Постанова № 11991751, 29.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 жовтня 2010 р. № 2-а- 11826/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Боклаг А.С.,

за участю представників: позивача Кокорев Е.О., відповідачаПономарьова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аікотех, ЛТД" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Аікотех, ЛТД" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова , в якому просить суд скасувати податкове-повідомлення рішення №0000021900/0 від 06.09.2010 року про застосування фінансових санкцій у сумі 2969331,80 грн.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №000021900/0 від 06.09.2010 р. та №0000021900/1 від 21.09.2010р. про застосування фінансових санкцій у сумі 2969293,80 грн. В обґрунтування позову зазначає, що жодний нормативний акт не зобов'язує платника податку перевіряти стан подання податкової звітності своїх контрагентів при включенні до податкового кредиту певних сум; всі постачальники підприємства фактично виконують свої зобов'язання з поставки товарів, про що свідчать накладні на поставку товару. Крім того, весь товар, отриманий від постачальників, продається через магазини Позивача. Позивач також заперечує проти визнання відповідачем угод, (правочинів) укладених між Позивачем та його контрагентами, недійсними (нікчемними) оскільки такі дії суперечать чинному законодавству.

Відповідачем надано заперечення на позов, у яких зазначено, що ДПА встановлено факти неподання контрагентами позивача податкових декларацій, недекларування обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ. На думку відповідача, дані обставини в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, як передбачено вимогами п.п. 7.2.3 п.7.2 п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов, посилаючись на матеріали перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Харкова, було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, про що складено акт №5046/15-509/22719217 від 25.08.2010 р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000021900/0 від 06.09.2010 на суму 2969331,80 грн., в тому числі донарахування податку на додану вартість в сумі 2126749,00 грн. та фінансових санкцій в сумі 842582,80 грн.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ фірма «Аікотех ЛТД» з контрагентами та пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - віднесення в квітні, травні, червні 2010 року суми ПДВ в сумі 2127649,37 грн. до складу податкового кредиту. Підставою такого висновку є те що податковими інспекціями в містах Київ, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ було не визнано декларації постачальників позивача і на цій підставі дані цих декларацій не були внесені до баз даних податкової інспекції. За наслідками цього невизнання в базі даних податкової інспекції виникли розбіжності між сумами податкового кредиту позивача та сумами задекларованих податкових зобов'язань його постачальників, у звязку з чим відповідач зробив висновок про неможливість виконання постачальниками своїх зобов'язань по договорам поставки.

На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000021900/0 від 06.09.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2969331,80 грн., у т.ч. за основним платежем - 2126749,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 842582,80 грн.

Згідно з актом перевірки №5046/15-509/22719217 від 25.08.2010 р. податкова інспекція виключила із податкового кредиту наступні суми ПДВ по таких постачальниках:Приватне підприємство “Донтехкомплект” 1168336,71 грн., в т. ч. квітень 2010 413304,45 грн., травень 2010 431952,37 грн., червень 2010 323079,89 грн. Підстава - декларації за вказані місяці не визнані як податкова звітність. ТОВ “Зроби сам Україна” 148,68 грн, в т. ч. квітень 2010 р. 148,68 грн. Підстава у декларації за квітень зобов'язання не задекларовані. ТОВ “Роверлайн Моторс” 536171,86 грн., в т. ч. квітень 2010 278597,26 грн.,травень 2010 257574,60 грн., Підстава - декларація за квітень не визнана як податкова звітність; за травень декларація не надана. ТОВ “Груп естейт ЛТД” 45294,37 грн., в т. ч. травень 2010 2010 45294,37 грн. Підстава - декларація за травень не визнана як податкова звітність. ТОВ “Авістапромторг” 363767,63 грн., в т. ч. червень 2010 363767,63 грн. Підстава - декларація за червень не визнана як податкова звітність. ТОВ “Скап Холдингс” 11666,67 грн., в т.ч. травень 2010 11666,67 грн. Підстава декларація за травень не надана. ТОВ “Артпласт Плюс” 1362,50 грн., в т.ч. травень 2010 1362,50 грн. Підстава - декларація за травень не визнана як податкова звітність. Всього - 2126748,42 грн., в т. ч. квітень 2010 692050,39 грн., травень 2010 747850,51 грн., червень 2010 686847,52 грн.

Позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Київському районі міста Харкова. Скарга позивача залишена без задоволення. За результатами розгляду первинної скарги відповідачем на адресу позивача було надіслано податкове повідомлення-рішення №0000021900/1 від 21.09.2010 р.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ фірма «Аікотех ЛТД» зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 28768899 від 06.06.2006 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних, банківських виписок, актів виконаних робіт, що маються в матеріалах справи та були надані відповідачу на відповідні запити, листами: №50 від 07.06.2010 р., №65 від 13.07.2010 р. ,№72 від 19.08.2010 р.

Суд зазначає, що відповідачем обґрунтовано вказано, що наявність податкових накладних, які підтверджують сплату податку постачальникам, є обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, а відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, що є предметом оскарження по даній справі, виходила в тому числі з того, що позивач товар не придбав і ці операції були фіктивними.

Судом було зобовязано відповідача надати до суду докази, що підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності. Однак відповідач таких доказів до суду не надав.

Позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по придбанню товарів (робіт послуг), а саме договори з постачальниками, комітентами, орендодавцями, накладні на отримання товару, акти виконаних робіт, банківські виписки.

Крім того, в акті перевірки вказано, що всі постачальники, щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит зареєстровані в податкових органах, мають статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не анульовані, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Крім того, відповідачем не надало доказів саме наміру постачальників позивача ухилитись від сплати ПДВ.

Твердження відповідача про неподання ТОВ “Роверлайн Моторс” декларації з ПДВ за травень 2010 р. суд оцінює критично, оскільки з наданого позивачем листа № 157 від 14.09.2010 та податкових декларації з податку на додану вартість вбачається, що ТОВ “Роверлайн Моторс” подавало декларації з ПДВ за квітень, травень 2010 р. (а.с 123-134 т. 1)

Позивачем отриманий від постачальників податковий кредит у звязку з придбанням товарів, отриманням послуг був задекларований в деклараціях з ПДВ за квітень, травень, червень 2010 р., підтверджений первинними бухгалтерськими документами та відображений в реєстрах отриманих податкових накладних за ці ж періоди.

П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті є нікчемним. Тому відповідно до частини 2 статті 215 того самого Кодексу визнання його судом недійсним не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій, факт оплати коштами придбаних у контрагентів товарів та отриманих послуг в квітні, травні, червні 2010 року підтверджується документально. Доказів проведення перевірки контрагентів, аналізу реальності господарської діяльності контрагентів на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку, що оспорювані угоди спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, відповідач до суду не надав.

Окрім того, з даної обставини суд бере до уваги положення листа ДПА України від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними», де вказано, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів, послуг у контрагентів в квітні, травні, червні 2010р. відповідач до суду не подав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ в Київському районі міста Харкова стосовно порушення ТОВ фірма«Аікотех ЛТД» пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та нікчемності договорів укладених між ТОВ фірма«Аікотех ЛТД» та контрагентами вказаними в акті перевірки.

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №000021900/0 від 06.09.2010 р. та №0000021900/1 від 21.09.2010р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аікотех, ЛТД" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000021900/0 від 06.09.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000021900/1 від 21.09.2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2010 року.

Суддя Волошин Д.А.