Постанова № 11992010, 20.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2010 року 13:25 № 2а-11638/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»

до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень рішень

за участю представників:

від позивача: Читинський Р.В.

від відповідача: Циганкова В.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 20.05.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.08.2009 р. № 0000312380/2, яким донарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 110040,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 55020,45 грн., від 02.09.2009 р. № 0000291750/2 про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 795,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1590,00 грн., від 05.08.2009 р. №0000034380/0 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. за порушення граничних строків сплати збору за забруднення навколишнього середовища та від 05.08.2009 р. № 0000332380/2 про донарахування податкового зобовязання по збору за користування радіочастотним ресурсом України в розмірі 10,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1190,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в частині включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Главпостач». Оскільки, здійснення вказаних операцій підтверджено відповідними первинними документами та податковими накладними. А тому, прийняте податкове повідомлення рішення від 05.08.2009 р. № 0000312380/0 не відповідає діючому законодавству України. Також, вказує на те, що Товариством надавалися підтверджуючі документи про перерахування фізичним особам підприємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів за придбання товарно-матеріальних цінностей, а тому донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Окрім того, позивач стверджує, що ним був сплачений збір за користування радіочастотним ресурсом України повністю за весь 2008 рік, із розрахунку 5 грн. за 1 місяць (5 Х 12= 60,00 грн.), а тому донарахування податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним та суперечить чинному законодавству України.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивач порушив вимоги п.п. 7.2.4, п.7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за періоди: вересень 2006 р. на суму 50541,67 грн. та жовтень 2006 р. на суму 59499,23 грн., всього на загальну суму 110040,90 грн.

На думку відповідача, позивач не мав права відносити вказані суми до податкового кредиту з ПДВ, оскільки у контрагента підприємства ТОВ «Главпостач»скасоване свідоцтво платника ПДВ та визнані недійсними установчі документи. А тому, застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ відповідають чинному законодавству.

Окрім того, ТОВ «Транспортно-промислова компанія»порушила вимоги п.п. 4.2.1 п.п 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 2.19 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями під час проведення розрахунків з фізичними особами підприємцями в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб.

Також, в ході перевірки ТОВ «Транспортно-промислова компанія»податковим органом були встановлені порушення п. 9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 зі змінами та доповненнями в частині несвоєчасного подання за І квартал 2008 р. до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції та неподання цього розрахунку за 8 місяців 2008 р. до ДПІ у Подільському районі м. Києва. Також, позивач порушив вимоги ст. 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»від 01.06.2000 р. № 1710-ІІІ.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва (надалі-відповідач) була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Транспортно-промислова компанія»(надалі-позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 23.02.2009 р. №34/23-811/31273177 (далі - Акт перевірки) та встановлено, що позивач порушив:

- вимоги п.п. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті бюджет за періоди: вересень 2006 р. на суму 50541,67 грн. та жовтень 2006 р. на суму 59499,23 грн., всього на загальну суму 110040,90 грн.

В звязку з виявленим порушенням, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302380/0 від 04.03.2009 р. форми «Р»в сумі 165061,35 грн., з яких: 110040,90 грн. основний платіж, 55020,45 грн. штрафні санкції;

- вимоги п.п. 4.2.1 п.п 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889- IV із змінами та доповненнями під час проведення розрахунків з фізичними особами підприємцями в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого позивачу було нараховане податкове зобовязання з цього податку за 2006-2008 роки в сумі 2608,47 грн., в тому числі за травень 2006 р. 195,00 грн., червень 2006 р. 353,55 грн., грудень 2007 р. 1459,92 грн., лютий 2008 р. 300,00 грн., квітень 2008 р. 300,00 грн.

В звязку з чим податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення від 04.03.2009 р. № 0000291750/0 форми «Р»на суму 2385,00 грн., з яких: 795,00 грн. основний платіж, 1590,00 грн. штрафні санкції;

- вимоги п. 9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 зі змінами та доповненнями в частині несвоєчасного подання за І квартал 2008 р. до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції та неподання цього розрахунку за 8 місяців 2008 р. до ДПІ у Подільському районі м. Києва.

В звязку з чим податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення від 04.03.2009 р. № 0000034380/0 форми «Р»на суму 170,00 грн. - штрафні санкції;

- вимоги ст. 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»від 01.06.2000 р. № 1710-ІІІ із змінами та доповненнями в частині неподання розрахунку за використання радіочастотного ресурсу України за лютий, травень 2008 року та несплата за використання радіочастотного ресурсу України на суму 10,00 грн., в тому числі за лютий 2008 р. 5,0 грн. та за травень 2008 р. -5,0 грн., та несвоєчасне подання розрахунків збору за жовтень листопад 2006 р. та за липень 2008 р.

В звязку з чим податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення від 04.03.2009 р. № 0000332380/0 форми «Р»на суму 1200,00 грн., з яких: 10,00 грн. основний платіж, 1190,00 грн. штрафні санкції.

Позивач не погодився з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатами розгляду скарг ТОВ «Транспортно-промислова компанія»податковими органами ДПІ у подільському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України, спірні податкові повідомлення рішення були залишені без змін, скарги позивача без задоволення.

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ «Транспортно-промислова компанія»отримало товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Главпостач»на загальну суму 550204,50 грн. (в т.ч. ПДВ 110040,90 грн.), про що були видані відповідні податкові та видаткові накладні, суми податку на додану вартість включені до складу податкового зобовязання позивача, відображені в Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) за відповідні періоди та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Крім того, позивач вважає, що лише відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг), вказані документи, а саме податкові накладні надані до перевірки.

Згідно з пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, позивач вважає, що податкові накладні, оформлені у відповідності до зазначеного закону, а тому позивач на законних підставах відніс суму 110040,90 грн. до складу податкового кредиту.

Також, платіжними дорученнями від 01.02.2008 р. № 96, від 13.02.2008 р. № 147 та від 15.04.2008 р. № 82 Товариством було перераховано грошові кошти на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_1 Окрім того, платіжним дорученням від 30.05.2006 р. № 795 кошти були перераховані на рахунок іншого контрагента позивача за господарською операцією ОСОБА_3

Тому, на думку позивача, у податкового органу були відсутні підстави для донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «Транспортно-промислова компанія»не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями щодо донарахування податкового зобовязання за сплату збору за використання радіочастотного ресурсу України, та вказує на те, що даний збір був сплачений в повному обсязі за весь 2008 р. А також, зазначає, що податкове повідомлення рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення при сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища є неправомірним, оскільки Товариство сплатило суму такого збору.

Представник відповідача в запереченнях на позов зазначає, що у контрагента ТОВ «Транспортно-промислова компанія»- ТОВ «Главпостач»скасована державна реєстрація та анульоване свідоцтво платника ПДВ. Тому, підстави для включення сум ПДВ по господарських операціях до складу податкового кредиту у позивача відсутні. А також, вважає, що при проведенні перевірки Товариства податковим органом виявлені порушення норм чинного законодавства України в сфері використання радіочастотного ресурсу України, забруднення природного навколишнього середовища та сплати податку з доходів фізичних осіб при розрахунках з СПД-фізичними особами.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Главпостач» були здійснені господарські операції з приводу придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме придбання ТОВ «Транспортно-промислова компанія»комплексної системи контролю експлуатації в кількості 2 шт., станка для розпилювання блоків на плити марки КРС та станка каменеобробного плоско-шліфувального мостового СМР-013Б.

На виконання даної господарської операції сторонами були оформлені наступними документами:

видаткова накладна № 09/29-01 від 29.09.2006 р. на суму 252708,34 грн., ПДВ 50541,67 грн.;

видаткова накладна № 10/27-03 від 27.10.2006 р. на суму 297496,16 грн., ПДВ 59499,23 грн.;

податкова накладна № 92901 від 29.09.2006 р. на суму 252708,34 грн., ПДВ 50541,67 грн.;

податкова накладна № 102703 від 27.10.2006 р. на суму 297496,16 грн., ПДВ 59499,23 грн.

Зазначені вище податкові накладні були внесені Товариством до реєстрів придбання товарів (робіт, послуг) за вересень 2006 р. та жовтень 2006 р.. сума податку на додану вартість в розмірі 110040,90 грн. була включена до складу податкового кредиту вересня (50541,67 грн.) та жовтня (59499,23 грн.) 2006 року до податкових декларацій. Між сторонами був здійснений розрахунок грошовими коштами, що підтверджується банківськими виписками.

Однак, як встановлено судом, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.07.2006 р. по справі № 2-2543/о було визнано недійсними установчі документи ТОВ „Главпостач" (код ЄДРПОУ 33948353), а саме: статут ТОВ «Главпостач»зареєстрований Державним реєстратором Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації за №10741020000013939 від 26.12.2005 р.; державну реєстрацію ТОВ „Главпостач" (код ЄДРПОУ 33948353), свідоцтво про державну реєстрацію; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Главпостач" (код ЄДРПОУ 33948353) №39110532 від 28.02.2006 р. з моменту його внесення до державного реєстру. Вказане рішення на момент проведення перевірки податковим органом оскаржене не було та набрало законної сили.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, було виключено ТОВ ТОВ „Главпостач" (код ЄДРПОУ 33948353) з Реєстру платників ПДВ з 28.02.2006 р. (копія в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між контрагентами відбувалися в період вересень жовтень 2006 р.р.

Тобто, на момент вчинення господарських операцій, контрагента позивача ТОВ „Главпостач" (код ЄДРПОУ 33948353) не існувало, як платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але в цьому Порядку абзаці 1 п.5 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, ніж: вказаною у п.2 даного Порядку. Відповідно до п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - ЗУ № 168/97-ВР) із змінами та доповненнями.

Пунктами 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної»від 30.05.97 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.97 р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у наступних випадках: особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

В ході перевірки встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва анульовано свідоцтво платника ПДВ № 391105321 та виключено з Реєстру платників ПДВ з 28.02.2006 р., тому відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податкові накладні, складені вказаними підприємствами, не мають юридичної сили та доказовості і не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджує правомірність віднесення податкового кредиту ТОВ «Транспортно-промислова компанія»суми ПДВ у розмірі 110040,90 грн.

Таким чином, встановлені порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., призвели до завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 110040,90 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позивач занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за: вересень 2006 р. на суму 50541,67 грн. та жовтень 2006 р. на суму 59499,23 грн., всього на загальну суму 110040,90 грн.

Отже, відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення - рішення від 05.08.2009 р. № 0000312380/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 165061,35 грн., в т.ч. сума основного платежу 110040,90 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій 55020,45 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181 - III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Щодо правомірності донарахування податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що ТОВ «Транспортно-промислова компанія»були перераховані грошові кошти громадянам, які не є працівниками позивача, а саме: платіжними дорученнями від 01.02.2008 р. № 96, від 13.02.2008 р. № 147 та від 15.04.2008 р. № 82 Товариством було перераховано грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_1 Окрім того, платіжним дорученням від 30.05.2006 р. № 795 кошти були перераховані на рахунок іншого контрагента позивача за господарською операцією ОСОБА_3 в сумі 1500,00 грн. Податок з доходів фізичних осіб позивачем не сплачений.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з п.п. 8.1.1 та п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 цього Закону, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом.Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Тобто, позивач виступав податковим агентом відносно СПД фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а тому зобовязаний був здійснити нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Як встановлює норма абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, на думку суду, донарахування позивачу податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб відповідає вимогам чинного законодавства України.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за не подання розрахунку про збір за користування радіочастотним ресурсом України суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про радіочастотний ресурс України», цей Закон встановлює правову основу користування радіочастотним ресурсом України, визначає повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України.

Статтею 57 цього Закону встановлено, що користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі. Користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують щомісячний збір за користування наданим радіочастотним ресурсом, який вноситься в терміни, визначені відповідними законодавчими актами. Кошти, що надходять від користувачів радіочастотного ресурсу України, зараховуються до Державного бюджету України. Розмір щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Користувачі, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують щомісячний збір за користування радіочастотним ресурсом України від дати видачі ліцензії. Інші користувачі сплачують щомісячний збір за користування радіочастотним ресурсом України від дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів. Сума збору за користування радіочастотним ресурсом України визначається платниками самостійно виходячи з розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот, визначеної у ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або дозволі на експлуатацію, по кожному регіону окремо.

Користувачі радіочастотного ресурсу України щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подають до органів податкової служби податкові декларації. Форма податкової декларації визначається центральним податковим органом.

Позивач не подавав розрахунок за використання радіочастотного ресурсу України за лютий, травень 2008 року та не сплатив за використання радіочастотного ресурсу України на загальну суму 10,00 грн., в тому числі за лютий 2008 р. 5,0 грн. та за травень 2008 р. -5,0 грн., а також, несвоєчасно подавав розрахунки з цього збору за жовтень листопад 2006 р. та за липень 2008 року.

Доказів сплати за збором за використання радіочастотних ресурсів України Товариством надано не було.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181 - III (із змінами та доповненнями), контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків, у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

На думку суду, відповідачем правомірно прийняте податкове повідомлення рішення про донарахування податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення, допущені Товариством сфері користування радіочастотними ресурсами України.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення подання розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 зі змінами та доповненнями, базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу.

Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, девять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби.

Позивач в порушення п. 9 цього Порядку несвоєчасно подав розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2008 року. Строк подання такого розрахунку до 10.11.2008 р., Товариством вказаний розрахунок був поданий до ДПІ у Подільському районі м. Києва 13.11.2008 р. Тобто з пропуском строків визначених Порядком № 303. Доказів зворотного позивачем не надано.

Таким чином, застосування відповідачем штрафної санкції, визначеної п.п. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким якщо платник податків не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, такий платник податку сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, є правомірним.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складення постанови в повному обсязі 25.05.2010 р.