Ухвала суду № 119988798, 26.06.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/13266/23

Провадження № 6/947/397/24

УХВАЛА

26.06.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, за участі - ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без вилучення паспортного документу,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, за участі - ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без вилучення паспортного документу, з посиланням на ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього виконавчими листами: №947/13266/23, виданого 16.11.2023 року Київським районним судом міста Одеси, та №947/13808/23, виданого 05.01.2024 року Київським районним судом міста Одеси, які перебувають на примусовому виконанні в межах зведеного виконавчого провадження №73517218.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаним поданням розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.06.2024 року вказане подання прийнято та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.06.2024 року о 12 год. 30 хв., з повідомленням сторін по справі.

До судового засідання призначеного на 26.06.2024 року сторони не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 4 статті 441 ЦПК України передбачено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Суд негайнорозглядає такеподання безповідомлення сторінта іншихзаінтересованих осібза участюдержавного (приватного)виконавця.

Як вбачається, приватним виконавцем у поданому поданні зазначено про розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено здійснити розгляд подання в судовому засіданні за відсутності сторін по справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає подання не підлягаючим задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №947/13266/23 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За наслідком розгляду вказаної справи, 12.09.2023 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №501356625 від 07.09.2021 року, станом на 22.01.2023 року, у загальному розмірі 134771 (сто тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят одна) гривня 15 (п`ятнадцять) копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Вказане заочне рішення суду сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили.

16.11.2023 року з метою примусового виконання вказаного рішення суду, судом за заявою стягувача видані виконавчі листи №947/13266/23 відносно ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь АТ «СЕНС БАНК»: заборгованості за кредитним договором №501356625 від 07.09.2021 року, станом на 22.01.2023 року, у загальному розмірі 134771,15 грн.; у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2684,00 грн.

Також, в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №947/13808/23 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За наслідком розгляду вказаної справи, 30.10.2023 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501356625 від 07.09.2021 р. в розмірі 252768,55 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Сенс Банк» суму судового збору в розмір 3791,53 грн.

Вказане заочне рішення суду сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили.

05.01.2024 року з метою примусового виконання вказаного рішення суду, судом за заявою стягувача видані виконавчі листи №947/13808/23 відносно ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь АТ «СЕНС БАНК»: заборгованості за кредитним договором № 501356625 від 07.09.2021 р. в розмірі 252768,55 грн.; у відшкодування витрат зі сплати судового збору 3791,53 грн.

Судом встановлено, що вказані виконавчі листи №947/13808/23 та №947/13266/23 відносно боржника ОСОБА_1 перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. в рамках зведеного виконавчого провадження №73517218.

У відповідності до наданих до подання матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем здійснювалось скерування на адресу боржника копій постанов про відкриття виконавчих проваджень до їх зведення, які в свою чергу були не вручені боржникові з підстав за закінченням терміну зберігання.

В рамках вказаного виконавчого провадження, приватним виконавцем відносно боржника винесені постанови: про звернення стягнення на майно боржника; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника.

Також приватним виконавцем здійснювався виклик ОСОБА_1 , однак останній не з`явився.

З поданих приватним виконавцем документів додатково судом встановлено, що приватним виконавцем здійснювалось встановлення наявність у ОСОБА_1 відкритих рахунків в банках України.

Однак, 12.02.2024 року до приватного виконавця надійшла заява від ОСОБА_1 з повідомленням про обізнаність вказаного виконавчого провадження, наявність у боржника рахунку в ПАТ АБ «Південний», а також визначення його поточним для здійснення видаткових операцій в рамках стягнення з нього заборгованості за цим зведеним виконавчим провадженням.

Вказані обставини свідчать про обізнаність боржника про наявне відносно нього зведене виконавче провадження №73517218.

На підставі вказаної заяви, приватним виконавцем 12.02.2024 року винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій, якою визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок, відкритий в АБ «Південний» для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати , встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, тобто не перевищує суму в розмірі 14200,00 грн.

Приватний виконавець вказує про те, що боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків вказаними виконавчими документами, за наслідком чого звернувся до суду з цим поданням.

Статтею 441 ЦПК Українивизначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

З системного аналізу наведеної правової норми вбачається, що застосування зазначеного заходу є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Приписами ч. 5ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадженнядекларацію про доходита майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених удекларації про доходита майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 1ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятоїстатті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Водночас, суд зауважує, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб) зобов`язань, а це, у свою чергу, значить, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

На думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

У даному випадку суд враховує, щостаттею 33 Конституції Українивстановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Разом з тим, свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26 листопада 2009 року, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Саме державний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Отже, як випливає з наведеного вище, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на боржника - фізичну особу судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов`язань.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Приймаючи викладені положення законодавства, встановлені судом обставини, суд вважає відсутніми належні докази, які б підтверджували ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань покладених на нього виконавчими листами №947/13266/23 та №947/13808/23, виданими Київським районним судом міста Одеси, які перебувають на примусовому виконанні в межах зведеного виконавчого провадження №3517218.

Також як вбачається, боржником особисто було здійснено звернення до приватного виконавця з заявою з повідомленням про наявність банківського рахунку та його визначення для здійснення подальших відрахувань, за наслідком чого 12.02.2024 року приватним виконавцем було винесено відповідну постанову про визначення поточного рахунку боржника в АБ «Південний».

Відповідно доположень ЗУ«Про виконавчепровадження»,у разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження скерування вказаної постанови до АБ «Південний», як і відображення будь-яких дій приватного виконавця починаючи з 12.02.2024 року.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати, у тому числі не сплати боржником грошових коштів, після визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

Судом встановлено, що приватним виконавцем будь-яких доказів, що свідчать про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника з його вини від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням інших органів, до суду не надано.

Крім того, обґрунтовуючи своє подання, приватний виконавець не зазначив та не обґрунтував, які саме дії чи бездіяльність боржника, крім того, не надано доказів на підтвердження встановлення наявності у боржника паспорту громадянина України для виїзду за кордон, доказів що останній перетинав державний кордон.

Окрім того, суд зазначає, що законодавцем передбачено право виконавця на розшук та привід боржника у разі його нез`явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності,

Згідно п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України«Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюютьсяст. 313 ЦК України, відповідно до якої, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, згідно вказаних правових норм, необхідним елементом є пропорційність втручання у право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов`язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження, ефективно забезпечує виконання боржником цього обов`язку.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Ст. 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Отже, суд приходить до висновку, що така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб), в розумінніст. 18 Закону України "Про виконавче провадження",ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України", матеріалами справи не підтверджується.

Тож, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено законодавством України.

Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 такого виключного заходу виконання рішень, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов`язкових умов для вжиття таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, за участі - ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без вилучення паспортного документу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 26.06.2024 року.

Головуючий Калініченко Л. В.