Ухвала суду № 11993988, 26.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2010 року м. КиївК-20868/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства “Біллербек-Україна” перо-пухової фабрики, що заснована на власності юридичної особи Австрії компанії “Герд Біллербек Гмбх Відень”

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007р.

по справі № 13/1-4

за позовом Підприємства “Біллербек-Україна” перо-пухової фабрики, що заснована на власності юридичної особи Австрії компанії “Герд Біллербек Гмбх Відень”

до Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство “Біллербек-Україна” перо-пухова фабрика, що засноване на власності юридичної особи Австрії компанії “Герд Біллербек Гмбх Відень” звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2006р. № 0000012800/3.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2007 року у справі № 13/1-4 позов задоволено та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007 року у даній справі постанову Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2007р. скасовано; в позові відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи та не дослідження доказів та процедури сплати податкового зобовязання.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки діяльності позивача на предмет своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, відповідачем складено акт № 91/15/14338122 від 06.04.2006 року, в якому зазначено, що сума податку на додану вартість по векселю № 793389210080 підлягала погашенню 07.03.2006 року, а фактично погашена платіжним дорученням № 160 від 09.03.2006 року з простроченням в 1 день.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012800/3 від 03.09.2006р., яким позивача зобовязано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 11038, 46 грн.

Встановлено, що між позивачем та філією “Відділення Промінвестбанку в м. Чортків” 26.04.2005 року укладено договір № 1 авалювання векселів, згідно якого позивач 06.03.2006 року надав філії “Відділення Промінвестбанку в м. Чортків” платіжне доручення № 160 від 06.03.2006 року на суму 110385, 69 грн. з призначенням платежу: “ПДВ по векселю №793389210080 від 06.02.2006 року. Термін сплати 07.03.2006 року.”, яке того ж дня було проведено банком по вказаних реквізитах. Однак, 09.03.2006 року ОУДК Тернопільської області повернуто даний платіж позивачу з призначенням платежу “повернуто документ 160 від 06.03.2006 року. Уточнити реквізити отримувача 31114029500554 держбюджет Чортківський р-н ПДВ по векселю № 793389210080 від 06.02.2006 року.”

09.03.2006 року Підприємство “Біллербек-Україна” перо-пухова фабрика надало до банку платіжне доручення № 160 від 06.03.2006 року з уточненими реквізитами отримувача, яке було проведене банком в той же день по нових реквізитах.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджене Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Крім того, позивач 13.11.2006 року повністю сплатив штрафні санкції в розмірі 11038, 46 грн.

Враховуючи викладене, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку про правомірність застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобовязання, оскільки відповідальним за достовірність зазначення реквізитів у вказаному вище платіжному дорученні був позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства “Біллербек-Україна” перо-пухової фабрики, що заснована на власності юридичної особи Австрії компанії “Герд Біллербек Гмбх Відень” відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007р. залишити без змін.

Справу № 13/1-4 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Суддя Г.К. Голубєва