Ухвала суду № 11992726, 01.10.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2009 р.справа № 23/535/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання:Гулій О.Г.

за участі представників сторін:

позивача Барсукова І.Г. дов. №09/3305 від 26.06.09р.

відповідача Сиваш О.О. дов. від 26.11.08р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»

на постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2008 року

у справі №23/535/08-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2008 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2008 р. №0000290805/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 32437,65 грн., у тому числі за основним платежем 30893 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1544,65 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.12.2008 року( суддя Садовий І.В.) відмовлено у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Крім того, штрафні санкції, застосовані до підприємства, не є адміністративно-господарськими у розумінні ст. 238 Господарського кодексу України, внаслідок чого, строки встановлені ст. 250, до них не застосовуються.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов позивача. Скаржник вважає помилковим висновок суду, що не нараховані та не сплачені штрафні санкції у розмірі пяти відсотків від суми недоплати податкового зобовязання минулих податкових періодів є податковим зобовязанням платника податків. Позивач вказує на відсутність у податкового органу правових підстав для нарахування штрафних санкцій на штрафи, оскільки штраф, відповідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 не застосовується, оскільки відповідно до п. 1.5 ст. 1 цього Закону штрафні санкції нараховуються на суми податкового зобовязання без урахування пені та штрафних санкцій. Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2004 р. у справі №21/84 за заявою ТОВ «ОКСІВІЖЕН Груп», м. Київ порушено провадження у справі про банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє впродовж провадження у справі про банкрутство, то позивач не повинен був нараховувати і сплачувати штрафні санкції передбачені п. 17.2 ст. 17 Закону №2181. Скаржник також вважає помилковим висновок суду, що застосовані до нього штрафні санкції не є адміністративно-господарськими і строк, встановлений ст. ст. 250 Господарського кодексу України, на них не розповсюджується.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990р. №509-ХІІ із змінами та доповненнями, абзацу „в" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ОСОБА_5 проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка в приміщенні СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі платника податку на додану вартість ВАТ "Запоріжгаз" з питання виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданих платником податку на додану вартість податкових деклараціях (уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок) за жовтень 2007р.

За наслідками перевірки складено акт від 18.07.2008р. № 160/08-05/03345716 .

Актом перевірки, зокрема, встановлені порушення п.17.1 та п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 із змінами та доповненнями, в результаті чого не сплачено штрафні санкції у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати податкового зобов'язання минулих податкових періодів при самостійно виявлених фактів заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за період у жовтні 2007р. у сумі 30893 грн.

В акті перевірки також зазначено, що ВАТ "Запоріжгаз" виявивши недоплату з податку на додану вартість за минулі податкові періоди у сумі 617 869 грн., збільшило свої податкові зобовязання у податковій звітності за жовтень 2007р. на цю суму, та сплатило її без включення та сплати штрафу в розмірі п'яти відсотків від такої суми 30893 грн.

На підставі матеріалів перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняте податкове повідомлення - рішення від 29.07.2008 №0000290805/0 яким підприємству визначено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 32 437,65 грн., в т.ч. основного платежу в сумі 30 893 грн., штрафні санкції в сумі 1 544,65 грн.

Процедура адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 29.07.2008 №0000200805/0 задовільних наслідків для позивача не мала.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що введення в дію мораторію не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення та вказав, що оскільки строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після 12.12.2001 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджується.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000р. (надалі Закон 2181), штрафні санкції накладаються контролюючим органами, а у випадку, передбаченому п. 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків".

Згідно п.17.2 ст. 17 Закону №2181, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а)або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку".

Відповідно до вимог п. 10.6 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР, Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення подання" від 30.05.1997 року № 166, у редакції Наказу ДПА України від 15.06.2005р. №213, затверджена форма податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники.

Порядок відображення у податкової звітності з ПДВ самостійно виявлених помилок що містяться у раніше поданій ним податковій декларації поряд з вимогами п.17.2 ст. 1 Закону № 2181 передбачено у п.4.4 ст. 4 Наказу № 166.

Пунктом 4.4 ст. 4 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 року № 166 затверджена форма уточнюючого розрахунку, який відображає виправлені показники. Формою уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок передбачено спеціальний рядок 9 "Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки" (з посиланням, що рядок заповнюється у разі позитивного значення рядка 8) у якому запропоновано алгоритм розрахунку суми штрафу, а саме: р.8 *0,05.

Окрім того, формою податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до вимог пункту 17.2 ст. 17 Закону №2181 щодо самостійного нарахування штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати податкового зобов'язання, передбачені спеціальні рядки "сума штрафу нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки", це 28 та 9 рядок відповідно.

Як свідчать матеріали справи, позивач при поясненні підстав для неправомірності нарахування штрафних санкцій у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати в уточнюючих розрахунках посилається на ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992р. № 2343-ХП. Вказує, що визначення несплачених штрафних санкції як основного платежу на який нараховано штраф, суперечить діючому законодавству.

Однак, згідно норм ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Пунктом 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказано, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, положення даної статті про заборону нарахування протягом дії мораторію неустойки (штрафу, пені) інших фінансових (економічних) санкцій невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які виникли до введення в дію мораторію.

Враховуючи викладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Зважаючи на те, що строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після 12.12.2001 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджується.

Абзац 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказує, що з дати прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: ...припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені, продажів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

На момент проведення перевірки господарським судом не прийнято постанову про визнання ВАТ "Запоріжгаз" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

До того ж, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2008р. по справі № 21/84, залишено без розгляду заяву TOB "Оксівіжен Груп" про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Запоріжгаз".

Пунктом 1.2 Закону 2181 визначено, що податкові зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну сум коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Заявник апеляційної скарги помиляється в визначенні вказуючи замість податкового зобовязання визначення податкового боргу. В звязку з чим аргументація позивача відносно того, що штрафні санкції, застосовані до позивача , та визначені в оскаржуваному повідомленні рішенні як основний платіж та штрафна санкція, не є податковим зобовязанням, слід вважати необґрунтованим.

З огляду на викладене є вірним і висновок суду першої інстанції, що при виявленні факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, позивач повинен був або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку та сплатити суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми такої недоплати.

Згідно абзацу "в" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Враховуючи зміст порушення та вимоги п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України № 2181, сума не нарахованого самостійно та не сплаченого штрафу ВАТ "Запоріжгаз" відповідно до вимог п. 17.2 ст. 17 Закону України № 2181 є відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону №2181 є податковим зобов'язанням.

Матеріали справи підтверджують, що підприємством у жовтні 2007р. не нараховано та не сплачено штрафні санкції (штраф) у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати податкового зобов'язання минулих податкових періодів у розмірі 30893 грн. що в свою чергу є порушенням п.17.1, п. 17.2 ст. 17 Закону 2181, а отже є правомірними як доводи податкового органу, так і висновок суду першої інстанції по даному питанню.

Стосовно доводів про необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 250 Господарського кодексу України, слід зазначити, що статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 238 цього ГК України вказує, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ст. 1 Господарського кодексу України, зазначений кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до статті 2 Господарського кодексу України поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

В даних правовідносинах податкова інспекція не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією. Безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Таким чином, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм Господарського кодексу України.

В даному випадку стягнення штрафних санкцій регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державни ми, цільовими фондами". Вказаний Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бю джетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообо в'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому чис лі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскар ження дій органів стягнення.

Пунктом 1 ст.8 та ст.9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержан ням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій та патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності тощо.

Відповідно до п.17.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати податків та оскарження їх сум.

Аналіз наведених норм дає на думку судової колегії підстави для висновку , що встановлений ст. 250 ГК України строк для застосування адміністративно господарських санкцій не поширюється на штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону України № 2181, оскільки даним законом встановлено інший строк для їх застосування.

З огляду на це доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та про наявність у звязку з цим підстав для скасування судового рішення, є помилковими, та такими що спростовуються вищевикладеним і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»на постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2008 року у справі №23/535/08-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2008 року у справі №23/535/08-АП без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 30.06.2010 року.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя І.Ю. Добродняк

Суддя А.О. Коршун