.В. Борзаниця