Ухвала суду № 11992709, 25.03.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2010 р.справа № 2а-9227/08 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання:Гулій О.Г.

за участю представників сторін:

позивача :- Спичак А.В. дов.№17 від 22.03.2010;

відповідача:- Варданян Г.С. дов.№41047/10/08-10-19 від 28.12.09р., Правдюк О.О. дов. №8416/10/08-10-19 від 24.03.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2009р. у справі № 2а-9227/08

за позовом: Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозбудування"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську

про: скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2009р. у справі № 2а-9227/08 (суддя Олійник В.М.) адміністративний позов Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозбудування" до Спеціалізованої державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000518811/0/16977 від 28 травня 2008 року, №0000518811/1/25005 від 17липня 2008 року, №0000518811/2/32574 від 18 вересня 2008 року, видані Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

Постанова суду мотивована посиланням на те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції не існує суми заборгованості за векселем, за якою сплинув строк позовної давності і яку можна було б визнати безповоротною фінансовою допомогою, в зв'язку з чим для включення суми вексельного боргу позивача до складу його валових доходів на підставі пункту 4.1.6 Закону України №334 немає правових підстав. Окрім того, вексель є дійсним, має силу векселя та підтверджує боргове зобов'язання позивача. Судом не встановлено будь-яких візуальних відхилень від форми вексельного бланку, встановленої законодавством на час емітування векселя. Стосовно сплати авансових внесків та штрафних санкцій за ними, судом першої інстанції зауважено, що оскільки ДП ДНВК "Електровозобудування" не здійснювало грошових виплат (виплату дивідендів) без попереднього нарахування та сплати податку, збору, обов'язкового платежу (сплати авансових внесків з податку на прибуток)), то штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України №2181, нараховані відповідачем безпідставно.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2009р. у справі № 2а-9227/08 як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував того, що видавати прості векселі в обмін на інші цінні папери можливо тільки на вторинному ринку цінних паперів, на якому цінні папери є товаром. Окрім того, позивач не міг емітувати вексель, оскільки його бланк куплено іншою особою. Стосовно нарахування авансових внесків та штрафних санкцій за ними, скаржник посилається на той факт, що станом на дату подання декларації з податку на прибуток за 2006 рік, підприємство зменшило суму нарахованого податку на прибуток на всю суму авансового внеску, із самостійно відображених нарахувань, призначених для виплати частини прибутку сума авансового внеску не нарахована та до бюджету не внесена.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом попередньої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка ДП "ДНВК "Електровозобудування" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період IV квартал 2006 р. - 2007 р.

За результатами перевірки складено Акт № 154-08-02/1-32495626 від 20.05.08 р. та видане податкове повідомлення-рішення №0000518811/0/16977 від 28 травня 2008р, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 422 250,85 грн., де 240 988,06 грн. - сума донарахованого податку, а 181 262,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, в результаті незадоволення первинної та повторної скарг позивача, відповідачем видані податкові повідомлення-рішення №0000518811/1/25005 від 17 липня 2008р. та №0000518811/2/32574 від 18 вересня 2008р.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені в результаті проведення відповідачем наступних донарахувань податкових зобов'язань позивачу:

1) включення до валового доходу III кварталу 2007 року на підставі п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР від 28.12.94р. "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334) суми кредиторської заборгованості за векселями з минулим терміном позовної давності у розмірі 551 666,85 грн. в зв'язку з невизнанням відповідачем факту погашення двох простих векселів шляхом емісії нового векселя на таку ж суму.

2) донарахування на підставі п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 25% від суми дивідендів, нарахованих на суми встановлених перевіркою КРУ порушень, задекларованих та сплачених позивачем згідно з ряд.21 Декларації про прибуток за 2006р. та застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стосовно наявності вексельної заборгованості зазначив, що ДП "ДНВК "Електровозобудування" в межах строку позовної давності прийняв видані векселя до оплати та видав замість них новий вексель. Підписанням Акту про вексельний платіж від 05.07.2006р. ДП "ДНВК "Електровозобудування" вчинило дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу за векселями №65305329472434 від 12.08.2003р. та №65305329472435 від 12.08.2003р., що свідчить про те, що перебіг позовної давності за вексельною заборгованістю позивача почався спочатку з 05.07.2006 року. Таким чином висновок податкового органу про визначення суми заборгованості позивача за векселями як безповоротної фінансової допомоги не є таким, що підтверджується обставинами справи.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції внаслідок наступного.

Як свідчать матеріали справи, згідно додаткової угоди №7 від 02.08.2003р. до договору №30-08/02 від 30.08.02 р., позивач 12.08.2003 р. емітував два простих векселя на загальну суму 551 666,85 грн., в тому числі №65305329472434 на суму 276 666,85 грн. та №65305329472435 на суму 275 000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі від 13.08.2003 р. зазначені векселі передані позивачем ТОВ "Тивіз" (перереєстровано у ТОВ "Юридична компанія "Фінекс") в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар. Строк платежу за векселями - за пред'явленням.

05.06.2006р. між ДП "ДНВК "Електровозобудування" та ТОВ "Інтерфін Капітал" підписано Акт пред'явлення векселя для платежу, Акт про вексельний платіж та Акт прийому-передачі сплаченого векселя.

Згідно Акту про вексельний платіж від 05.07.2006р. ДП "ДНВК "Електровозобудування" в рахунок виконання своїх вексельних зобов'язань перед ТОВ "Інтерфін Капітал" (законного векселедержателя за рядом індосаментів), що виникли згідно Акту пред'явлення векселя для платежу від 05.07.2006 р., передало ТОВ "Інтерфін Капітал" в якості засобу платежу простий вексель №65305675883481 від 05.07.2006р. на суму 551 666,85 грн. з датою погашення - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2007р.

Як встановлено статтею 70 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі (надалі - УВЗ), який запроваджений Женевськими конвенціями №№ 358,359,360 від 07.06.1930р., що набули чинності в Україні 06.01.2001р., позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу (згідно зі ст.77 УВЗ ця норма розповсюджується також і на прості векселі).

Згідно ст.71 УВЗ, переривання давності має силу лише у відношенні того, проти кого була здійснена дія, яка перериває давність. Таким чином, ст.71 УВЗ встановлює у вексельному праві механізм переривання строку позовної давності, а правила його застосування регулюються ст. 264 ЦК України.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг строку позовної давності починається спочатку, а час, що минув до переривання, не зараховується до нового строку.

Матеріали справи підтверджують наступне. ТОВ "Брокер Актив" листом №08/05/07-01 від 07.05.2008р. повідомив позивача, що є новим векселедержателем векселя №65305675883481 від 05.07.2006р. 07.05.2008р. ТОВ "Брокер Актив" підписало з ДП ДНВК "Електровозобудування" Акт пред'явлення векселя для платежу. Правомірність набуття ТОВ "Брокер Актив" прав за простим векселем №65305675883481 від 05.07.2006р. підтверджується наявним на його зворотному боці індосаментом.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються посилання відповідача про припинення зобов'язань позивача за векселем №65305675883481 від 05.07.2006р. в зв'язку з ліквідацією ТОВ "Інтерфін Капітал".

З огляду на викладене, є правомірним, та підтвердженим матеріалами справи той факт, що підписанням Акту про вексельний платіж від 05.07.2006р. ДП "ДНВК "Електровозобудування" вчинило дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу за векселями №65305329472434 від 12.08.2003р. та №65305329472435 від 12.08.2003р. Тобто ДП "ДНВК "Електровозобудування" в межах строку позовної давності прийняв видані векселя до оплати та видав замість них новий вексель. Таким чином, перебіг позовної давності за вексельною заборгованістю позивача почався спочатку з 05.07.2006 року. Зазначене свідчить, що на час перевірки у позивача відсутня сума заборгованості за векселем, за якою сплинув строк позовної давності і яку можна визнати безповоротною фінансовою допомогою, на підставі чого, висновок податкового органу про наявність підстав для включення суми вексельного боргу позивача до складу його валових доходів на підставі пункту 4.1.6 Закону України №334 є таким, що суперечить обставинам справи

Щодо посилання відповідача, як в апеляційній скарзі, так і в запереченнях на позовну заяву про те, що придбання вексельного бланку №65305675883481 у комерційному банку іншою юридичною особою - ТОВ "Галеас", та відповідно неможливістю емітування позивачем векселя з таким же номером, як підставу для недійсності акту від 05.07.2006р. пред'явлення векселя для платежу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно відсутності підстав для прийняття даного висновку податкового органу до уваги, оскільки діючим законодавством не передбачено, що придбання вексельного бланку з порушенням встановленого порядку має наслідком недійсність векселя (втрату ним вексельної сили). Лише відсутність будь-якого з необхідних реквізитів простого векселя може бути підставою для визнання його недійсним. Законодавством не передбачено будь-яких інших підстав недійсності векселя, окрім дефекту форми. Матеріали справи не містять судових рішень, якими б простий вексель №65305675883481 від 05.07.2006р., емітований позивачем, визнаний недійсним чи таким, що не має сили векселя. До того часу, доки зазначений вексель є дійсним, він має силу векселя та підтверджує боргове зобов'язання позивача.

Стосовно посилань скаржника на те, що відповідно до наказу директора ТОВ "Галеас" №43 від 01.03.2007р. вексельний бланк №65305675883481 знищено у зв'язку із запровадженням з 01.09.2006р. нової форми вексельного бланку, а також, що нумерація бланку представленого позивачем векселя виконана не друкарським способом, як того вимагає законодавство, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції дано вірний висновок, щодо даного посилання, на який скаржником не дано належного спростування.

Так простий вексель №65305675883481 емітовано позивачем 05.07.2006р., тобто до часу запровадження в обіг нової форми вексельного бланку (з 01.09.2006р.). Відповідно до листа Департаменту платіжних систем НБУ № 25-111/1987-9075 від 29.08.2006р. векселі, видані до 01.09.2006 р. на бланках старого зразка, чинні до їх погашення.

Як зазначено судом першої інстанції, під час огляду в судовому засіданні оригіналу векселю №65305675883481, емітованого позивачем 05.07.2006р., не встановлено будь-яких візуальних відхилень від форми вексельного бланку, встановленої законодавством на час емітування векселя. Клопотання про проведення експертизи зазначеного доказу на відповідність або не відповідність вимогам законодавства відповідачем не заявлено.

Щодо сплати авансових внесків та штрафних санкцій за ними, судом першої інстанції з посиланням на наявні в справі матеріали та норми законодавства зазначено, що відповідачем дані штрафні санкції нараховано безпідставно.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення на ДП "ДНВК "Електровозобудування" фахівцями Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області ревізії за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2006р. встановлено заниження позивачем загального розміру чистого прибутку підприємства в сумі 692,4 тис. грн. з причини наявності у нього перекручень у бухгалтерській звітності за 2005-2006р.р.

Порушення податкового законодавства за 2005 рік - 9 місяців 2006 року, встановлені перевіркою КРУ, відображені ДП "ДНВК "Електровозобудування" у Звіті про фінансові результати підприємства (форма №2) за 2006 рік (у рядку 220), а сума частини прибутку з цих сум, що підлягає сплаті в якості дивідендів в Державний бюджет України, включена до ряд.21 Декларації про прибуток за 2006 рік.

Відповідно до п.1.9 Закону №334 дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Згідно з п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону №334 крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Матеріали справи свідчать, що за результатами діяльності підприємства за 9 місяців 2006 року, на підставі даних декларації про прибуток підприємства за 3 квартали 2006 року, ДП "ДНВК "Електровозобудування" здійснило перерахування у Державний бюджет України дивідендів на загальну суму 1 775 350 грн. З цієї суми ДП "ДНВК "Електровозобудування" перерахувало авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 443 838 грн.

За результатами діяльності у 4 кварталі 2006 року позивач мав збитки у розмірі 2 707 тис. грн.

Оскільки згідно з п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону №334 нарахування та сплата авансового внеску з податку на прибуток пов'язується з фактом виплати платником податку дивідендів, то відсутність виплати дивідендів у звітному періоді позбавляє платника податку обов'язку щодо нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Враховуючи збитки у IV кварталі 2006 року, у ДП "ДНВК "Електровозобудування" створилася переплата коштів у бюджет за рахунок сплачених протягом 2006 року сум дивідендів. За підсумками 2006 року розмір дивідендів, що повинен був сплачуватись до бюджету, склав 442 300 грн., тобто переплата становила 1 333 050 грн.

Згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, є правомірними висновки суду першої інстанції, стосовно того, що оскільки ДП ДНВК "Електровозобудування" не здійснювало грошових виплат (виплату дивідендів) без попереднього нарахування та сплати податку, збору, обов'язкового платежу (сплати авансових внесків з податку на прибуток)), то штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України №2181, були нараховані відповідачем безпідставно.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, стосовно посилання відповідача на те, що позивач повинен був із сум встановленого за результатами перевірки КРУ заниженого чистого прибутку за кожний звітний період 2005 року та 9 місяців 2006 року визначити суму авансового внеску та внести його до бюджету, слід зазначити, що судом першої інстанції, на дане посилання дано вірний висновок, що такий обов'язок позивача законодавством не передбачено.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України №2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Перевірка КРУ та встановлення факту заниження прибутку відбулися у IV кварталі 2006 року, тому позивач керуючись правом, наданим ч.3 п.5.1 ст.5, п.п. б п.17.2 ст.17 Закону України №2181 врахував суми заниження у звітності за наступний податковий період (у декларації за 2006 рік та Звіті про фінансові результати підприємства (форма №2) за 2006 рік).

Враховуючи матеріали справи, про факти заниження прибутку позивачу стало відомо з акту перевірки КРУ (від 27.12.2006р.), в період проведення на ДП "ДНВК "Електровозобудування" попередньої податкової перевірки (за період з 01.10.2003р. по 30.09.2006р.), яка розпочалася 22.12.2007р., з огляду на викладене позивач не мав права на виправлення помилок, допущених у звітності за той період, який підлягав податковій перевірці, а мав можливість лише виправити суми податкових зобов'язань у звітності за IV квартал 2006р. (який не входив у період, що перевірявся) та у звітності за 2006 рік, що з урахуванням матеріалів справи і здійснено позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи обєктивно, повно та всебічно зясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення.

Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків в м.Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2009р. у справі № 2а-9227/08 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2009р. у справі № 2а-9227/08- залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу в повному обсязі складено та підписано 14.07.2010 р.

Головуючий:Н.А Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:А.О. Коршун