Ухвала суду № 119988795, 25.06.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/18565/24

Провадження № 1-кс/947/8292/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000001522 від 13.12.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця р. Молдова, гагауз, громадянина України, працюючого на посаді машиніста тепловозу оборотного локомотивного депо «Ізмаїл» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000001522 від 13.12.2023 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 2600 000 грн.

Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий у клопотанні зазначив, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання.

Клопотання обґрунтоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938) затверджено Статут акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Товариство).

Відповідно до п. 2 Статуту Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.

Пунктом 18 Статуту передбачено утворення філій, представництв, інших відокремлених підрозділів без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.

Так, згідно положення про регіональну філію «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» (далі Філія) Філія є відокремленим підрозділом Товариства, яка діє від його імені та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства.

Метою діяльності Філії є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях, роботах та послугах, що здійснюються Філією, забезпечення ефективного функціонування та розвитку виробничо-технологічного комплексу залізничного транспорту загального користування, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі, а також отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності.

Філія володіє та користується майном, яким наділило її Товариство для досягнення мети діяльності Філії згідно з законодавством, Статутом Товариства та положенням, а також майном яке придбавається та/або набувається для цілей забезпечення діяльності Філії.

Філія наділяється майном на підставі відповідних рішень правління Товариства. Майно філії є складовою частиною майна Товариства.

Джерелами формування майна Філії є грошові кошти та майно, яким Товариство наділило Філію; грошові кошти та майно, отримані Філією в результаті здійснення її діяльності; майно, придбане Філією в процесі її діяльності, а також безкоштовно передане Філії юридичними та фізичними особами; інші джерела, не заборонені законодавством.

Філія використовує та утримує майно, яким наділило її Товариство, відповідно до мети та предмету своєї діяльності, в межах повноважень, визначених Статутом Товариства, положенням та внутрішніми документами Товариства.

В свою чергу, до складу Філії входять Структурні підрозділи, що забезпечують її діяльність.

Досудовим розслідуванням встановлено, що одним зі структурних підрозділів Філії є оборотне локомотивне депо «Ізмаїл`виробничого підрозділу локомотивне депо «Одеса-Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця».

Вказаному структурному підрозділу відповідно до наказів та розпоряджень Філії виділяється майно, в тому числі, паливно-мастильні матеріали, зокрема дизельне пальне для екіпіровки (заправки) локомотивів.

Так, згідно з Указом Президента України від24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року №3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-IX, та Указом від 6 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року №3429-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Так, у ОСОБА_4 , працюючого тривалий час машиністом тепловозу оборотного локомотивного депо «Ізмаїл» виробничого підрозділу локомотивне депо « ІНФОРМАЦІЯ_2 » регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», у невстановлений досудовим розслідуванням час, виник умисел направлений на таємне викрадення майна, з метою особистого збагачення. Так, ОСОБА_4 працюючи тривалий час на посаді машиніста, ОСОБА_4 систематично вчиняв таємне викрадення паливно-мастильних матеріалів та в подальшому використовував його у своїх приватних інтересах, в тому числі продажу третім особам.

При цьому, встановлено, що у ОСОБА_4 , працюючого машиністом тепловозу оборотного локомотивного депо «Ізмаїл`виробничого підрозділу локомотивне депо «Одеса-Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», будучи добре обізнаним з нормативними актами, які регулюють порядок обліку та списання паливно-мастильних матеріалів, володіючи знаннями щодо технічних особливостей роботи локомотивів, на яких він працював, в частині реального використання паливно-мастильних матеріалів, переслідуючи умисну корисливу мету, направлену на таємне викрадення майна, у невстановлений в ході досудового розслідування час виник умиселнаправлений на таємне викрадення дизельного палива з тепловозу, за наступних обставин.

Так, 21.06.2024 приблизно о 07 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з маршрутом машиніста від 21.06.2024, заступив на зміну на тепловозі ЧМЕ3 №5554.

Розуміючи маршрут слідування та об`єм робіт, які необхідно виконати з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення дизельного палива з тепловозу, ОСОБА_4 22.06.2024 приблизно о 07 годині 45 хвилин прибув на тепловозі ЧМЕЗ №5554 в заздалегідь визначене ним місце на залізничному шляху, розташованому за адресою АДРЕСА_2 .

У цей же час ОСОБА_4 , з метою забезпечення злочинного плану, направленого на таємне викрадення паливно-мастильних матеріалів, заздалегідь розташував біля місця здійснення крадіжки дизельного палива, належний йому транспортний засіб марки «HyundaiSantaFe» реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув АДРЕСА_2 , після чого, залишивши автомобіль на біля залізничних колій, на яких перебував тепловоз, та підготував 4 порожніх каністри ємністю 20 л кожна, запакованих в поліетиленові пакети чорного кольору, в зазначеному транспортному засобі.

У подальшому ОСОБА_4 переніс вказані каністри до тепловозу ЧМЕ3 №5554, після чого ОСОБА_7 , помістивши їх під паливний бак тепловозу, за допомогою гумового шлангу почав наповнювати пальним каністри через вхід до паливного баку зворотної труби та після наповненняпереніс заповнені дизельним паливом каністри в кількості 4 штуки ємністю 20 літрів до автомобіля марки «HyundaiSantaFe» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та помістивши їх до багажного відділу автомобіля, довели свій спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, до кінця.

У результаті злочинних дій машиніст ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь наявного та встановленого обладнання в тепловозі, порушивши цілісність замкненої та опломбованої паливної системи тепловозу, в умовах воєнного стану таємно викрали шляхом зливання із паливної системи тепловозу ЧМЕ3 №5554 оборотного локомотивного депо «Ізмаїл» виробничого підрозділу локомотивне депо «Одеса-Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» в заздалегідь заготовлені ємності 80 літрів дизельного палива на загальну суму 3220,40 грн., яке належить АТ «Українська залізниця», спричинивши своїми діями майнову шкоду АТ «Українська залізниця» на вказану суму.

Так, 22.06.2024 безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано за підозрою у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

У подальшому 22.06.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Позиція сторін у судовому засіданні

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Зазначив, що, біль м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний реалізовував викрадене паливо систематично, та від цього мав фінансовий дохід.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 просив долучити до матеріалів клопотання письмові заперечення та документи, які характеризують особу підозрюваного. Проти клопотання прокурора заперечував, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим просив у задоволенні клопотання відмовити, та застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Захисник стверджував, що підозра необґрунтована, відсутні дані щодо систематичного здійснення підозрюваними крадіжки палива.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, проти задоволення клопотання заперечував. Визнав факт того, що один раз взяв собі каністру палива, запевнив, що систематично не займався крадіжкою палива.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1ст. 177 КПК України,метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023160000001522 розпочато 13 грудня 2023 року.

22.06.2024 в порядку с. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КПК України.

22.06.2024 ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначеноч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст. 185КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження:

- Протоколом обшуку транспортного засобу марки «HyundaiSantaFe» р.н. НОМЕР_1 , від 22.06.2024,в ході якого в транспортному засобі, який перебував у користуванні ОСОБА_4 , виявлено та вилучено 4 каністри об`ємом по 20 л. із паливно-мастильною рідиною;

- Протоколами допитів свідків;

- Протоколами НСРД, а саме за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж;

- Іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах,слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185КК України, в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194КПК Українивизначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спробпротидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладеноКПК Українина слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може:переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 12023160000001522 від 13.12.2023 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремитиособистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років , що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

На думку слідчого судді, на початкових етапахпритягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу

Зі змісту ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 55-річного віку, одружений, офіційно працевлаштований, має постійний дохід, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування застави як основного запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий не може бути застосованим до підозрюваного, оскільки є занадто м`яким. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Водночас, слідчий суддя вважає, що прохання прокурора визначити підозрюваному заставу в розмірі2600 000 гривень, є необґрунтованим, оскільки ним не доведено необхідність застосування саме вказаного розміру застави.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно

Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, який

за версією слідства: є організатором кримінального правопорушення, здійснював систематично крадіжку дизельного палива з тепловозів локомотивного депо «Ізмаїл» та в подальшому реалізовував скупникам від чого мав дохід, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

З урахуваннямвсіх дослідженихданих щодопідозрюваного,врахувавши обставиницього кримінальногопровадження тадані проособу підозрюваного,слідчий суддявважає занеобхідне застосуватидо ньогоальтернативний запобіжнийзахід увиді заставиу розмірі300(триста)розміру прожитковихмінімумів дляпрацездатних осібстаном на2024рік,що становить908400грн.(дев`ятсотвісім тисяччотириста)гривень. На переконання слідчого судді, з урахуванням тяжкості та специфіки злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 даних про його особу, такий розмір застави на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є розумним з огляду на обставини саме даного кримінального провадження.

За описаних вище обставин запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000001522 від 13.12.2023 року відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 20.08.2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , 12.01.1969 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 908400грн.(дев`ятсотвісім тисяччотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 20 серпня 2024 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1