Ухвала суду № 11993991, 28.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2010 р. м. КиївК-19558/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Шипуліна Т.М.

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Мелітопольська ОДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 14.03.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007

у справі № 22а-216/07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський мясопереробний комплекс»(далі Товариство)

до Мелітопольської ОДПІ

про скасування податкової вимоги.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Касьяненка М.І.,

відповідача Вапірова І.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.03.207, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007, позов задоволено; скасовано першу податкову вимогу від 19.12.2006 № 1/535. Ухвалені у справі рішення з посиланням на приписи підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»мотивовано тим, що відсутність доказів надсилання на адресу позивача рішення, прийнятого податковим органом за результатами розгляду скарги Товариства на податкове повідомлення-рішення від 29.09.2006 №0001862302/0, є достатньою підставою вважати скаргу платника задоволеною, що виключає правомірність направлення Товариству оспорюваної податкової вимоги.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Мелітопольська ОДПІ просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивачем фактично не оскаржувалося податкове повідомлення-рішення від 29.09.2006 №0001862302/0, а тому податкове зобовязання за цим актом індивідуальної дії є узгодженим, що обумовлює законність направлення Товариству спірної податкової вимоги.

У судовому засіданні представник скаржника змінив касаційні вимоги та просив суд закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на досягнення сторонами примирення. Втім оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначеної обставини відповідачем подано не було, у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для закриття провадження у справі з вказаних мотивів.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Мелітопольської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- за наслідками проведення Мелітопольською ОДПІ виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2006, оформленої актом від 29.06.2006 №512/23/30542164, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2006 №0001852302/0, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 39667,35 грн. (у тому числі 26544,56 грн. за основним платежем та 13122,79 грн. штрафних санкцій), та податкове повідомлення-рішення від 12.07.2006 №0001862302/0, за яким Товариству нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 40535,18 грн. (у тому числі 27023,45 грн. за основним платежем та 13511,73 грн. штрафних санкцій);

- позивач оскаржив названі податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку;

- за наслідками розгляду первинних скарг Товариства рішенням Мелітопольської ОДПІ від 18.09.2006 № 29684/25-020 оскаржувані акти індивідуальної дії були залишені без змін та платникові були направлені податкове повідомлення-рішення від 25.09.2006 №0001852302/1 та податкове повідомлення-рішення від 25.09.2006 №0001862302/1, які дублювали зміст відповідних попередніх податкових повідомлень-рішень;

- 29.09.2006 позивачем було повторно подано скарги на податкові повідомлення-рішення від 12.07.2006 №0001852302/0 та від 12.07.2006 №0001862302/0 до державної податкової адміністрації Запорізької області з одночасним повідомленням відповідача про направлення цих скарг листами від 29.09.2006;

- факт надсилання зазначених скарг підтверджується, зокрема, описом вкладення до цінного листа № 114751, який було звірено оператором поштового звязку ОСОБА_3 з дійсним вкладенням в установленому порядку;

- рішенням державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 29.11.2006 №4058/10/28-020 про результати розгляду повторної скарги було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 12.07.2006 №0001852302/0;

- докази прийняття та надсилання на адресу Товариства рішення державної податкової адміністрації у Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення від 12.07.2006 №0001862302/0 у матеріалах справи відсутні.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності надсилання податковим органом Товариству податкової вимоги щодо погашення податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2006 №0001862302/0.

Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова вимога це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

За змістом підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 названого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Отже, як вірно зазначили судові інстанції, підставою для направлення платникові податкової вимоги є несплата таким платником узгодженої суми податкового зобовязання в добровільному порядку.

Згідно з підпунктами 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства попередні судові інстанції з огляду на установлений ними факт ненадсилання позивачеві рішення, прийнятого контролюючим органом за наслідками повторного розгляду скарги платника на податкове повідомлення-рішення від 12.07.2006 №0001862302/0, дійшли вірного висновку про незаконність направлення Товариству спірної податкової вимоги.

Доводи скаржника щодо неоскарження позивачем названого податкового повідомлення-рішення спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а відтак обґрунтовано не були взяті до уваги судами.

За таких обставин підстав для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 14.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 у справі № 22а-216/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак Н.Г. Пилипчук Т.М. Шипуліна