Рішення № 120031560, 26.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 рокусправа № 380/9625/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), (далі - відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення від 01.05.2024 року №134550017438 про відмову у перерахунку пенсії;

зобов`язати повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії та зарахувати періоди роботи з 01.12.1990 року по 01.02.1991 року та з 03.09.1996 року по 04.06.1999 року до трудового стажу для призначення пенсії за віком з нарахуванням і виплатою недоотриманої суми пенсії.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що органом Пенсійного фонду протиправно не зараховано йому до стажу спірні періоди роботи у зв`язку з тим, що у поданих до заяви від 24.04.2024 звітах не містяться відомості про сплату внесків та інформації про підтвердження факту роботи останнього за вищевказані періоди, оскільки такі періоди підлягають зарахуванню до стажу згідно законодавства, що дає право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII).

Ухвалою суду від 03.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.09.1984 року видно, що позивач, зокрема серед іншого, з 01.12.1990 призначений на посаду генерального директора Центра національно-культурних ініціатив Хмельницького обласного відділу.

Постановою Арбітражного суду Хмельницької області від 04.06.1999 року №7/18-Б, ТОВ «Хмельницький центр національно-культурних ініціатив» визнано банкрутом.

Також, в матеріалах справи наявна архівна довідка від 30.03.2022 №Ш-527/01.01-14/2022, з якої, в томі числі убачається, що постановою ради секретарів Хмельницького обкому комсомолу від 14.11.1990 року (протокол №1) ОСОБА_1 звільнений від обов`язків секретаря обкому комсомолу в зв`язку з затвердженням його на посаді генерального директора Хмельницького обласного відділення центру національно-культурних ініціатив з 01.12.1990 року.

Слід зазначити, що період роботи позивача з 13.11.1990 по 02.12.1991 на посаді директора Хмельницького обласного відділення Центру національно-культурних ініціатив, підтверджується письмовим поясненням від 08.11.2022 та актом про опитування свідка ОСОБА_2 , 26.01.1955; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області; трудова книжка б/н від 31.08.1972.

У позовній заяві, позивач зазначає, що неодноразово звертався до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та зарахування періодів його роботи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області (Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг відділ перерахунків №3) прийнято спірне рішення №134550017438 від 01.05.2024 про відмову у перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В даному рішенні, в тому числі, зазначено, що до заяви від 24.04.2024 ОСОБА_1 надав завірені копії звітів про сплату страхових та інших внесків, що подавались Хмельницьким обласним відділенням Центру національно-культурних ініціатив та ТОВ «Хмельницький центр національно-культурних ініціатив» до Пенсійного фонду за період з 1991 року по 1997 року, які не містяться відомості про сплату внесків на гр. ОСОБА_1 та інформацію про підтвердження факту роботи за вищевказаний період.

Будь-яких інших підстав для відмови у перерахунку пенсії позивачу у тексті вищезазначеного рішення пенсійний орган не виклав.

Не погодившись із таким рішенням позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Зміст спірних правовідносин є рішення Головного Управління Пенсійого фонду України в Харківській області №134550017438 від 01.05.2024 про відмову у перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст. 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Вказане свідчить про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а та у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.

Судом встановлено, що позивач має відповідний запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.09.1984 року щодо його роботи, в тому числі, з 01.12.1990 призначений на посаду генерального директора Центра національно-культурних ініціатив Хмельницького обласного відділу.

При цьому, постановою Арбітражного суду Хмельницької області від 04.06.1999 року №7/18-Б, Товариство з обмежено відповідальністю «Хмельницький центр національно-культурних ініціатив» було визнано банкрутом про що 04.06.1999 зроблено запис в трудовій книжці позивача.

Також, як вже вище зазначено, постановою ради секретарів Хмельницького обкому комсомолу від 14.11.1990 року (протокол №1) ОСОБА_1 звільнений від обов`язків секретаря обкому комсомолу в зв`язку з затвердженням його на посаді генерального директора Хмельницького обласного відділення центру національно-культурних ініціатив з 01.12.1990 року (архівна довідка від 30.03.2022 №Ш-527/01.01-14/2022).

Підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача було те, що до його заяви від 24.04.2024 були надані завірені копії звітів про сплату страхових та інших внесків, які подавались Хмельницьким обласним відділенням Центру національно-культурних ініціатив та ТОВ «Хмельницький центр національно-культурних ініціатив» до Пенсійного фонду за період з 1991 року по 1997 року, які не містили відомостей про сплату внесків на гр. ОСОБА_1 та інформацію про підтвердження факту роботи за вищевказаний період.

Таким чином, суд вважає, що внаслідок невиконання Хмельницьким обласним відділенням Центру національно-культурних ініціатив та ТОВ «Хмельницький центр національно-культурних ініціатив» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час його роботи за вказаний вище період.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене Хмельницьким обласним відділенням Центру національно-культурних ініціатив та ТОВ «Хмельницький центр національно-культурних ініціатив», оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

При цьому, судом не береться до уваги посилання позивача у позові на письмове пояснення від 08.11.2022 та акт про опитування свідка ОСОБА_2 , як на підставу для зарахування періодів його роботи до страхового стажу (13.11.1990 по 02.12.1991), оскільки трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (пункт 17 та 18 Порядку №637).

Також, судом не беруться до уваги і інші письмові пояснення та акти про опитування інших свідків ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), оскільки такі працювали і знали позивача по спільній роботі не у спірний період, який просить останній зарахувати до його трудового стажу.

Проте, оскільки судом встановлено, що трудова книжка, яка є основними документом у відповідності до ст.62 Закону №1788-ХІІ містить відомості щодо роботи позивача у спірний період, а відтак, суд дійшов висновку, що відмова відповідача його зарахувати не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у перерахунку його пенсії.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такий критерій правомірності відповідачами дотриманий не був.

З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критерію обгрунтованості.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії, зарахувавши періоди роботи з 01.12.1990 року по 01.02.1991 року та з 03.09.1996 року по 04.06.1999 року до трудового стажу для призначення пенсії за віком, є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення в цій частині.

Щодо вимог які стосуються розгляду заяви про перерахунок пенсії одночасно з нарахуванням і виплатою недоотриманої суми пенсії, як просить позивач, то суд зазначає таке.

Відповідач ще не ухвалював рішення щодо розгляду заяви про перерахунок пенсії та зарахування вказаних періодів роботи до трудового стажу на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.

Як наслідок слід констатувати, що згадані вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 01.05.2024 року №134550017438 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (адреса: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 1 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії та зарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи з 01.12.1990 року по 01.02.1991 року та з 03.09.1996 року по 04.06.1999 року до трудового стажу для призначення пенсії за віком.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (адреса: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович