Ухвала суду № 11993271, 05.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 р.Справа № 22-а-7541/08 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Харченко К.В.,

за участю: представника прокуратури Одеської області Вербовщука Сергія Григоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток ветмедицини" до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області за участю прокуратури Ананьївського району Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення області №000069/2300/0-3767 від 30 серпня 2006 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Розвиток ветмедицини" звернулося до суду з позовом (уточненим) до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі Любашівська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2006 року №000069/2300/0-3767 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66 789 грн., з яких 44 526грн. - за основним платежем та 22 263грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність виключення відповідачем зі складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість у загальному розмірі 44 526грн., що була сплачена ТОВ "Розвиток ветмедицини" у складі вартості наданих ПП "Нарда" послуг.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року позовні вимоги задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Любашівської МДПІ №000069/2300/0-3767 від 30 серпня 2006 року скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Розвиток ветмедицини" (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Пролетарська, 98, код ЄДРПОУ 32037780) судовий збір у сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду, Любашівською МДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначалося, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги Любашівської МДПІ, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ст.11 п.п. 1, 3, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та на виконання листа - запита ДПА в Одеській області №17271/23-7010 від 05 липня 2006 року, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи Любашівської МДПІ Одеської області Ключко Н.І., старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи Любашівської МДПІ Якименко О.І. проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Розвиток ветмедецини" з питань правових відносин з ПП "Нарда" за період з 01 квітня 2004 року по 31 серпня 2004 року.

За результатами якої був складений акт №37-23-1006/32037780 від 22 серпня 2006 року "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Розвиток ветмедицини" з питань правових відносин з ПП "Надра" за період з 01 квітня 2004 року по 31 серпня 2004 року".

На підставі вказаного акту перевірки Любашівською МДПІ Одеської області 22 серпня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000069/2300/0-3767 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66 789 грн., з яких 44 526 грн. - за основним платежем, та 22 263грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення позивачем, на думку відповідача, п.п.7.2.4 та п.п.7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.п. 2, 5, 18 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165.

В основу прийняття цього рішення було покладено висновок податкового органу про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ "Надра" за результатами виконання угоди (контракту) №2618 від 05 квітня 2004 року про надання інформаційних послуг по дослідженню ринку медичної практики та №4/26 від 26 квітня 2004 року про надання послуг по проходженню виробничої та навчальної практики, з причин визнання недійсними установчих та реєстраційних документів (у тому числі і свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ) названого товариства за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2004 року у справі № 2-5895 з мотивів реєстрації цього субєкта господарювання на підставну особу.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте Любашівською МДПІ в порушення вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у цій самій редакції не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів вважає, що визнання в судовому порядку недійсними установчих документів контрагента позивача, який видав податкові накладні, не свідчить про необґрунтованість податкової вигоди.

Адже визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

До того ж, як вірно зазначено судом першої інстанції, на час здійснення господарських операцій з виконання угод (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) виконавець (ТОВ "Надра") був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків його контрагентом, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею ж 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, у пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Зі змісту пункту 10.2 статті 10 цього ж Закону випливає принцип індивідуальної відповідальності платника за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, сама по собі несплата податку контрагентом платника (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту платником.

Податковим органом не наведено будь-яких посилань, які виключають право платника на отримання податкової вигоди (як-от фіктивність здійснених операцій, відсутність факту їх реального виконання, вчинення операцій виключно з метою отримання податкової вигоди, обізнаність позивача щодо правопорушень, які допускав його контрагент, та інші обставини, що свідчать про недобросовісність платника).

З врахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та правомірно задовольнили позов.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи були досліджені в суді першої інстанції та свого підтвердження не знайшли. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: