Постанова № 11992023, 13.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2010 року           15:35           № 2а-3956/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом повного товариства «Ломбард «Україна»

до           Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 04.11.2009 р. № 0002652301/0.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Розмір ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначається Законом України «Про плату за землю», а тому виключно Верховна Рада України, як законодавчий орган, має право змінювати ставки земельного податку. У зв’язку з цим позивач вважає, що Рішенням Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. протиправно встановлено розмір земельного податку в розмірі орендної плати, яка в три рази більша, ніж земельний податок.

Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 р. було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, є обов’язковим для виконання, а тому позивач нарахував та сплатив суму податкових зобов’язань у меншому розмірі, ніж належить. Зазначає, що перерахунок податкових зобов’язань та визначення штрафних санкцій було здійснено відповідачем на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Ломбард Україна», згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №698977, зареєстровано Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією 02.12.1999 р.

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Повного Товариства «Ломбард «Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої було складено акт № 13100/22-01/30631919 від 15.10.2009 р.

В ході проведення перевірки було зроблено висновок, що позивач в порушення ст.14 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю»від 19.09.96р. №378/96-ВР занизив податок на землю на суму 1954,30 грн.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002652301/0 від 04.11.2009 р., яким ПТ «Ломбард «Україна»визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 2 931,45 грн., в тому числі за основним платежем 1 954,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 977,15 грн.

Дане податкове повідомлення - рішення було оскаржено ПТ «Ломбард «Україна»в адміністративному порядку до ДПІ у Деснянському районі м. Києва та ДПА у м. Києві.

За результатами розгляду скарг рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва були залишені без змін а скарги без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення №0002652301/1 від 11.01.2010 р. та №0002652301/2 від 10.03.2010 р.

10.02.2003 р. Позивач уклав Договір купівлі-продажу, на підставі якого отримав у власність нежиле приміщення площею 222,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34-А.

Згідно ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Водночас згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Враховуючи, що позивач не є ані орендарем, ані інвестором –учасником угоди про розподіл продукції, тому на нього покладено обов’язок по сплаті земельного податку.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

29.01.2009 р. позивач подав податковий (звітний) розрахунок земельного податку на 2009 рік (вх. №2889 від 29.01.09 р.), в якому задекларував загальну суму нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті в розмірі 3908,63 грн.

Таким чином, позивачем було дотримано вимог до строків подачі податкової звітності з податку на землю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

В зв’язку з цим вбачається, що п.2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»не поширюється на суб’єктів, які сплачують земельний податок.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з податкового (звітного) розрахунку земельного податку на 2009 рік, поданого позивачем до податкового органу, позивач вказав ставку земельного податку у відповідності до ст.7 Закону України «Про плату за землю».

Тому суд приходить до висновку, що податкові зобов’язання нараховано позивачем вчасно та у належному розмірі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0002652301/0 від 04.11.2009 р.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.06.2010 року