Рішення № 120031561, 26.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 рокусправа № 380/11466/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, про скасуваня рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 1), (далі - відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення про пенсійне забезпечення від 10.04.2024 №134850012544;

зобов`язати зарахувати періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: до страхового стажу роботи з 02.01.1992 по 22.09.2003, з 06.10.2010 по 23.12.2010, з 01.02.2011 по 15.05.2011; до стажу роботи (страхового) за Списком № 2 з 07.10.2003 по 30.06.2009, з 01.07.2009 по 04.10.2010, з 24.12.2010 по 31.01.2011, з 16.05.2011 по 19.07.2016, з 02.11.2016 по 22.03.2022 та за Списком № 1 з 20.07.2016 по 01.11.2016;

зобов`язати призначити (обчислити) і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 15 березня 2024 року із урахуванням довідок № 000000925 від 23.06.2021 р. про заробітну плату (дохід) з 2003 по 2004, виданих АТ «Полюс Красноярськ», довідок № 000000925 від 23.06.2021 про заробітну плату (дохід) з 2002 р. по 2021, виданих АТ «Полюс Красноярськ», довідок № 000001211 від 04.02.2022 про заробітну плату (дохід) з 2005 по 2021, виданих АТ «Полюс Красноярськ», довідки №б/н від 02.06.2016 про заробітну плату (дохід) з 2009 по 2010, виданої ТОВ «Полюс Строй».

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що органом Пенсійного фонду протиправно не зараховано йому до страхового та пільгового стажу спірні періоди роботи, оскільки вважає, що підстави такого не зарахування, зазначені відповідачем 1 у спірному рішенні не відповідають ані нормам національного законодавства, ані чинним на момент набуття позивачем спірного стажу та одержання спірного заробітку положенням міжнародних договорів (угод), згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Вважає, що його сукупний страховий стаж роботи становить 37 років 08 місяців 02 дні, а стаж роботи за Списком № 2 17 років 03 місяці 05 днів, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у ньому та зазначає в тому числі, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії та прийняття спірного рішення Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення припинила свою дію та серед держав-учасниць вказаної угоди з 01.01.2023 року відсутня така сторона як російська федерація. На момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії відсутній міжнародний договір з російською федерацією з приводу пенсійного забезпечення, а тому положення згаданої Угоди не поширюються на стаж, набутий громадянами України на території російської федерації. Інших документів, які підтверджують пільговий характер роботи позивачем не подано.

Ухвалою суду від 03.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.11.1986 року та її вкладки НОМЕР_2 від 20.07.2016 року видно, що позивач, зокрема серед іншого, з:

02.01.1992 року прийнятий монтажником обладнання 4 розряду у зазначеному трудовій книжці товаристві;

03.05.2000 року призначено монтажником обладнання 5 розряду;

22.09.2003 року звільнений з роботи за власним бажанням;

07.10.2003 року прийнятий монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у зазначеному трудовій книжці підприємстві;

30.06.2009 року звільнений у зв`язку з переводом за його бажанням на іншу роботу;

01.07.2009 року прийнятий на монтажну ділянку монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду у зазначеному трудовій книжці товаристві;

04.10.2010 року звільнений з роботи за згодою сторін;

06.10.2010 року прийнятий на ділянку з ремонту монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду у зазначеному трудовій книжці комбінаті;

16.05.2011 року переведений слюсарем ремонтником 5 розряду;

28.01.2015 року переведений слюсарем ремонтником 6 розряду;

20.07.2016 року переведений на службу головного механіка у ділянку з ремонту технологічного обладнання у зазначеному трудовій книжці управлінні;

02.11.2016 року переведений у цех технологічного обладнання у відповідну ділянку слюсарем ремонтником 6 розряду;

12.03.2018 року переведений слюсарем ремонтником 6 розряду у зазначеному трудовій книжці комбінаті;

24.08.2018 року переведений слюсарем ремонтником 6 розряду у зазначеному трудовій книжці комбінаті;

01.01.2022 року по 22.03.2022 року працював слюсарем ремонтником 6 розряду для роботи вахтовим методом у зазначеному трудовій книжці управлінні.

Позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та відповідними документами з метою реалізації свого права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності дану заяву позивача передано для розгляду до Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.04.2024 №134850012544 про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи (29 років 6 місяців) та за Списком №2 (12 років 6 місяців).

В рішенні зазначено, що відповідно наданих до заяви позивачем документів про його стаж (ідентифікаційний код, трудова книжка, атестат, військовий квиток, довідки про стаж) загальний страховий стаж складає 13 років 1 місяць 4 дні, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній. Не враховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки: з 02.01.1992 по 22.09.2003 (назва підприємства при зарахуванні на роботу не відповідає назві на печатці при звільненні та відсутній запис про реорганізацію підприємства). Стаж враховано частково за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 1998 року по 2003 рік; з 07.10.2003 по 30.06.2009, з 01.07.2009 по 04.10.2010, з 06.10.2010 по 22.03.2022 в РФ, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. До пільгового стажу за Списком № 2 не враховано період роботи згідно довідок від 20.12.2020 № 02-19/996 та від 29.06.2021 № 02-19/686 виданих ООО «Полюс строй» з 01.07.2009 по 05.10.2010 в РФ (без збереження заробітної плати з 10.07.2009 по 25.08.2009, з 22.09.2010 по 30.09.2010, з 01.10.2010 по 04.10.2010), оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Окрім того, вищезазначені довідки не засвідчені підписами керівника підприємства, відділу кадрів, головного бухгалтера та дата звільнення не відповідає записам в трудовій книжці 04.10.2010 (наказ від 04.10.2010 № 345-к). Інших документів, що підтверджують пільговий характер роботи не надано.

Не погодившись з таким рішенням відповідача 1, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про пенсійне забезпечення від 10.04.2024 №134850012544.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

За змістом положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до п.20 цього Порядку, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що стаж роботи позивача підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26.11.1986 року та її вкладкою НОМЕР_2 від 20.07.2016 року, які є основними документами у відповідності до ст.62 Закону №1788-ХІІ.

Окрім того, вищезазначений стаж позивача підтверджується уточнюючими довідками про характер праці на посадах, професіях, що дають право на дострокову пенсію від 18.06.2021 №02-19/673, від 24.01.2022 №02-19/66, від 20.12.2019 №02-19/996, від 29.06.2021 №02-19/686; уточнюючими довідками з результатів атестації робочих місць від 24.01.2022 №02-19/67, від 03.02.2022 №02-19/120; картами атестації робочого місця за мовами праці №99060022002, №179220004002, №569; картами спеціальної оцінки умов праці №200, №2391, №2403, №2404, №2405, №2726 та довідками про заробітну плату за 2003-2021 роки, які були позивачу видані його роботодавцем.

При цьому, щодо не врахування позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно його трудової книжки (з 02.01.1992 по 22.09.2003), оскільки назва підприємства при зарахуванні на роботу не відповідає назві на печатці при звільненні та відсутній запис про реорганізацію підприємства, як це зазначено у спірному рішенні, то суд зазначає таке.

Позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового та пільгового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 року в справі №638/18467/15-а та від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача і її вкладиша в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні значеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Щодо припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку з чим до пільгового стажу за Списком № 2 не враховано період роботи згідно довідок від 20.12.2020 № 02-19/996 та від 29.06.2021 № 02-19/686 виданих ООО «Полюс строй», то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992 року).

Згідно зі ст.1 Угоди від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 року встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав - учасниць угоди.

В силу положень ст.6 Угоди від 13.03.1992 року, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до ст.11 зазначеної Угоди від 13.03.1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Поряд з тим, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м.Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.

Згідно з п.2 ст.13 Угоди від 13.03.1992 року, пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 року у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 року у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 року у справі №345/9/17.

Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії.

Між тим, на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказана вище Угода від 13.03.1992 року були чинною для України, тому підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Судом встановлено, що трудова книжка та її вкладка наявні в матеріалах справи містять відомості щодо роботи позивача на вищезазначених посадах, а також вищезазначеними довідками підтверджено безпосередню зайнятість позивача на підприємстві (організації).

Крім того, в матеріалах справи наявні уточнюючі довідки про характер праці на посадах, професіях, що дають право на дострокову пенсію, уточнюючі довідки з результатів атестації робочих місць, карти атестації робочого місця за мовами праці та довідки про заробітну плату позивача за спірні періоди, які завірені відповідною печаткою роботодавця та підписом відповідальної особи (спеціаліста).

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відтак, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного страхового (пільгового) стажу за час роботи, зазначеного у трудовій книжці та її вкладиші, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначені пенсії за віком.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такий критерій правомірності відповідачами дотриманий не був.

З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критерію обгрунтованості.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди роботи позивача, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: до страхового стажу роботи з 02.01.1992 по 22.09.2003, з 06.10.2010 по 23.12.2010, з 01.02.2011 по 15.05.2011; до стажу роботи за Списком № 2 з 07.10.2003 по 30.06.2009, з 01.07.2009 по 04.10.2010, з 24.12.2010 по 31.01.2011, з 16.05.2011 по 19.07.2016, з 02.11.2016 по 22.03.2022 та за Списком № 1 з 20.07.2016 по 01.11.2016, є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення в цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити (обчислити) і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 15 березня 2024 року із урахуванням довідок № 000000925 від 23.06.2021 р. про заробітну плату (дохід) з 2003 по 2004, виданих АТ «Полюс Красноярськ», довідок № 000000925 від 23.06.2021 про заробітну плату (дохід) з 2002 р. по 2021, виданих АТ «Полюс Красноярськ», довідок № 000001211 від 04.02.2022 про заробітну плату (дохід) з 2005 по 2021, виданих АТ «Полюс Красноярськ», довідки №б/н від 02.06.2016 про заробітну плату (дохід) з 2009 по 2010, виданої ТОВ «Полюс Строй», то така є передчасною та задоволенню не підлягає, адже спірні правовідносини між учасниками справи в цій частині ще не виникли.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ще не здійснено призначення позивачеві пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині будуть порушені, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення (обчислення) пенсії за віком з 15 березня 2024 року на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Що стосується судових витрат, у вигляді судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, як особи, що приймала оскаржуване рішення.

Решта суми судового збору у розмірі 1211,20 грн. може бути повернена за клопотанням позивача відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 від 10.04.2024 №134850012544.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: до страхового стажу роботи з 02.01.1992 по 22.09.2003, з 06.10.2010 по 23.12.2010, з 01.02.2011 по 15.05.2011; до стажу роботи за Списком № 2 з 07.10.2003 по 30.06.2009, з 01.07.2009 по 04.10.2010, з 24.12.2010 по 31.01.2011, з 16.05.2011 по 19.07.2016, з 02.11.2016 по 22.03.2022 та за Списком № 1 з 20.07.2016 по 01.11.2016.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) щодо призначення (обчислення) пенсії за віком з 15 березня 2024 року на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (адреса: 04053, м.Київ, вул.Бульварно - Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович