Постанова № 11992433, 06.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2010 року 11:52 № 2а-10765/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Торговий дім "Дисконт Україна"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання дій протиправними, зобов'язання визнати податкову декларацію з ПДВ - податковою звітністю

за участю представників сторін:

від позивача: Демяненко А.І. (дов.від 28.04.10)

від відповідача Мороз С.О. (дов.від 28.04.10 №2260/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобовязати визнати декларацію з податку на додану вартість.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.10.2010 року в 11 год. 52хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 р. протиправними; зобовязання визнати податкову декларацію.

В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що відмова відповідача в прийнятті декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2010 року є порушенням вимог абзацу першого підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» яким визначено, що: прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом».

Крім того, позивачем 18.06.10 було надіслано на адресу відповідача цінним листом податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, проте він отримав відмову в прийнятті зазначеної декларації, в якій позивачу стало відомо про те, що станом на 16.06.10 до ЄДР внесено запис про відсутність його за місцезнаходженням.

На думку позивача, посилання відповідача на наявність запису в ЄДР про внесення запису про відсутність за місцезнаходженням є неправомірним, оскільки відповідно до ч.11 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»юридична особа зобовязана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу».

Як зазначає позивач, ним 11.11.09 підтверджено свої реєстраційні дані, зокрема зазначено місцезнаходження -02002, м. Київ, вул. Луначарського, б.22-А, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

За таких підстав, вважає позовні вимоги обґрунтованими, та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, з огляду на наступне.

На думку відповідача, ним було повідомлено позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 р не визнана як податковий звіт, тому що вона не відповідає вказаному законодавству, а саме п.п.4.1.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00 №2181 та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб». У заголовній частині декларації (поле №4) не відображено повної інформації про місцезнаходження позивача.

Крім того, відповідно до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Наказом 3166, а саме: в графах передбачених для підписання керівником та головним бухгалтером, обовязковими для заповнення є відомості про присвоєнні ідентифікаційні номери керівника та головного бухгалтера згідно з ДРФО. Як вбачається з поданої декларації з податку на додану вартість ідентифікаційні номери керівника та головного бухгалтера відсутні.

Також, відповідачем встановлено факт відсутності позивача за місцезнаходженням, про що складено довідку від 28.05.10р. №2960/7.

З огляду на вище викладене, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до першого підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон №2181) визначено, що прийняття податкової декларації є обов 'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом».

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2010 року позивачем було надіслано на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Однак, позивач отримав відмову у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року. На його думку відповідача станом на 16.06.2010 року ПП «Торговий Дім «Дисконт Україна»має стан «9»- «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.»...

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 4.1.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України №2181, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків».

Як підтверджують надані стороною докази, у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року позивачем заповненні всі обов'язкові реквізити, зокрема, вказано назву платника податків, адресу (м. Київ, вул. Луначарського, 22А), ідентифікаційний код платника згідно з ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер платника податків, її підписано директором підприємства та скріплено печаткою платника податків,

На думку суду, податкова декларація позивача з податку на додану вартість за травень 2010 року заповнена у відповідності до Порядку №166, а лист вих. №15797/10/28-011 від 22.06.2010 р.

11.11.2009 року позивачем підтверджено свої реєстраційні дані, зокрема зазначено місцезнаходження - 02002, м. Київ, вул. Луначарського, б. 22-А, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.06.2010 року.

Згідно до абз. 2 ч. 12 статті 19 Закону України від 15.05.2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(Закону України - №755) у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки».

Відповідно до абз. 2 ч 14 Закону України від 15.05.2003 року № 755, якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням».

Таким чином, державний реєстратор вносить запис до Єдиного державного реєстру про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням лише у разі, якщо реєстратору повернуто рекомендованого листа, в якому реєстратор повинен повідомити про необхідність надання реєстраційної картки, з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою.

Проте, лист, що знаходиться у матеріалах справи, від державного реєстратора №469/35 від 28.05.2010 року про необхідність підтвердження відомостей про юридичну особу до 28.06.2010 року, відправлено (згідно відбитку календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) лише 25.06.2010 року, а на адресу позивача він надійшов 02.07.2010 року.

Однак, 12.07.2010 року позивач, на вимогу державного реєстратора, підтвердив реєстраційні відомості шляхом подачі картки форми №6.

Таким чином, внесення до ЄДР запису про відсутність позивача за місцезнаходженням на думку суду є безпідставним та необгрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права».

Частиною п'ятої підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181, встановлено, що контролюючий орган має право не визнати податкову звітність, отриману від платника податків, як податкову декларацію, якщо вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а платник податку, в свою чергу, має право оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, у відповідності до приписів частини другої статті 19 Конституції України, відповідач зобов'язаний був реалізовувати надане йому частиною п'ятої підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181 право лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Крім того, правила заповнення податкової декларації з податку на додану вартість викладені в Порядку складання декларації з податку на додану вартість підприємства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», із змінами та доповненнями (надалі - Порядок №166).

Тобто, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено способу реалізації права контролюючого органу приймати рішення про невизнання податкової звітності, межі повноважень та підстави реалізації яких встановлені частиною п'ятою підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону N2181, дії відповідача по невизнанню декларації позивача з податку на додану вартість підприємства за травень 2010 року є на думку суду протиправними.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 71, 160-165 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва щодо невизнання податкової декларації Приватного підприємства «Торговий Дім «Дисконт Україна»(02002, м.Київ, вул. Луначарського, 22А, код за ЄДРПОУ 31172983) з податку на додану вартістю за травень 2010 року - протиправними.

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва визнати податкову декларацію Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»з податку на додану вартість за травень 2010 року податковою звітністю.

4.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.А. Качур