Ухвала суду № 11993896, 19.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2010 р. м. КиївК-14522/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької державної податкової інспекції у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року

та постанову Господарського суду Полтавської області від 28.07.2009 року

по справі № 9/214

за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"

до Кременчуцької державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до суду з позовною заявою до Кременчуцької державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2007 року № 0000462301/0/330, від 10 травня 2007 року № 0001982301/1/82, від 10 травня 2007 року № 0000462301/1/994, від 25 липня 2007 року № 0001982301/2/121, від 25 липня 2007 року № 0000462301/2/1585, від 4 жовтня 2007 року № 0001982301/3/150, від 04 жовтня 2007 року № 0000462301/3/2279.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у даній справі позов задоволено та визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення ст. 9 Закону України від 23 грудня 2004 року №2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (далі Закон № 2285- ІV), ст. 8 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі Закон № 3235- ІV), пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97-ВР), ст.ст. 11, 69 та 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено невиїзну позапланову перевірку ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з питання дослідження правильності формування податкового кредиту за період: липень, вересень - листопад 2005 року, січень-листопад 2006 року, за результатами якої складено акт № 98/23-120/00152307 від 16 лютого 2007 року.

На підставі акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 3417160,00 гр. та застосування штрафних санкцій в сумі 1626575,00 гр. та про донарахування податку на додану вартість в сумі 154859,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 46458,00 грн. за порушення ст. 9 Закону №2285-ІV, ст. 8 Закону України № 3235-IV, пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства податковий орган дійшов з посиланням на те, що підприємствами-постачальниками при складанні податкових накладних було допущено порушення норм п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у неправильному визначені у цих документах сум податку на додану вартість за ставкою 20%, тоді як, на думку відповідача, необхідно було зазначити ПДВ за ставкою 0 %.

Такі твердження податковий орган мотивував тим, що природний газ підприємствами-постачальниками (ТОВ "Полтаванафтогазпостач" та ТОВ КВФ "Славія") придбавався за ставкою 0% у ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", який в свою чергу придбавався на підставі міжурядових угод України із Туркменією та Російською Федерацією. Природний газ реалізовувався ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з виконанням умов Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", тобто за нульовою ставкою ПДВ.

Судами встановлено, що позивачем у 2005 та 2006 роках укладено договори постачання природного газу: договір №1452/3/2111 від 18 травня 2005 року, №325/3/2111 від 26 грудня 2005 року з ТОВ "Євротрансакція"; №1732/3/2111 від 30 червня 2005 року з ТОВ "Полтаванафтогазпостач"; №03/05/К-1/392/3/2111 від 06 березня 2006 року з ТОВ КВФ "Славія".

На виконання умов зазначених договорів, АТ "Укртатнафта" отримало газ від постачальників, із оформленням відповідних актів приймання-передачі, видаткових накладних. Вартість природного газу сплачена позивачем в повному обсязі, в складі ціни товару сплачено суми податку на додану вартість, що підтверджено копіями платіжних доручень. Постачальниками товару на користь АТ "Укртатнафта" на весь обсяг поставленого природного газу надано податкові накладні, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вартість придбаного позивачем природного газу, відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відноситься до складу валових витрат виробництва.

Право платника податку на податковий кредит виникає, згідно вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, з дати першої події: або списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів; або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Суми податкового кредиту, відповідно до положень пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, підлягають відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України. Зазначеним пунктом також передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем вимоги зазначеного Закону було виконано в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що при дослідженні правильності формування податкового кредиту АТ "Укртатнафта" за липень, вересень листопад 2005 року, січень листопад 2006 року шляхом проведення зустрічних документальних перевірок встановлено придбання АТ "Укртатнафта" природного газу у постачальників, які при складанні податкових накладних порушили вимоги п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, неправильно визначивши ставку податку та не вказавши закордонне походження газу і, крім того, не сплачували до бюджету суми податку на додану вартість. Таким чином, на думку Кременчуцької ОДПІ, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, оформленим неналежним чином.

Правильними є висновки судів, що відповідач, відмовляючи позивачу у відшкодуванні з державного бюджету сум податку на додану вартість, сплачених ним у складі придбаного товару, порушує вимоги ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг). У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріали справи містять письмові докази на підтвердження реальності господарських операцій з поставки природного газу та оплати цих послуг, а саме договори постачання природного газу та додаткові угоди до них, податкові накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення; договори на транспортування придбаного природного газу з філією ДК "Укртрансгаз НАК "Нафтогаз України" Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"; договори на транспортування природного газу від газорозподільної станції ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до вхідної засувної арматури АТ "Укртатнафта", сертифікати якості природного газу, довідки про взаєморозрахунки між ДП "Черкаситрансгаз" та АТ "Укртатнафта", які підтверджують факт оплати послуг за транзит газу у 2005-2006 роках.

Зазначені документи свідчать про те, що позивач отримував придбаний природний газ від резидента України ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" шляхом транспортування газу через національні мережі газопроводу "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" та ВАТ "Кременчукгаз".

Відповідач не надав судам доказів на підтвердження того, що позивач придбавав у своїх контрагентів природний газ іноземного походження.

Натомість, зміст договорів на постачання природного газу позивачу та всі первинні документи не свідчать про іноземне походження природного газу.

Судами надана належна оцінка цим обставинам, оскільки враховані наявні у справі відповіді НАК "Нафтогаз України" ДК " Газ України " від 03.06.2009 р. № 31/10-5248 та від 15.07.2009 р. № 31/10-6917 на запити господарського суду Полтавської області та прокуратури Полтавської області, згідно яких ДК "Газ України" не володіє інформацією з питань чи ввозився на територію України природний газ на виконання умов зовнішньоекономічних договорів, укладених не на виконання міжнародних договорів України, та чи відбувався у 2005-2006 рр. імпорт природного газу на територію України поза умов міжнародних договорів України резидентами - суб'єктами господарювання України.

Згідно вимог ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем, який заперечував проти адміністративного позову, не доведено правомірність і законність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 28.07.2009 року по справі № 9/214 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Костенко М.І.

(підпис)Маринчак Н.Є.

(підпис)Федоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 22.10.2010р.