Постанова № 11992535, 19.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2010 року 14:04 № 2а-9428/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплоформ"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2010р. №№0003422310/0,0003432310/0

за участю представників сторін:

від позивача Харет І.Л. (дов.від 14.05.10 №№б/н), Лозниця О.О. (дов.від 22.09.10 №б/н)

від відповідача: Макар О.З. (дов.від 29.03.10 №5186/9/10/-109).

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Теплоформ»»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.10.2010 року о 14 год. 04 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоформ» звернулось до суду з позовною заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На думку позивача податкові повідомлення-рішенням якими донараховано податок на прибуток в сумі 467723,00 грн. та податок на додану вартість в сумі 367836,00 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Позивач вважає, що взаємовідносини з ТОВ «Сервістехпром»за послугами оформлені належним чином, про що свідчать договір, акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові накладні, які підписані сторонами та скріплені печаткою.

Позивач зазначає, що відповідно до п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними документами, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, на його думку та враховуючи зміст наведеної статті, для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень , установлених п.5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Щодо включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 230648,60 грн. за рахунок виписаних податкових накладних, які відображені в реєстрі податкових накладних є порушенням пп..7.4.1. пп..7.4.5, п.7.4., пп..7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Останній зазначає, що відповідно до акту перевірки, позивачем надано всі податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи щодо підтвердження обставин правомірності формування показників сум податкового кредиту. Первинні документи (акти, податкові накладні, платіжні документи) недійсними або не чинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Надані до перевірки податкові накладні були видані особами, що в установленому порядку зареєстровані як платники податку на додану вартість та містили всі необхідні реквізити передбачені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищенаведене позивач вважає, що відповідач при здійсненні перевірки безпідставно та незаконно зробив висновок про порушення позивачем вимог п.5.1., п.п.5.3.9., п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп..7.4.1, п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За таких обставин позивач просить суд визнати недійсними прийняті відповідачем податкові повідомленні-рішення №0003422310/0 від 27.04.10 та №0003432310/0 від 27.04.10.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на наступне. Після проведеної перевірки виявлено порушення позивачем пп. 5.1, пп..5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 313310,00 грн.; та порушення п.п. 7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168) в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 245224,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на вище викладене відповідач вважає, що прийняті податкові повідомлення рішення є правомірним, а заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоформ»зареєстровано Печерської районною державною адміністрацією м. Києва від 03.09.2001.

Позивача взято на облік до ДПІ від 18.09.2001 за №26453. Місце знаходження позивача: 01014, м.Київ, вул.Мічуріна, б2, кв.57.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (надалі - відповідач) проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоформ»(надалі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервістехпром»за період з 12.10.07 по 30.09.09.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №310/23-10/31606731 від 19.04.2010р.

Результатами перевірки встановлено факт порушення позивачем пп. 5.1, пп..5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 313310,00 грн.; та порушення п.п. 7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168) в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 245224,00 грн.

На підставі виявленого порушення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003422310/0 від 27.04.10 податок на прибуток в сумі 467723,00 грн. та №0003432310/0 від 27.04.10. з податку на додану вартість в сумі 367836,00 грн.

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно 4.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХІІ зі змінами та доповненнями «...органи податкової служби перевіряють достовірність документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів».

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений позивачем податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат, податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Сервістехпром»не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

Отже, ТОВ «Теплоформ» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, право на формування валових витрат у платника податку виникає лише за умови фактичного придбання, зокрема, товарів (робіт, послуг), витрати з придбання яких відносяться, до складу валових витрат та підтверджуються первинними документами, тобто документами, які складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частини четвертої пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з частиною другою ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У частині першій ст.9 вказаного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у ст.1 зазначеного Закону: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якої складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення)

З урахуванням вищевикладеного встановлено порушення п.5.3 ст.5 Закону з урахуванням вищевикладеного встановлено порушення пп.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, у зв'язку з тим, що до складу валових витрат на отримання робіт (послуг) по взаємовідносинам з ТОВ «Сервістехпром»безпідставно віднесені витрати, відповідно до. виписаних актів виконаних робіт ТОВ «Сервістехпром»в сумі 1 253 239,00 гри., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 313 310,00 грн.

Крім того Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану №168/97-ВР від 03.04.97р, податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підстав включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість 03.04.1997р. за №168/97-ВР, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку... протягом такого періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів... та послуг з метою їх по, використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку....

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість 03.04.1997р. за №168/97-ВР, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Згідно п.3.1, ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на території України.

Також п.4.1, ст.4 вказаного Закону визначено, що база оподаткування операцій з поставка (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості та у відповідності п.6.1 ст.6 оподаткування, що визначені ст.3 цього Закону оподатковуються податком на додану вартість за 20%.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних де карток комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку (робіт, послуг).

Таким чином, позивачем безпідставно включило до податкового кредиту податок на вартість на загальну суму 230 648,60 грн., за рахунок виписаних податкових накладних, які відображені реєстрі отриманих податкових накладних, наданих позивачем на письмовий запит ДПІ у Печерському районі м. Києва, по взаємовідносинах з ТОВ «Сервістехпром», чим порушено пп.7.4.1, пп.7.2.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок виписаних податкових накладних з ТОВ «Сервістехпром», перевіркою встановлено заниження податку на вартість в загальній сумі 243 701,60 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003422310/0 від 27.04.10 податок на прибуток в сумі 467723,00 грн. та №0003432310/0 від 27.04.10. з податку на додану вартість в сумі 367836,00 грн. є правомірними та такими, що прийнятий, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що субєкт владних повноважень довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень, тому в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур