Постанова № 11990777, 06.10.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06.10.2010 р. Справа № 2а-5384/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовомТОВ "Никогрейн", пр. Леніна, 67, кв. 305, м. Миколаїв, 54000 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030

ДПА України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54036 проскасування податкового повідомлення-рішення №0021202360/0 від 05.08.2010 року, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до відповідачів з позовом про скасування, на думку позивача, неправомірно постановленого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05.08.2010 №0021202360/0, за яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість. В обгрунтування вимог, позивач вказав на невмотивованість дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва по визначенню податкових зобовязань з посиланням на відсутність документів, які б підтверджували товарність операцій по угодам по наданню маркетингових послуг між позивачем і ТОВ «Мідас», позивачем і ТОВ «Ам-Рест».

Відповідачі в запереченнях на позов та представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність постановленого податкового повідомлення-рішення в звязку з порушенням позивачем приписів податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову.

Доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо визначення зобовязаннь за платежем з податку на додану вартість були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрований субєктом підприємницької діяльності 17.03.2009 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.

Позивач, якого як платника податків взято на облік в органах державної податкової служби 19.03.2009, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м.Миколаєва.

В період з 30.06.2010 по 20.07.2010 року відповідачем - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.03.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 19.03.2009 по 31.03.2010. За результатами перевірки складено акт перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.03.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 19.03.2009 по 31.03.2010 від 23.07.2010 №1160/23-600/36433242 (надалі по тексту акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 40427грн..

На підставі вказаного акта перевірки 05.08.2010 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2010 №0021202360/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 260641грн., з яких за основним платежем - 40427грн., за штрафними санкціями - 20214грн..

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобовязання з податку на додану вартість є відсутнусть у позивача достатніх первинних документів, які б надавали право формувати податковий кредит (підтверджували б товарність господарських операцій) та безтоварність господарських операцій по угодам по наданню маркетингових послуг, укладених позивачем з ТОВ «Мідас», ТОВ «Ам-Рест», внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість за період що перевірявся на 40427грн., в тому числі в листопаді 2009 року на суму 15450грн., в січні 2010 року на суму 13792грн., в лютому 2010 року на суму 11185грн..

Визначення (нарахування) суми податкового зобовязання з податку на додану вартість із застосуванням штрафної санкції проведено контролюючим органом в звязку з порушенням позивачем п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, зокрема, заниженням податку на додану вартість з маркетингових послуг за безтоварними господарськими операціями по угодам з ТОВ «Мідас», ТОВ «Ам-Рест», що не використовувались в господарській діяльності позивача.

Правовідносини, що є предметом судовго дослідження, врегульованя ЗУ«Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про систему оподаткування», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до ст. 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);

при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерськи документів, які свідчать про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);

застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).

Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно вимог п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.32 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Разом з тим, підставою для включення до валових витрат будь-яких витрат є пов'язаність таких витрат із господарською діяльністю. Згідно пункту 5.1 даного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат на підставі яких може бути сформовано податковий кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг (в випадку, що є предметом судового дослідження маркетингових послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Статтею 7 п.7.1. ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідано до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При розгляді справи встановлено, що між позивачем з ТОВ «Мідас» та ТОВ «АМ-Рест» укладені угоди по наданню послуг (проведення маркетингового оброблення інформації, підшукування покупців (продавців) продукції). При цьому, договорами не передбачено умов про те, що замовник зобовязаний сплачувати виконавцю загальні суми договорів незалежно від виду та обсягу наданих послуг.

Так, згідно договору №12/1 від 01.11.09 ТОВ «Мідас»зобов`язувалося провести роботи, пов`язані з придбанням товару для ТОВ «Никогрейн». В обов`язки виконавця згідно п.2.1 договору входило пошук продавця соняшнику, збір інформації щодо контрагента, проведення ділових переговорів, підготовка контракту. Підтвердженням факту виконання зазначених робіт є акт виконаних робіт №30/11/09/05 від 30.11.09 на суму 61500,00 грн.(в т.ч. ПДВ 5200,00 грн.).

Відповідно до договору від 01.11.09 №15, укладеного між позивачем і ТОВ «Мідас», ТОВ «Мідас»зобов`язувалося провести низку робіт, пов`язаних з продажем товару. В обов`язки виконавця згідно п.2.1 договору входило пошук покупця соняшнику та пшениці, збір інформації щодо контрагента, проведення ділових переговорів, підготовка контракту. Підтвердженням факту виконання зазначених робіт є акт виконаних робіт №30/11/09/04 від 30.11.09 на суму 31200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5200,00 грн.).

Договором №14 від 31.12.09, укладеним між позивачем і ТОВ «АМ-Рест», пердабачено, що ТОВ «АМ-Рест»повинно виконати роботи повязані з придбанням товару для ТОВ «Никогрейн». В обов`язки виконавця згідно п.2.1 договору входило пошук продавця соняшнику, збір інформації щодо контрагента, проведення ділових переговорів, підготовка контракту. Підтвердження м факту виконання зазначених робіт є акт виконаних робіт №31/01/10/02 від 31.01.10 на 82750,00 грн.(в т.ч. ПДВ 13791,67 грн.).

Договором №02 від 01.02.10, укладеним між позивачем і ТОВ «АМ-Рест», пердабчено, що ТОВ «АМ-Рест»зобов`язувалося провести низку робіт, пов`язаних з покупкою товару для ТОВ «Никогрейн». В обов`язки виконавця згідно п.2.1 договору входило пошук продавця соняшнику, збір інформації щодо контрагента, проведення ділових переговорів, підготовка контракту. Підтвердження м факту виконання зазначених робіт є акт виконаних робіт №28/02/10/02 від 28.02.10 на 16620,00 грн.(в т.ч. ПДВ 2770,00 грн.).

Відповідно до договору №02/1 від 01.02.10, укладеним між позивачем і ТОВ «АМ-Рест», пердабчено, що ТОВ «АМ-Рест», ТОВ «АМ-Рест»зобов`язувалося виконати низнку ряд робіт, пов`язаних з продажем товару. В обов`язки виконавця згідно п.2.1 договору входило пошук покупця ячміню, збір інформації щодо контрагента, проведення ділових переговорів, підготовка контракту. Підтвердженням факту виконання зазначених робіт є тільки акт виконаних робіт №28/02/10/03 від 28.02.10 на 50490,00 грн.(в т.ч. ПДВ 8415,00 грн.).

При цьому, в актах виконаних робіт не зазначено виду та обєму виконаних робіт, а акти виконаних робіт за №28/02/10/03 від 28.02.10, №28/02/10/02 від 28.02.10, №31/01/10/02 від 31.01.10 взагалі не підписані замовником послуг (позивачем).

Позивач до перевірки, крім договорів про надання маркетингових послуг, актів виконаних робіт з зазначенням інформації тільки про те, що дані послуги є маркетинговими, ніяких підтверджуючих документів реального виконання та суті наданих послуг надано не було.

При цьому, позивачем суду також не надано фактичних даних, що містили б відомості про те, яку саме роботу із спостереження, вивчення та аналізу стану ринку було проведено виконавцями за договорами про надання маркетингових послуг. З актів виконаних робіт (послуг) не вбачається, які роботи інформаційно-маркетингового характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентами. Надані позивачем документи не відкривають суті маркетингових послуг, їх обєм та реальну вартість.

На думку суду, в випадку, що є предметом судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові послуги та причинного звязку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту, а саме акти виконаних робіт (із яких №28/02/10/03 від 28.02.10, №28/02/10/02 від 28.02.10, №31/01/10/02 від 31.01.10 взагалі не підписані замовником послуг), в яких зазначено лише назву послуг, є такими, що беззаперечно не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

Отже, позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання маркетингових послуг не підтверджені документами які б доводили обєм проведених робіт, їх реальну вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, обґрунтування економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного звязку між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Системний аналіз пп.7.4.1 та пп.7.4.5 ЗУ «Про податок на додану вартість»вказує на те, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених палтником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів, послуг, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. А відповідно до п.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю платника податків. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутністю останнього ж, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Оскільки в судовому засіданні встановлено відсутність звязку між вчинюваними позивачем господарськими операціями по наданню контрагентами маркетингових послуг та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат.

Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин (неправомірності віднесення витрат за угодами по наданню маркетингових послу до валових витрат, безпідставне формування податкового кредиту за безтоварними операціями по наданню маркетингових послуг) в контексті наведених правових норм вказує на правомірність постановленого відповідачами податкового повідомлення-рішень.

Керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст.186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний