Постанова № 11992011, 08.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2010 року 17:03 № 2а-6073/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестфін-МС»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.09.2009 р. №000191509/0, від 19.11.2009 р. №000191509/1 та від 27.01.2010 р. №000191509/2

за участю представників:

від позивача: Зайцева А.П.

від відповідача: Василевська А.С., Трифонов С.М.

від прокуратури м. Києва Лелиця В.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 08.06.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестфін-МС» (позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 04.09.2009 р. №000191509/0, від 19.11.2009 р. №000191509/1 та від 27.01.2010 р. №000191509/2 про донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 978504928,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 48925246,40 грн., всього на загальну суму 1027430174,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ТОВ «Вестфін-МС»вказує на те, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов до помилкового висновку щодо порушення Товариством положень п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 168/97-ВР) в частині заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість, оскільки виконання господарських операцій з контрагентами підтверджені податковими накладними, жодних розбіжностей при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість у позивача не було. Тому, на думку позивача, висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно порушення ТОВ «Вестфін-МС» є неправомірним, а прийняті податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Також, позивач зазначає про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, який визначений нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ із змінами та доповненнями, що є ще однією підставою для скасування спірних податкових повідомлень рішень.

Відповідач ДПІ у Печерському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що при проведенні документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 р. та уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 р. поданих ТОВ «Вестфін-МС»у липні 2009 року до податкового органу, було встановлено неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не мали документального підтвердження, що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 978504928,00 грн.

За вказане порушення ТОВ «Вестфін-МС»було донараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість та застосована штрафна (фінансова) санкція на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Окрім того, відповідач зазначає, що перевірка проводилася з дотриманням вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про державну податкову службу в Україні». Позивачу своєчасно були направлені запити про надання документів на підтвердження сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування. Жодних порушень законних прав та інтересів позивача податковим органом допущено не було. Тому, на думку відповідача, твердження Товариства про неправомірні дії податкового органу є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестфін-МС»подало в липні 2009 року до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва податкову декларацію по податку на додану вартість за червень 2009 року та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 31.08.2009 р. № 0021/15-9 та встановлені порушення ТОВ «Вестфін-МС»вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 978504928,00 грн. На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 04.09.2009 р. № 0000191509/0 на загальну суму 1027430174,40 грн., з яких 978504928,00 грн. основного платежу та 48925246,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «Вестфін-МС»не погодилося з такими висновками ДПІ у Печерському районі м.Києва та оскаржило їх в порядку адміністративного оскарження відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатом розгляду скарг Товариства податковими органами (ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України), спірне податкове повідомлення рішення було залишено без змін, скарги без задоволення. За результатами розгляду первинної та повторних скарг відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення від 19.11.2009 р. № 000191509/1 та від 27.01.2010 р. № 000191509/2, які містили ті ж самі суми зобовязання та штрафних санкцій, що і податкове повідомлення рішення від 04.09.2009 р. №0000191509/0.

Позивач вказував на те, що посилання співробітниками ДПІ у Печерському районі м.Києва на розпорядження Кабінету міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)»та розпорядження Кабінету міністрів України від 17.07.2009 р. № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»є неправомірним, оскільки зазначені розпорядження містять обмеження щодо платників податку покупців на віднесення у звітному періоді податкового кредиту за податковими накладними, виписаними постачальниками у попередніх звітних періодах, але отриманими покупцями у звітному податковому періоді та створюють інші перешкоди при здійсненні господарської діяльності платників. На думку позивача, вказані розпорядження суперечать вимогам Конституції України та інших законодавчих актів.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестфін-МС»подало в липні 2009 року до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва податкову декларацію по податку на додану вартість за червень 2009 року та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 року.

З метою підтвердження сум податку на додану вартість до податкового кредиту, ДПІ у Печерському районі м. Києва направила на адресу ТОВ «Вестфін-МС» лист від 27.07.2009 р. №34559/10/15-711 про необхідність надання підтверджуючих документів, а саме: податкових накладних минулих періодів та реєстри отриманих податкових накладних за грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 року. Вказаний лист був отриманий представником товариства, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення (копія в матеріалах справи).

Таким чином, вказана обставина спростовує твердження позивача про те, що директор не мав змоги ознайомитися зі змістом вказаного листа в звязку з перебуванням у відпустці. Однак, жодних документів на підтвердження правомірності заявлених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підприємство не надало ні до проведення перевірки, а ні в судове засідання.

Позивач стверджує, що листом від 21.08.2009 р. за № 08-21/1 Товариство повідомляло ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість надати документи в звязку зі значним обсягом (копія в матеріалах справи). Даний лист не може бути прийнятий судом, як доказ у справі щодо повідомлення відповідача про неможливість надання документів в звязку із великим обсягом їх, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства щодо реєстрації кореспонденції, зокрема на лицевій стороні листа, де знаходиться відмітка контролюючого органу, не зазначено номеру вхідної кореспонденції, підпису та прізвища особи, що прийняла даний лист.

Також в журналі реєстрації документів ДПІ у Печерському районі м. Києва, копія якого міститься в матеріалах справи за період з 20.08.2009р. по 21.08.2009р., лист від позивача №08-21/1 не зазначений. Крім того, позивачем не надано до суду доказів щодо скерування вищезазначеного листа відповідачу поштою, зокрема не надано поштового реєстру відправлення з поштовою відміткою та касовий чек. А від так суд приходить до висновку про неповідомлення позивачем відповідача щодо неможливості надання ним документів і запрошення провести виїзну перевірку, а тому контролюючий орган прийняв відповідне рішення. Вказані документи на вимогу ухвали суду також не були надані.

Згідно з матеріалами перевірки основними контрагентами ТОВ «Вестфін-МС», за господарськими операціями з якими був сформований податковий кредит по податку на додану вартість, були ТОВ «Сфера Транс»(код ЄДРПОУ 34614635), ТОВ «Техностар-ХХІ»(код ЄДРПОУ 34809498) та ТОВ «Ферум -М»(код ЄДРПОУ 33302546).

Як встановлено судом, ТОВ «Сфера Транс»(код ЄДРПОУ 34614635) постановою Господарського суду м. Києва від 16.10.2008 р. по справі № 24/393-б визнано банкрутом. Остання декларація з податку на додану вартість була подана за жовтень 2008 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано згідно з актом від 30.12.2008 р. № 6867.

ТОВ «Техностар-ХХІ»(код ЄДРПОУ 34809498) постановою Господарського суду м.Києва від 16.10.2008 р. по справі № 24/396-б визнано банкрутом. Остання декларація з податку на додану вартість була подана за жовтень 2008 року.

ТОВ «Ферум -М»(код ЄДРПОУ 33302546) постановою Господарського суду м. Києва від 16.10.2008 р. по справі № 24/395-б визнано банкрутом. Остання декларація з податку на додану вартість, також, була подана за жовтень 2008 року.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов до висновку про неможливість реального здійснення платниками податків (контрагентами позивача) зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження для вчинення послуг, обсяг матеріальних ресурсів, які економічно необхідні для здійснення та виконання вказаних господарських операцій.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали товарного характеру, документально не підтверджені та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими угодами.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлює п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлює норма п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операції з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Позивач не надав належно допустимих доказів правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 978504928,00 грн., а тому не заслуговують на увагу будь-які твердження позивача про наявність всіх необхідних документів. У будь-якому разі, копії таких документів не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні КАС України. Крім того, всі контрагенти позивача визнані банкрутами в жовтні 2008 року, тобто, на момент здійснення господарських взаємовідносин ТОВ «Сфера Транс»(код ЄДРПОУ 34614635), ТОВ «Техностар-ХХІ»(код ЄДРПОУ 34809498) та ТОВ «Ферум -М»(код ЄДРПОУ 33302546) не мали юридичної правоздатності.

Також, за правилами оцінки доказів, що визначені у ст.86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Такої ж позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, який вказав на те, що «судам слід ураховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді»(Довідка Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15.04.2010 р.).

Необґрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що договори не визнані недійним в судовому порядку. Вчинення господарської операції невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обовязки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими субєктами підприємництва.

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами господарювання податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Також, суд не погоджується з твердженням позивача про неправомірність проведення перевірки та порушення порядку її проведення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з підпунктом "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Проаналізувавши вказані законодавчі акти, суд приходить до висновку, що відмінність зводиться до згадки щодо документальної невиїзної перевірки «інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів». Тобто, в обох випадках мова йде про той самий вид перевірки перевірку, яка проводиться безпосередньо в приміщенні податкового органу, на підставі поданої звітності. Це підтверджується тим, що визначення документальної перевірки свідчить про перевірку на підставі вже поданих податкових декларацій, рівно як і поданих «інших документів».

Окрім того, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»установлює, що протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних.

Розмежування в поняттях камеральної та невиїзної документальної перевірки міститься в порядку «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженому наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 (далі наказ ДПА України № 266).

Згідно з п.п. 3.3 п. 3 наказу ДПА України № 266, метою проведення камеральної перевірки податкової звітності є виявлення та упередження на першому етапі можливих порушень податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб'єктів господарювання.

В свою чергу абз. 4 п.п. 3.7.1 п. 3.7 цього наказу визначено, що якщо за результатами камеральної перевірки виявлені порушення (помилки), працівник підрозділу оподаткування юридичних (фізичних) осіб запрошує платника ПДВ для складання Акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, встановленою наказом № 166, та направляє повідомлення-рішення відповідно до наказу № 253.

Отже, відповідно до п.п.4.1 наказу ДПА України № 266 у визначених у розділі ІІІ Методичних рекомендацій випадках (п.п. 3.7.1) структурні підрозділи податкового органу здійснюють документальну невиїзну перевірку податкової звітності платника податку на додану вартість. Документальна невиїзна перевірка податкової звітності платника ПДВ проводиться на підставі п. 1 ст. 11 Закону України № 509-ХІІ та триває протягом 30 календарних днів (Закон України № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 4.2 цього наказу, під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб мають право:

одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби;

запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків;

вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Таким чином, беручи до уваги вимоги нормативних актів, суд приходить до висновку про відсутність порушень податкового органу при проведенні перевірки ТОВ «Вестфін-МС»правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 978504928,00 грн.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість»,ст.ст. 71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І.Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 14.06.2010 р.