Постанова № 11992866, 22.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-12583/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Ключковича В.Ю., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Пильгун О.О., представника позивача Чміля В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправним Акту та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і нечинним акт ДПІ Святошинського району м. Києва від 16 липня 2009 року № 742/15-310 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по підприємству: ВАТ НВП «Сатурн», код 14308747 за період 30.01.09 -06.04.09 року; скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0008191504/0 про сплату штрафу ВАТ НВП «Сатурн»в розмірі 16340,70 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову та прийняти нову, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Ч.1 ст.203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва здійснено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по підприємству ВАТ «НВП «Сатурн», код 14308747 за період 30.01.09 - 06.04.09 року, про що складено акт № 742/15-310 від 16.07.2009 року.

На підставі акту перевірки № 742/15-310 від 16.07.2009 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесла податкове повідомлення - рішення № 0008191504/0 від 16 липня 2009 року, яким за платежем земельний податок з юридичних осіб визначила товариству податкове зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 16340,70 грн.

Так, перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, а саме порушення строків сплати податкових зобов'язань по земельному податку.

Також судом першої інстанції встановлено, що 05.12.2008 р. позивач подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва уточнюючі розрахунки щодо сплати податку за землю за грудень 2008 року. Згідно поданого розрахунку необхідно було сплатити 97222,31 грн. зі строком сплати до 30.01.2009 року.

Згідно обліку ДПІ у Святошинському районі м. Києва станом на 01.01.2009 року переплата ВАТ НВП «Сатурн»по податку на землю склала 15067,40 грн.

Згідно платіжного доручення № 70 від 22.01.2009 р., яке позивач подавав до АКБ «Київ», мало бути перераховано податку на суму 97222,31 грн., проте, як вбачається з виписки АКБ «Київ», кошти з рахунку ВАТ НВП «Сатурн»перераховані не були, про що листом № 01-2/0101 від 05.02.2009 р. позивач повідомив відповідача.

За січень 2009 року земельний податок сплачувався відповідно до платіжних доручень № 114 від 11.02.09, № 117 від 11.02.09, № 161 від 19.02.09, № 170 від 19.02.09 р.

За рахунок переплат станом на 19.02.09 р. було з не проплаченого банком платіжного доручення податку за грудень 2008 року погашено 57058,90 грн.

За лютий 2009 року проплачено згідно платіжних доручень № 277 від 23.03.09, № 282 від 24.03.09, № 298 від 25.03.09 р.

В зв'язку з невиконанням АКБ «Київ»платіжного доручення №70 від 22.01.09 про перерахування податку за землю за грудень 2008 р., так як Національним банком України накладено було мораторій на виконання платіжних доручень, що подані до АКБ «Київ»до 09.02.2009 р., ВАТ НВП «Сатурн»подало повторно платіжне доручення № 357 від 02.04.09 р. до АКБ «Київ»на суму 97222,31 грн. про перерахування податку на землю. Банком зазначені кошти були перераховані до бюджету 07.04.09 р.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 16 липня 2009 року № 0008191504/0 про сплату штрафу ВАТ НВП «Сатурн»в розмірі 16340,70 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що несплата до бюджету податку за землю за грудень 2008 року у встановлений термін відбулась не з вини позивача, а саме, з вини банку. Так як позивач надавав до банку АКБ «Київ»платіжні доручення на перерахування коштів з податку за землю до бюджету у встановлений законодавством термін. Проте, банк, зокрема, платіжне доручення № 70 від 22.01.2009 р. про перерахування податку за землю за грудень 208 року, не виконав, а здійснив перерахування лише 07.04.09 р.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

При цьому суд першої інстанції вважає, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування: якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з тим, що викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції всебічно враховані норми права, які виключають відповідальність платника податку, а саме: підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ грошей або використання спеціального платіжного засобу (п. 1.24 ст. 1).

Відповідно до п. 22 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком розрахункового документу на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документу до виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181).

Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 зазначеної статті, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Отже, платник податку вчинив всі необхідні дії щодо погашення податкових зобовязань, а тому прострочення платежу сталось не з його вини, а відповідач в свою чергу всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності прийнятого ним рішення, яке не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним акту, суд першої інстанції обґрунтовано послався на п.1 ч. 1 ст.17 КАС України та зазначив, що акт перевірки не містить обов'язкових до виконання рішень органу, як суб'єкта владних повноважень, а тому не є правовим актом індивідуальної дії, який може оскаржуватись в адміністративному судочинстві в розумінні п.1 ч. 1 ст.17 КАС України, однак помилково дійшов висновку в цій частині, що вимога позивача про визнання протиправним і нечинним акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 16 липня 2009 року № 742/15-310 задоволенню не підлягає, хоча відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

До таких актів можна віднести зокрема акти Державної податкової адміністрації України. Право видання таких актів передбачено пунктом 2 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-ХП (далі - Закон №509), відповідно до якого до функцій Державної податкової адміністрації України віднесено видання у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій, які підлягають обов'язковому опублікуванню.

До функцій державних податкових інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, встановлених статтею 10 Закону №509 видання нормативно-правових актів не відноситься.

Зокрема, до функцій таких інспекцій відносяться:

-здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

-забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; -проведення перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових, позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Державною податковою адміністрацією України. Відповідно до п.1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. В акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне податкове законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта господарювання.

Тобто, акт податкового органу, складений за результатами проведеної перевірки, не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0008191504/0 про сплату штрафу ВАТ НВП «Сатурн» в розмірі 16340,70 грн. ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування в цій частині не вбачається.

В частині відмови судом 1-ої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним і нечинним акт ДПІ Святошинського району м. Києва від 16 липня 2009 року № 742/15-310 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по підприємству: ВАТ НВП «Сатурн», код 14308747 за період 30.01.09 -06.04.09 року постанова Окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, так як справу в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Постановою _ позов _

Не погоджуючись із зазначеною постановою, _ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову

та прийняти нову постанову, якою

у задоволенні позову відмовити

мотивуючи свої вимоги тим, що судом

що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи,

не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими,

висновки суду не відповідають обставинам справи,

порушено норми матеріального та процесуального права.

судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи

Стаття 198. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду

1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;

6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стаття 202. Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення

1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову _ без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про (порушення, застосування)..... судом першої інстанції …………., з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов (відмовляючи у задоволенні позову) виходив з того, що

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про , що

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що

За таких обставин висновки суду.... є правильними

З матеріалів справи вбачається, що

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесення відповідачем спірного рішення про застосування фінансових санкцій від _р. № _ на підставі Акту перевірки від _р. № _, складеного _

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду першої інстанції, зроблених відповідно до ст.ст.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачі як субєкти владних повноважень не довели правомірності прийнятих ними рішень.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова _ ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року скасувати в частині відмови у визнанні протиправним і нечинним акта ДПІ Святошинського району м. Києва від 16 липня 2009 року № 742/15-310 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по підприємству: ВАТ НВП «Сатурн», код 14308747 за період 30.01.09-06.04.09 року та в цій частині провадження в справі закрити.

В інший частині постанову Окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя І.І. Бараненко

Суддя В.Ю. Ключкович