Ухвала суду № 11970235, 18.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2010 р. м. КиївК-14583/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І,

секретар Євтушевський В.М.,

за участю:

представників позивача Митрофанової І.А., Облетової Г.В.,

представника відповідача Кеміня В.В.,

представника Генеральної прокуратури України Комаси О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року

у справі № 2-7/8668-2006А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим, Прокуратури міста Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Феодосійської МДПІ: № 000776/2185/23-1/1/0 від 17 квітня 2006 року про нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 1188150,00 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1188150,00 грн. в повному обсязі; №000772/2185/23-1/9/0 від 17 квітня 2006 року про нарахування податкового зобовязання по податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України в розмірі 127339,20 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 254678,40 грн. в повному обсязі; №000777/2185/23-1/2/0 від 17 квітня 2006 року в частині нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 169786,00 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 84893,00 грн. (з урахуванням змін до адміністративного позову від 22 січня 2007 року № 166/79).

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ № 000776/2185/23-1/1/0 від 17 квітня 2006 року в частині донарахування ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»податку на прибуток у сумі 1185125,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1186637,50 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ №000777/2185/23-1/2/0 від 17 квітня 2006 року в частині донарахування ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»податку на додану вартість у сумі 169786,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 84892,50 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ № 000772/2185/23-1/9/0 від 17 квітня 2006 року про донарахування ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»податку з доходу нерезидента з джерелом його походження з України у сумі 127339,20 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 254678,40 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Феодосії АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року і направити справу на новий розгляд.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у м. Феодосії АР Крим задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Феодосійська МДПІ в АР Крим провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»за період з 01 жовтня 2004 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 1590/23-1/14309008 від 04 квітня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.3.3, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пунктів 5.6, 5.7, 5.9 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток за 4 квартал 2004 року на 1188150,00 грн., оскільки перевіркою було встановлено, що обєкт оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2004 року становить 4754600,00 грн.; порушення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 170206,00 грн., в т.ч. за січень 2005 року на 169786,00 грн., за вересень 2005 року на 420,00 грн.; порушення пункту 12.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку в 4 кварталі 20004 року на 127339,20 грн.

17 квітня 2006 року Феодосійська МДПІ в АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 2185/23-1/1/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2376300,00 грн., з яких 1188150,00 грн. за основним платежем, 1188150,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

17 квітня 2006 року Феодосійська МДПІ в АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 2185/23-1/2/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 255309,00 грн., з яких 170206,00 грн. за основним платежем, 85103,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

17 квітня 2006 року Феодосійська МДПІ в АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 2185/23-1/9/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»суму податкового зобовязання 9з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на доходи з джерелом їх походження із України у розмірі 382017,60 грн., з яких 127339,20 грн. за основним платежем, 254678,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не застосовується до правовідносин зі сплати відсотків за користування кредитом, а також інфляційних втрат, пені та 3% річних, з урахуванням того, що така заборгованість у позивача відображена лише в бухгалтерському обліку, а в податковому обліку така заборгованість у позивача не відображалася, оскільки при нарахуванні банком відсотків за користування кредитом ВАТ «Персей», а також при нарахуванні та стягненні інших вищевказаних сум, позивач не включав їх до валових витрат ні в періодах, коли вони були нараховані, ні в наступних періодах, про що свідчать податкові декларації з податку на прибуток, а отже обєкт оподаткування в минулих податкових періодах не зменшувався за рахунок збільшення валових витрат і заборгованість у податковому обліку у позивача не виникала. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що бюджетна позика, одержана позивачем від Міністерства праці та соціальної політики України, не є поворотною фінансовою допомогою, а є зобовязанням позивача, не збільшує його власний капітал і не є доходом, а тому не підлягає включенню до валових доходів. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати, понесені ним у 1 кварталі 2005 року у звязку з оплатою дослідно-конструкторських робіт з розробки комплекту конструкторської документації й технічного супроводу будівництва й здачі пасажирського судна «Суперфойл-301»згідно контракту № СФ-301-04 від 11 грудня 2004 року, які підтверджені актом виконаних робіт від 19 січня 2005 року, засвідченим печаткою компанії MTD Marine Technologi Development LTD, у звязку з чим позивач також правомірно відніс до складу податкового кредиту за січень суму податку на додану вартість, сплачену у складів вказаних витрат. Також суд першої інстанції відзначив, що згідно Конвенції «Про усунення подвійного оподаткування і попередження податкових відхилень щодо податків на доход та на приріст майна», укладеної 10 лютого 1993 року між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, прибуток підприємства договірної держави, одержаний ним від діяльності не через представництво в іншій договірній державі, оподатковується податками лише в цій державі, а отже нарахування податковим органом податку з доходів нерезидента, який підлягає утриманню з доходів, виплачених на користь MTD Marine Technologi Development LTD, який є резидентом острова Гернсі, що є частиною Сполученого Королівства Великобританії, в 4 кварталі 2004 року є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства (оборотно-сальдова відомість по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками»за липень 2005 року, головна книга за 2005 рік за липень) значиться запис Дт 948 Кт 631 у сумі 473394,59 грн. по розрахунках з ВАТ «Персей». Вказана сума була нарахована на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2003 року у справі № 2-19/1953-2003 за позовом ВАТ «Персей»до ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»про стягнення 471576,59 грн., у т.ч.: 411113,50 грн. відсотки за отримання кредиту, 9924,28 сума з урахуванням індексу інфляції, 44794,48 грн. пеня за прострочення платежу, 5744,33 грн. 3% річних, а також 1700,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Станом на 01 жовтня 2005 року вказана кредиторська заборгованість позивача перед ВАТ «Персей»погашена не була та не була віднесена до складу валового доходу у перевіряємому періоді.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості встановлений пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Як вбачається з рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2003 року у справі № 2-19/1953-2003 заборгованість ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»перед ВАТ «Персей»виникла згідно додаткової угоди № 2 від 13 лютого 2001 року до договору № 1/3-200 від 12 травня 2000 року, відповідно до якої ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»доручило, а ВАТ «Персей»взяло на себе зобовязання по оформленню кредиту на суму, що залишилася несплаченою, в розмірі 2818098,55 грн., а ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»зобовязалося оплатити роботи ВАТ «Персей»і відсотки за отриманий кредит в розмірі 43% річних ти 20% податку на додану вартість.

З огляду на те, що заборгованість позивача перед ВАТ «Персей»виникла не по оплаті вартості товарів (робіт, послуг), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що податковий орган безпідставно застосував до вказаних правовідносин підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 67/06 від 18 грудня 2006 року ТОВ «Кримське експертне бюро».

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2004 року Міністерство праці та соціальної політики України (позикодавець) та ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»(позичальник) уклали договір № 162 безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати у сумі 4740505,00 грн. (в редакції додаткової угоди від 06 грудня 2004 року). Забезпеченням зобовязань позичальника за даним договором є договір іпотеки № 2183 від 27 жовтня 2004 року (статті 8 договору № 162 від 28 жовтня 2004 року). Предметом іпотеки є нерухоме майно позивача, а саме: комплекс будівель 121 корпуса, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, 1-д, вартість якого складає 10812353,00 грн.

Відповідно до пункту 1.22.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Визначення терміна «доходи»містить пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, відповідно до якого доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що сам по собі факт отримання коштів у власність у розумінні статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики не є ознакою отримання доходу, оскільки ці надходження обтяжені зобов'язанням щодо їх повернення. За цих обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що у зв'язку з отриманням грошей за договором позики у позивача не було підстав для збільшення валових доходів, а відтак податковий орган безпідставно нарахував позивачу податок на прибуток та застосував штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2004 року ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»(замовник) та Компанією MTD Marine Technologi Development LTD (Великобританія) в особі С.П. Павлова, діючого на підставі довіреності від 25 листопада 2004 року, (виконавець) було укладено контракт № СФ-301-04, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по виконанню дослідно-конструкторської роботи по розробці комплекта конструкторськї документації й технічного супроводу будівництва й здачі пасажирського швидкісного катамарана з підводними крилами і рецепторами проекту «Суперфойл-301». Загальна вартість робіт по цьому контракту складає 264000,00 доларів США (пункт 2.1 статті 2 контракту). Оплата робіт здійснюється в наступному порядку: не пізніше 5 банківських днів після підписання контракту замовник перераховує на користь виконавця перший платіж в розмірі 160000,00 доларів США; не пізніше 30 січня 2005 року замовник перераховує на користь виконавця другий платіж в розмірі 52000,00 доларів США; не пізніше 28 лютого 2005 року замовник перераховує на користь виконавця третій платіж в розмірі 52000,00 доларів США (пункт 2.2 статті 2 контракту). Закінчення робіт по кожному етапу оформлюється двостороннім актом виконаних робіт (пункт 4.1 статті 4 контракту).

Згідно із довіреністю від 25 листопада 2004 року Павлову С.П. надано право бути довіреною особою MTD Marine Technologi Development LTD та виступати за та від імені компанії при здійсненні та виконанні на території України всіх, або окремих дій з наступних дій: ведення переговорів та підписання контракту № СФ-301-04 з ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»; ведення переговорів по всім питанням, повязаним з ЕРО патент № 0794892 в Україні. Повноваження, надані довіреній особі за довіреністю, обмежуються вказаними вище, а також іншими повноваженнями, які можуть бути необхідні для цього або виникнуть непередбачено та будуть обґрунтовано повязані з цим.

Згідно з поясненнями MTD Marine Technologi Development LTD від 31 березня 2006 року Павлову С.П. за довіреністю були надані повноваження підписувати акт виконаних робіт за контрактом № СФ-301-04 від імені MTD Marine Technologi Development LTD, оскільки вказана дія повязана з укладанням контракту.

На виконання умов контракту компанія MTD Marine Technologi Development LTD виставляє інвойс № SF301/01/04 від 11 грудня 2004 року на суму 160000,00 доларів США згідно платіжного доручення № 22 від 21 грудня 2004 року.

Факт отримання позивачем робіт від MTD Marine Technologi Development LTD підтверджується двостороннім актом виконаних робіт від 19 січня 2005 року на суму 160000,00 доларів США, підписаним директором позивача Козловим Б.А. та від імені MTD Marine Technologi Development LTD - Павловим С.П. за дорученням від 25 листопада 2004 року, та скріпленим печатками підприємств.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 67/06 від 18 грудня 2006 року ТОВ «Кримське експертне бюро»в бухгалтерському обліку позивача в грудні 2004 року відображено нарахування дебіторської заборгованості компанії в сумі 160000,00 доларів США або 848928,00 грн. (за курсом в гривнях на дату перерахування). Вказана заборгованість рахувалась на бухгалтерському рахунку 371.5 «Розрахунки по виданим авансам з контрагентами ближнього та дальнього зарубіжжя».

Як вбачається з акту перевірки, фактично проектно-конструкторські роботи по розробці комплекта конструкторської документації й технічного супроводу будівництва й здачі пасажирського швидкісного катамарана з підводними крилами і рецепторами проекту «Суперфойл-301»у виді креслень надійшли засобами електронного звязку. Накресленнях, були надані до перевірки, були відсутні «мокрі»печатки MTD Marine Technologi Development LTD.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію № 28697 Статут та Установчі документи MTD Marine Technologi Development LTD зареєстровані Королівським Судом Її Королівської Величності 07 жовтня 1994 року на острові Гернсі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що MTD Marine Technologi Development LTD є нерезидентом у розумінні пункту 1.16 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон»від 24 лютого 2003 року № 77-р, острів Гернсі є Британською залежною територією та відноситься до офшорних зон.

Відповідно до пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Так, Держзовнішінформ у відповідності до Постанови Національного Банку України «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями»№ 597 від 30 грудня 2003 року щодо надання акту цінової експертизи з приводу послуг (виконання науково-пошукових робіт з розробки комплекта конструкторськї документації й технічного супроводу будівництва й здачі пасажирського швидкісного катамарана з підводними крилами і рецепторами проекту «Суперфойл-301»відповідно до контракту № СФ-301-04 від 11 грудня 2004 року між компанією MTD Marine Technologi Development LTD та з ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»на суму авансового платежу 160000,00 доларів США) дає висновок, що 3 1/3916 від 14 грудня 2004 року, що вартість послуг, повязаних з розробкою технічної документації, відповідає конюктурі цін на ринку послуг в суднобудівельній галузі.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат суму вартості підрядних робіт, отриманих за актом виконаних робіт від 19 січня 2005 року.

Посилання податкового органу на висновки спеціалістів Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз № 767 та № 768 від 22 березня 2006 року згідно яких підписи від імені Павлова С.П., що розташовані на контракті № СФ-301-04 від 11 грудня 2004 року в графі «виконавець»та в акті виконаних робіт від 19 січня 2005 року від виконавця, виконані, можливо, різними людьми; відбиток печаті «LIMITED»на документі «Акт виконаних робіт від 19 січня 2005 року»нанесений не рельєфним кліше правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як необґрунтовані з підстав того, що вказані висновки були отримані податковим органом поза судовим розглядом справи та носять умовний (вірогідний) характер, а також з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Таким чином, використання будь-якого з вказаного вище переліку способу підпису при оформленні документації не суперечило вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Як вбачається з акту перевірки, перерахування позивачем коштів у сумі 160000,00 доларів США на рахунок MTD Marine Technologi Development LTD відбулося 21 грудня 2004 року згідно платіжного доручення № 22.

За таких обставин, а також зважаючи на те, що податковим органом було неправомірно виключено зі складу валових витрат за 1 квартал 2005 року оплату вартості послуг за контрактом № СФ-301-04 від 11 грудня 2004 року, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що податковий орган безпідставно виключив зі складу податкового кредиту січня 2005 року суму податку на додану вартість, сплачену у складі вказаних витрат.

Відповідно до пункту 1.21 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до підпунктів «а», «d»пункту 1 статті 3 Конвенції «Про усунення подвійного оподаткування і попередження податкових відхилень щодо податків на доход та на приріст майна», укладеної 10 лютого 1993 року між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії (далі Конвенція), термін «Сполучене Королівств»означає Великобританію і Північну Ірландію, включаючи будь-яку територію за межами територіального моря Сполученого Королівства, яка відповідно до міжнародних законів визначається або може бути в подальшому визначена за законами Сполученого Королівства, що стосуються континентального шельфу, як територія, в межах якої можуть застосовуватись права Сполученого Королівства щодо морського дна, надр і їх природних ресурсів. Терміни «Договірна Держава»і «друга Договірна Держава» означають, залежно від контексту, Сполучене Королівство або Україну.

Відповідно до пункту 1 статті 7 цієї Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва.

Як зазначалося вище, компанія MTD Marine Technologi Development LTD є нерезидентом у розумінні пункту 1.16 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та виконувала роботи, передбачені контрактом № СФ-301-04 від 11 грудня 2004 року, на території своєї держави, а не на території України та не через представництво в Україні.

За таких обставин, а також зважаючи на те, що послуги нерезидента - компанії MTD Marine Technologi Development LTD, які були надані позивачу у рамках контракту № СФ-301-04 від 11 грудня 2004 року, носять разовий характер та не підпадають під поняття «господарська діяльність», визначене в пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та здійснювалися на території острова Гернсі, а не на митній території України, і відправлялися позивачу за допомогою електронної пошти, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку дохід нерезидента від такої діяльності не підлягає оподаткуванню згідно статті 13 Закону України України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що у відповідності до пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конвенції «Про усунення подвійного оподаткування і попередження податкових відхилень щодо податків на доход та на приріст майна», укладеної 10 лютого 1993 року між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, а не Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Феодосії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко