Постанова № 1200917, 26.09.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-1189/07                                                                                                                            Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 29                                                                                                                      інстанції – Серкіз В.Г.

                                                                                                                                                                справа №А13/96/07-АП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26  вересня 2007 року                                                                                 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –  Туркіної Л.П.,(доповідач)

суддів                            –  Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі               –  Серьогіній О.В.

за участі представників сторін :

позивача      –  Латипової О.Р., Кокіна А.Ж.

відповідача –   Жечева А.О., Літвінова О.О., Андросович Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  «Запорізького міжрегіонального виробничо-комерційного підприємства «Унікон»,  м. Запоріжжя

на постановугосподарського суду        Запорізької області від 19.04.2007 р. у справі №13/96/07-АП

за  позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю  «Запорізького міжрегіонального виробничо-комерційного підприємства «Унікон», м. Запоріжжя

до:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про:скасування податкового повідомлення-рішення, -  

ВСТАНОВИЛА:

В грудні   2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю  «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»,  м. Запоріжжя, (далі ТОВ ЗМВКП «Унікон») звернулось до господарського суду Запорізької  області  з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по РВПП) про скасування податкового повідомлення-рішення  № 0000631323 від 19.12.2006 р на суму 284062,50 грн.

Податковим повідомленням – рішенням  від 19.12.2006 р. на підставі акта перевірки № 157/08-09-13639420 від 11.12.2006 р. донараховано зобов’язань з ПДВ внаслідок встановлено порушення п.п. 7.4.4. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»  та п.п.17.1.3. п.17.1. ст..17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Визначено суму податкового зобов’язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ) 284062,50 грн., з них за основним платежем 189375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями  94687,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у п. 3.1.5.1.2. акту «Про результати виїзної   планової перевірки ТОВ ЗМВКП «Унікон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2006р.» від 11.12.2006 р. № 157/08-09-13639420, безпідставно дійшов висновку щодо завищення податкового кредиту з  завищення ПДВ платником, що підлягає бюджетному  відшкодуванню за листопад 2005 р. на суму 189375,00 грн. Підставою до цього послужила господарська операція по придбанню позивачем у ТОВ «Лідер Пласт» об’єктів нерухомості на підставі договору купівлі-продажу № 1675 від 31.10.2005 р. та виробничого обладнання, розташованого на цьому  об’єкті нерухомості на підставі договору № 31-05 від 31.10.2005 р.

Згідно наданих податкових накладних № 686 від 01.11.05 р. № 687 від 01.11.2005 р.      № 688 від 02.11.2005 р., сума 189375,00 грн. була включена Позивачем до податкового кредиту в декларації з  ПДВ за листопад 2005 р. Як сума податку, нарахована і сплачена у зв’язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання  в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на підставі ч. 2 пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку відповідача, придбані об’єкти нерухомості і обладнання не призначалися для використання в господарській діяльності підприємства і тому на підставі пп..7.4.4. п.7.4. ст..7  Закону України  «Про податок на додану вартість»  сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням не повинна була включатися до складу податкового кредиту. Посилаючись на фактичне призначення майна та факти його використання у господарській діяльності, позивач вважає висновки податкової необґрунтованими.

Як зазначив позивач, висновок відповідача про те, що позивачем безпідставно завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2005 р. на суму 189375 грн. та штрафні санкції на суму 94687,50 грн. визначені відповідачем в рішенні є необґрунтованими та незаконними.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, позовні вимоги ТОВ «ЗМВКП «Унікон» вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

СДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства  за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2006 р. За результатами перевірки складено акт від 11.12.2006р. №157/08-09-13639420, яким встановлено порушення п.п.7.4.4.  п.7.4. ст. 4  Закону України «Про Податок на додану вартість».

В ході перевірки встановлено, що придбана  ділянка підготовки виробництва та обладнання на загальну суму 1136250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 189375, 00 грн) не були введені в експлуатацію в податковому обліку та відповідно не збільшили балансову вартість основних фондів груп 1,2,3,4 на суму вартості такого придбання.

Крім того позивач самостійно кваліфікував такі активи за ознакою їх неучасті в господарській діяльності як невиробничі фонди. Відповідно до п.п. 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» істотною умовою визначення діяльності підприємства господарською є спрямованість такої діяльності на отримання доходу.

Приписами  п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про  податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та  нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За таких обставин відповідач робить висновок, що придбані активи в період листопад 2005р. не пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства та не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

 Постановою господарського суду Запорізької  області від 19.04.2007 р. по справі  № 13/96/07- АП в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон» м. Запоріжжя до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відмовлено. Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що оскільки вищезазначені активи не були введені в експлуатацію в податковому обліку та відповідно не збільшили балансову вартість основних фондів  груп 1,2,3,4 на суму вартості такого придбання, позивачем самостійно кваліфіковані за  ознакою їх неучасті в господарській діяльності як невиробничі фонди, то при отриманні невиробничих фондів зокрема шляхом придбання за грошові кошти, права на податковий кредит щодо сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв’язку з таким придбанням, підприємство не набуває.

Суд  першої інстанції приходить до висновку, що придбані активи в період листопада 2005р. не пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства та не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Правовим підґрунтям висновків суду  є  п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про  податок на додану вартість»  п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким  задовольнити позовні вимоги ТОВ ЗМ ВКП  «Унікон» про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000631323/0 від 19.12.2006 р. 

В  апеляційній  скарзі зазначено,  що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено  норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як зазначає апелянт, висновок суду щодо придбання позивачем в листопаді 2005 р. активів  не пов’язано з ведення господарської діяльності підприємства та не може бути віднесений до складу податкового кредиту спростовується  наступними фактами.

Судом зроблено висновок що вищезазначені активи не були введені в експлуатацію в податковому обліку, та відповідно не збільшили балансову вартість основних фондів на суму такого придбання, але докази а підтвердження цього висновку в матеріалах справи відсутні, крім  того особливий порядок введення об’єктів в експлуатацію у податковому обліку не передбачено жодним з діючих нормативних актів України.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Позивачем суду було надано пояснення про те, що вказана нерухомість була придбана з метою створення виробництва по плавленню феросплавів і є однією з основних видів господарської діяльності  позивача, згідно довідки про включення ТОВ  «ЗМ ВКП «Унікон» до державного реєстру. Це підтверджує те, що участь позивача в організації такої діяльності є безпосередньою, регулярною, постійною та суттєвою.

На  підтвердження того, що зазначений об’єкт нерухомості був придбаний з метою його використання у подальшій господарській діяльності позивача та для отримання доходу суду були надані відповідні докази: договір № 1492 від 11.08.2006 р. на постачання електроенергії на зазначений об’єкт, договір  № 4Р від 01.11.2006 р., № 5Р від 01.11.2006р по налагодженню електрообладнання, договір  № 150-Н від 03.01.2006р.  на розробку робочої документації обладнання для алюмотермічного процесу у складі: металургійного  горну  та вакуумної реакційної камери. Крім того суду був наданий договір № 31-05 від 31.10.2005 р., на підставі якого позивачем було придбано промислове обладнання (крани мостові, протипожежний трубопровід, кабель та ін..) яке розташоване саме на території придбаного об’єкту нерухомості. Промисловий характер цього обладнання також свідчить про те, що позивачем вказані об’єкти  були придбані виключно для використання в господарській діяльності підприємства.

Тому на думку апелянта, застосування судом норм п.п. 7.4.4. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» до даної господарської операції незаконно та необґрунтовано.   

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з : придбанням або виготовленням товарів(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності  платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом звітного податкового періоду.

Виходячи з викладеного висновок суду про те, що придбані позивачем в листопаді активи не пов’язані з ведення господарської діяльності   підприємства та не можуть бути віднесенні до складу податкового кредиту незаконний, необґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Податкова проти апеляційної скарги заперечила. вважає висновки суду обґрунтованими з підстав,  зазначених у рішенні, а саме рішення таким, що відповідає чинному законодавству.

У судовому засіданні сторони підтримали доводи  апеляційної скарги та заперечень щодо неї.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, а судове рішення  скасуванню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 31.10.2005 року між ТОВ «Лідер-Пласт» та  ТОВ  «ЗМ ВКП «Унікон» укладений договір купівлі-продажу № 1675 на придбання ділянки підготовки виробництва, що знаходиться у смт Степногірську Василівського району Запорізької області, Проммайданчик шахти, буд.1 на земельній ділянці Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області.

Відповідно договору купівлі-продажу № 1675 від 31.10.2005р. за вказаною адресою розташовано: склад електроапаратури з залізобетонних панелей, адміністративно-побутовий корпус цегляний, склад матеріалів та запчастин металевий, склад лако - фарбних матеріалів цегляний, склад великогабаритного обладнання металевий, склад металевий, прохідна цегляна, вбиральня, огорожа, замощення.

Актом здавання – приймання від 02.11.2005р. підтверджена передача технічної документації на зазначені об’єкти, виданої Василевським бюро технічної інвентаризації Василівської районної ради, Запорізької області.

Згідно витягу Про реєстрацію права власності на нерухоме майно видану районним комунальним підприємством «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради, 21.11.2005 р. прийнято рішення про реєстрацію права власності на ділянку підготовки виробництва, розташовану в Запорізькій області, Василівському районі, смтСтепногірськ, Проммайданчик шахти, буд.1 за ТОВ  «ЗМ ВКП «Унікон».

Згідно договору купівлі-продажу обладнання № 31-05  від 31.10.2005 р. та специфікації № 1 до договору, позивачем було придбано промислове обладнання (крани мостові, протипожежний трубопровід, кабель, ворота склад мет. під пропан). Зазначене промислове обладнання  розташоване на території придбаного об’єкту нерухомості.

Придбання зазначеної нерухомості з метою створення виробництва по плавленню феросплавів підтверджується господарською діяльністю з цього приводу. Згідно договору № 1492 від 11.08.2006 р. на постачання електроенергії на цьому об’єкті проводились роботи по налагодженню електрообладнання, на підставі договору № 4Р від 01.11.2006 р., № 5Р від 01.11.2006р., здійснювались також роботи по введенню в експлуатацію крана-балки г/п 15т, також розроблена робоча документація обладнання для алюмотермічного процесу у складі: металургійний  горн та вакуумна реакційна камера згідно договору № 150-Н від 03.01.2006р.

Здійснювалась топографічна зйомка земельної ділянки (смт.Степногорськ), прокладався теодолітний хід згідно кошторису від 04.10.2005р.        

Позивачем здійснювалась робота по маркетинговому дослідженню ринка плавильного обладнання та сировини. З цією метою співробітники Позивача відряджалися до Казахстану та до м. Одеси.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В абзаці 4 п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення терміну "господарська діяльність" містить у собі пункт 1.32 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", у відповідності до якого це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

На підставі ч.2 п.п. 7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно наданих  податкових накладних № 686 від 01.11.2005 р.,  № 687 від 01.11.2005 р.,  № 688 від 02.11.2005 р. сума 189375,00 грн. була включена позивачем до податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2005 р.

Враховуючи викладене, вимоги законодавства та наявні в справі матеріали, докази надані сторонами,  колегія суддів приходить до думки, що нерухомість  придбана позивачем з метою використання в господарській діяльності, та відповідно зазначені суми ПДВ, вірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту згідно з пунктом 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник відповідача зазначив: що придбане майно самостійно віднесено платником до невиробничих фондів, оскільки в податковому обліку (декларації  про прибуток)  вищезазначені активи не віднесені до складу основних фондів і не нарахована амортизація; затрати не віднесені до валових.

Як стверджує відповідач, документи  щодо використання придбаної нерухомості, як основних засобів позивачем не перевірялись, оскільки вони оформлені за межами періоду, що перевірявся.   

Представник позивача судовому засіданні підтвердив наявність помилки в податковому обліку, зазначивши що зазначена нерухомість віднесена до рахунку «Придбання основних засобів», що підтверджується відповідними документами, та використовується  як основні засоби.

Доводи податкової не можуть бути прийняті до уваги, оскільки формування податкових зобов’язань повинно відповідати чинному законодавству, та не можуть базуватися на помилках, допущених платником у податковому обліку.

П.п. 8.2.1. п. 8.2 статті  8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", надається визначення основних фондів та їх груп згідно з яким під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку.

Суд приходить до висновку, що придбана апелянтом нерухомість у відповідності до укладеного 31.10.2005 року договору купівлі-продажу між ТОВ «Лідер-Пласт» та  ТОВ  «ЗМ ВКП «Унікон» на придбання ділянки підготовки виробництва, що знаходиться у смт Степногірську Василівського району Запорізької області, Проммайданчик шахти, буд.1 на земельній ділянці Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, відноситься до основних засобів, підлягає амортизації, у відповідності до положень ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Додатковими аргументами  на користь зазначеного висновку є промисловий характер придбаного позивачем обладнання, що також свідчить про те, що вказані об’єкти могли бути придбані виключно для використання в господарській діяльності підприємства.

Доводи відносно того, що промислове використання об’єкту мало місце  за межами періоду, що перевірявся, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно зі ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

  Доводи відповідача та висновки суду першої інстанції щодо придбаних позивачем активів з метою не пов’язаною з веденням господарської діяльності підприємства не знайшли свого підтвердження, та визнаються такими що суперечать дійсним обставинам справи, оскільки суд приймаючи рішення  повинен виходити з фактичних обставин справи.

З урахуванням зазначеного вище,  судом першої  інстанцій при винесенні оскаржуваного рішення було порушено вимоги статті 7  Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому воно  підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що судом  першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми ст..159 КАС України, на підставі викладеного  постанова господарського суду Запорізької області від 19.04.2007 року підлягає  скасуванню, позов ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон»м. Дніпропетровськ  -  задоволенню.

 Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

                                                            ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу  ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон»м. Дніпропетровськ задовольнити .

Постанову господарського суду Запорізької області 19.04.2007 року -  скасувати.

Позов  задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006р. № 0000631323/0.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 5 грн.10коп.  судових витрат.

Постанова  набирає законної сили  відповідно до ст.254 КАС України з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена відповідно д ст. 212 КАС України в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя:                                                                                  Л.П. Туркіна

Судді:                                                                                               А.О.Коршун

                                                                                                          О.А.Проценко