Постанова № 11992875, 22.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11560/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Ключковича В.Ю., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника відповідача Іванькової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.03.2009 р. № 0000992320/0, від 12.05.2009 р. № 0000992320/1, від 23.07.2009 р. № 0000992320/2, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дедал»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000992320/0 від 04.03.2009 року, № 0000992320/1 від 12.05.2009 року та № 0000992320/2 від 23.07.2009 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційний скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нову, посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так судом першої інстанції встановлено, що TOB «Дедал», як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.02. 1999 р., внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (30294369). і перебуває на обліку в ДП1 у м. Чернігові як платник податків з 23.02.1999року.

Згідно з п. 1. п. 2 ст. 11. ст. 1 1-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі направлень на перевірку, працівниками ДПІ у м. Чернігові було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Дедал»»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, за наслідками якої було складено Акт перевірки від 24.02.2009 № 117/23/30294369, де зазначено про порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так ч. 4 висновків Акту перевірки встановлені порушення пп. 1.32. Ст. 1. пп.,3.1 ст. 3. п. 5.1. пп. 5.2.1. п. 5.2. пп.5.3.9 п. 5.3 пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5. п. 10.1 ст. 10, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 37 361 грн. в т.ч. за 1 квартал2006 року на 2 970 гри., за 1 півріччя 2006 року на 3 257 гри., за 3 квартал 2006 року на 3 517 грн.. за 2006 рік на 34 038 грн. за 3 квартал 2007 року на 854 грн. за 2007 рік на 2 577 грн. за 1 квартал 2008 року на 746 грн. за 1 півріччя 2008 року по 746 гри., за 3 квартал 2008 року па 746 грн.

Па підставі висновків Акту перевірки було видано податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 № 0000992320/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 56042,00 грн.. в тому числі 37361,00 грн. основного платежу та 18681,00 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПА в Чернігівській області та ДПА України, за наслідками розгляду яких, скарги залишені без задоволення та складено повторні податкові повідомлення-рішення від 12.05.2009 № 0000992320/1. та від 23.07.2009 №0000992320/2, якими визначено теж саме податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 56 042.00 грн., в тому числі 37 361.00 грн. основного платежу та 18 681.00 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо визначення податкового зобов'язання внаслідок включення ТОВ «Дедал»до валових витрат вартості отриманих транспортних послуг від ТОВ «Свей»в розмірі 14 068.33 грн. на підставі виставлених рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, суд першої інстанції помилково виходив з того, що отримання таких послуг не підтверджено товарно-транспортними накладними, з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо транспортних послуг є в наявності у позивача, а доводи податкової інспекції про відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортні послуги не спростовують наведеного висновку, оскількинадати товар у розпорядження покупця в зазначений у договорі термін у пункті поставки у тому місці, яке визначене у договорі, зобовязаний продавець (ТОВ «Свей»). Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обовязок поставки товару у зазначене покупцем місце, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал» згаданих накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ «Свей».

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що витрати, повязані з отриманих транспортних послуг від ТОВ «Свей»належать до валових витрат, оскільки факт його придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Також відмовляючи у задоволенні позову щодо визначення податкового зобов'язання внаслідок включення TOB «Дедал»до валових витрат суми придбання товару у ПП «Зоря-сервіс»в розмірі 122083,33 грн. за неправомірне віднесення зазначеної суми до складу валових витрат, суд першої інстанції помилково виходив з того, що видаткові накладні, представлені TOB «Дедал»на підтвердження придбання товару у ПП «Зоря-Сервіс», видані 22.12.2006 та 25.12.2006 є недійсними, в той час як ПП «Зоря-Сервіс»було знято з обліку в ДПІ м. Чернігові та виключено з Реєстру платників податку на додану вартість 15.11.2006 внаслідок ліквідації.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає, що

на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідність виписаних ТОВ «Свей»на користь позивача податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", актів виконаних робіт відповідачем не заперечувалось.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 - податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції, та висновку про неправомірність включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах виконання договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ч. 2 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Висновки суду першої інстанції щодо неправомірного включення TOB «Дедал»до валових витрат суми процентів за кредитними зобов'язаннями в розмірі 13 293.95 грн., обґрунтовані, так як вірно зазначив суд першої інстанції Дочірнє підприємство «Варіант-сервіс» є самостійним господарюючим суб'єктом, а тому кошти, які були передані TOB «Дедал»для ДП «Варіант-Сервіс»використовувались у господарській діяльності саме ДП «Варіант-Сервіс», а не TOB «Дедал». Так як встановлено судом першої інстанції, згідно статутів, наданих в судове засідання, дочірнє підприємство «Варіант сервіс»позивача є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку і штампи, рахунок у банку і відповідає за зобов'язаннями всім своїм майном. Метою створення Підприємства є здійснення ринкових взаємовідносин і одержання прибутку на основі задоволення потреб громадян, державних та інших підприємств і організацій, то також підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (31895029) та свідоцтвом платника податку на додану вартість від 21.03.2002 № 33909372.

Отже, в порушення пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» TOB «Дедал»включило до складу валових витрат у 2007-2008 роках витрати у сумі 13293,95 грн. пов'язані з нарахуванням та виплатою процентів по кредиту, які не пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000992320/2 від 23.07.2009 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування в цій частині не вбачається.

В частині відмови судом 1-ої інстанції в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000992320/0 від 04.03.2009 року, № 0000992320/1 від 12.05.2009 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал»про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000992320/0 від 04.03.2009 року, № 0000992320/1 від 12.05.2009 року скасувати.

У скасованій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал» задовольнити частково, визнати недійсним податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000992320/0 від 04.03.2009 року, № 0000992320/1 від 12.05.2009 року.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:М.В Межевич

судді:І.І. Бараненка

В.Ю. Ключкович