Ухвала суду № 11993106, 12.07.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 р. Справа № 53706/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Шавеля Р.М.

Суддів Заверухи О.Б. , Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтерпак» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2009р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтерпак» до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (Лановецьке відділення) про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.05.2009р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Підприємство з іноземними інвестиціями /ПІІ/ «Інтерпак» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ (Лановецьке відділення) № 0000692303 від 29.12.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 360000 грн. (а.с.3-6).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2009р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.88-90).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ТзОВ «ПІІ «Інтерпак», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.121-124).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду про обовязок субєктів господарювання у разі продажу ними за готівкові кошти матеріальних цінностей, які вилучені з активів та не відносяться до продукції власного виробництва, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій /РРО/ або здійснювати такі операції в безготівковій формі через установи банків є хибними і не відповідають ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; при цьому позивач є виробником, здійснює господарську діяльність по виробництву тари з пластмас.

Також реалізований підприємством автомобіль відносився до основних засобів, використовувався в господарській діяльності позивача, його реалізація є разовою операцією по продажу основного засобу в місці, яке не передбачено для отримання товару або здійснення роздрібної чи оптової торгівлі.

Окрім цього, суд безпідставно розцінив вказані дії підприємства як триваюче правопорушення і неправомірно не застосовував до розглядуваних правовідносин приписи ст.ст.238, 250 Господарського кодексу /ГК/ України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, в рамках проведення планової виїзної перевірки ТзОВ «ПІІ «Інтерпак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. ревізорами податкового органу досліджувалося питання дотримання встановленого порядку обігу готівки та застосування РРО, при цьому результати цього дослідження відображені в Акті перевірки № 378/23-01/33390395 від 18.12.2008р. та більш детально викладені у Довідці від 18.11.2008р. перевірки щодо контролю за додержанням порядку ведення операцій з готівкою, проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів (а.с.9-36, 37-40).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем реалізовано через касу підприємства легковий автомобіль марки «Фольксваген Пасат» на користь фізичної особи ОСОБА_3; факт реалізації транспортного засобу стверджується рахунком-фактурою № 1/07 від 09.01.2007р., податковою накладною № 1/07 від 09.01.2007р.; сума продажу автомобіля склала 72000 грн. (а.с.55).

Оплата вартості придбаного транспортного засобу проводилася частинами згідно прибуткових касових ордерів № 1/07 від 10.01.2007р. на суму 17000 грн., № 2/07 від 05.02.2007р. на суму 10000 грн., № 3/07 від 19.02.2007р. на суму 10000 грн., № 4/07 від 22.03.2007р. на суму 11000 грн., № 5/07 від 28.04.2007р. на суму 11000 грн., № 6/07 від 22.05.2007р. на суму 13000 грн. (а.с.56-61).

На підставі наведеного Акта перевірки і згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято рішення № 0000692303 від 29.12.2008р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 360000 грн. (а.с.41).

За результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій були відхилені, а податковим органом прийняті відповідні рішення про результати розгляду вказаних скарг (а.с.43-54).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі приписів ст.ст.1, 2, 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» операцію з продажу легкового автомобіля, який не є продукцією власного виробництва підприємства, слід було проводити через РРО; із змісту наведеного Закону слідує, що в разі продажу субєктами господарювання за готівкові кошти матеріальних цінностей, які вилучені з активів та не відносяться до продукції власного виробництва, останні зобовязані проводити розрахункові операції через РРО або здійснювати такі операції в безготівковій формі через установи банків.

Також вказане порушення носить триваючий характер, через що застосування адміністративно-господарських санкцій є можливим протягом 6 місяців з дня виявлення порушення.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Згідно зі ст.1 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р.) визначено, що основні фонди - це матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Враховуючи те, що основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються), не поширюється.

Це підтверджується і змістом ст.3 зазначеного Закону, якою встановлені обов'язки для суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Закон не обмежив виконання цих обов'язків лише продажем товарів (наданням послуг), а й встановив, що продаж повинен мати місце у сфері торгівлі, громадського харчування чи послуг.

Згідно матеріалів справи належний позивачу транспортний засіб був реалізований на підставі оформленого рахунку-фактури № 1/07 від 09.01.2007р., грошові кошти за придбаний автомобіль відповідно до пп.2.2, 2.3, 2.10 ст.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затв. постановою Правління НБ України № 72 від 19.02.2001р., внесені покупцем в касу підприємства і оприбутковані позивачем прибутковими касовими ордерами.

При цьому розрахунки між сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу проведені готівкою після фактичного укладення договору купівлі-продажу автомобіля; передача автомобіля та оплата останнього не співпадають в часі, що не узгоджується з п.4.4. Порядку реєстрації, пломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затв. наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» реалізований автомобіль належить до основних фондів підприємства, не був призначений для здійснення торгівельної діяльності як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку (п.2 постанови КМ України «Про порядок зайняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуговування населення»), у звязку з чим дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції з продажу основних фондів не поширюється.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що у розглядуваному випадку реалізація підприємством транспортного засобу не є розрахунковою операцією з продажу товарів у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», через що позивач не зобовязаний був проводити вказану операцію через РРО.

Звідси, матеріалами справи не підтверджується порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», через що у відповідача не було правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За таких обставин сума штрафних (фінансових) санкцій нарахована податковим органом позивачу безпідставно, через що заявлений позов є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, при цьому належить визнати протиправним і скасувати рішення Збаразької МДПІ № 0000692303 від 29.12.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 360000 грн.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтерпак» задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтерпак» задоволити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (Лановецьке відділення) № 0000692303 від 29.12.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 360000 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтерпак» понесені судові витрати у розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Шавель Р.М.

Судді Заверуха О.Б. , Каралюс В.М.

<Текст >